Справа № 2-41/07 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 травня 2007 року                         Калуський міськрайонний суд

Івано-Франківської області в складі: головуючого-судді        Якиміва Р.В.

секретаря        Стасюка В.М.

з участю                      позивача     ОСОБА_1

представника позивача                                ОСОБА_2

представника відповідача                        Носової В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Калуш справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "Приват-Кредит про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

що до суду звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом до ТзОВ "Прават Кредит", третя сторона на стороні відповідача директор Титова Н.В. про поновлення його на роботі, стягнення з відповідача заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В позовній заяві вказує, що був звільнений з роботи у ТзОВ "Приват Кредит" з посади торгового представника 24.07.2006 р. з зазначенням підстави звільнення п.1 ст. 41 КЗпП України. З наказом про звільнення ознайомлений та трудову книжку отримав 18.08.2006 р. Вважає, що звільнення проведене незаконно, оскільки, він за своїми посадовими обов'язками не належить до тих категорій працівників, яких можна звільняти на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України. Також вважажє, що підстави для звільнення надумані і сфальсифіковані його керівництвом. Оскільки, звільнено його незаконно, вимагає поновити його на роботі, виплатити йому заробіток за час вимушеного прогулу та у зв'язку із завданням звільненням йому моральної шкоди, вимагає її відшкодувати йому в сумі 5000,00 грн.

В судове засідання позивач з'явився, позов підтримав та пояснив суду, що працював на посаді торгового представника ТзОВ "Приват Кредит" з квітня 2006 р. 24.07.2006 р. його було звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України Наказом № 93 від 24.07.2006 р. згідно висновку службового розслідування. Вказує, що причиною звільнення послужити факти того, що він окрім виконання своїх службових обов'язків займався ще й страхуванням осіб,  зокрема,  підлеглих йому працівників

Відповідача. Вказує, що така інформаціє не відповідає дійсності, носить надуманий характер, а тому не може служити підставою для його звільнення. Стверджує, що, оскільки, звільнення його з роботи проведено з порушеним закону, то у відповідності до ст. 235 КЗпП України має право на оплату вимушеного прогулу. Також вказує, що звільнення негативно відобразилося на стані його здоров'я, завдало моральних страждань, тому вимагає додатково стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, позов не визнала, подала суду заперечення на позов та пояснила, що ТзОВ "Приват Кредит" перебувало з позивачем у трудових відносинах з 03.04.2006 р. по 24.07.2006 р. За цей час позивач займав посаду торгового представника Товариства у місті Калуші. Результати службової перевірки його діяльності встановили ряд порушень діючого законодавства, а саме: факт того, що позивач, працюючи на посаді торгового представника, мав і інше місце роботи - на ТОВ "Карпатнафтохім", при цьому він працював там на момент влаштування на роботу у ТОВ "Приват Кредит" та нічого про своє місце роботи не повідомив. За час роботи в Товаристві сам свої обов'язки не виконував, примушуючи їх виконувати своїх підлеглих. Крім того, примушував своїх підлеглих страхувати у нього своє життя, що було основною передумовою прийняття їх на роботу у Товариство. Також, він зловживав своїм службовим становищем при веденні обліку відпрацьованого робочого часу підлеглих йому працівників Товариства. За результатами службового розслідування його діяльності йому було оголошено догану, а в наступному, 24.07.2006 р. - звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України - "за одноразов грубе порушення трудових обов'язків". Вважає, що звільнення позивача проведено законно, немає підстав для його поновлення на роботі та немає підстав для оплати йому часу вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши позивача, його представника, представника відповідача, свідків, дослідивши докази по справі приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.1 ст. 41 КЗпП України: "крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:

1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами;".

Відповідно до п.  14 Постанови Пленуму Верховного суду України ""Про практику розгляду судами трудових спорів":  "керівником

належить вважати особу, яка очолює підприємство, установу, організацію або відокремлений підрозділ (філія, представництво, відділення тощо). При цьому йдеться не про будь-який структурний підрозділ (цех, управління, службу, ферму тощо), а саме про відокремлений підрозділ, який утворюється у спеціально передбаченому порядку, наприклад, зазначеному в ст.7 Закону України "Про підприємства в Україні"."

В ході судового розгляду Відповідачем суду не надано доказів того, що позивач по справі є керівником або заступником керівника підприємства установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу) або головним бухгалтером чи заступником головного бухгалтера відповідно. У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що відповідач невірно звільнив позивача, застосувавши до нього положення п. 1 ст. 41 КЗпП України, які в силу його службового становища, на останнього не поширюються.

Факт незаконного звільнення позивача опосередковано підтверджено Наказом відповідача № 27/7 від 21.03.2007 p., де його звільнено з роботи з 24.07.2006 р. на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України - відсутність на робочому місці протягом більш ніж З годин підряд "прогул". Однак, даний Наказ не слід брати до уваги, оскільки він не регулює правовідносини між сторонами, одна з яких (позивач) на час видання другого наказу уже була звільнена з роботи та не перебувала з Відповідачем у трудових правовідносинах.

На думку суду, не є підставою для звільнення на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України і факт перебування Позивача у трудових правовідносинах із ТзОВ "Карпатнафтохім".

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України: "при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік".

Суд вважає, що оскільки звільнення позивача відбулося з порушенням вимог ст.41 КЗпП України, то дане звільнення є незаконним, тому його слід поновити на роботі і стягнути 6358,00 грн. за час вимушеного прогулу, виходячи із розрахунку:

Згідно довідки, середній заробіток позивача стновить 699,39 грн., що стверджується довідкою (а.с.61). Середньоденний заробіток становить 31,79 грн. (699,39 грн. : 22), одже до оплати підлягає 200 днів (200 х 31,79 = 6358 грн.).

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що заявлений позивачем розмір моральної немайнової шкоди завищений і належно необґрунтований. А тому розмір відшкодування моральної шкоди слід зменшити і позов про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України стягнути з відповідача в користь держави 51 гривню державного мита та 30 гривень витрат з інформаційно-технічного розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 235-236, 237-1, КЗпП України, ст. ст. 212-215, 218, 367 ЦПК України,

РІШИВ:

Позов задоволити частково. Поновити на роботі ОСОБА_1 з 24.07.2006 р. на посаді торгового представника ТзОВ "Приват Кредит".

Стягнути із ТзОВ "Приват Кредит" на користь ОСОБА_1 6358 грн. 00 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 600 гривень моральної шкоди.

Стягнути з ТзОВ "Приват Кредит" 51 гривню державного мита в дохід держави та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь 953,7 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, у разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду подається до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження через Калуський міськрайонний суд.