22-ц-2489-2007 року                                     Головуючий у 1 інстанції Домарєв О.В.

Категорія 21                                                                        Доповідач Молчанов С.І.

УХВАЛА

 Іменем україни

2007 року   травня  „ 14 „  Апеляційний суд Донецької області

У складі: Головуючої  Стельмах Н.С.

Суддів  Молчанова С.І., Звягінцевої О.М.

при секретарі Семенченко С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до М\П „ Лина " , Калінінського відділення ВД ФСС м. Донецька про нарахування розміру щомісячних сум у відшкодування шкоди здоров'ю з апеляційними скаргами ОСОБА_1 та відділення ВД ФСС на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 28.12.2006 року.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, його представника адвоката ОСОБА_2, які ставили питання про зміну рішення, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, пояснення представників відділення ВД ФСС, які просили скасувати рішення суду, у задоволенні позовних вимог відмовити, перевіривши доводи апеляційних скарг за матеріалами справи

ВСТАНОВИВ

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставив питання про зміну рішення суду, просив задовольнити його вимоги у повному обсязі, він вважає, що суд помилково відмовив йому у задоволені його вимог у повному обсязі, позовні вимоги доведені належними доказами, просив перерахувати щомісячні платежі починаючи з жовтня 1997 року, стягнути повну суму заборгованості, встановити розмір щомісячних платежів відповідно до його розрахунку.

У апеляційній скарзі відділення ВД ФСС ставило питання про скасування рішення суду, на думку керівника відділення, позивач не має право на отримання платежів, так як він отримує пенсію по інвалідності по випадку 1997 року, яка перевищує необхідні платежі, що не дає позивачу право на отримання платежів від Фонду, крім того вважають, що суд провів неправильні розрахунки, усупереч вимогам закону, тому просили рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Судом першої інстанції встановлено, що 4.03.2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про нарахування сум відшкодування шкоди, які йому не виплачувалися ні підприємством, ні Фондом. Вказував, що працював у відповідача з 15.09.1997 року вантажником, потім різав метал на лом, 22.09.1997 року на виробництві стався нещасний випадок, він впав з висоти, отримав телесні пошкодження, про що є рішення суду від 8.02.1999 року, суд встановив обставини нещасного випадку, зобов'язав відповідача скласти акт за формою Н-1, але рішення суду залишилося не виконаним. Згідно висновку лікарів він втратив працездатність на 70%, про що є висновок МСЕК від 3.07.2003 року.

Відповідач відмовився нараховувати йому щомісячні платежі, але на його думку, підприємство повинно виплатити йому за період з 1.10.1997 року по 1.04.001 року 11457 гривень та одноразову допомогу 36960 гривень, а з  1.04.2001  року Фонд повинен

виплатити йому щомісячні платежі по 1.06.2004 року 17174 гривні, та щомісячно по 521 гривні. Потім позивач збільшував позовні вимоги. Вважає, що відповідач незаконно відмовляє у задоволенні його вимог, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Останнім рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 28.12.2006 року вимоги позивача задоволено частково. Суд стягнув на користь позивача з відділення ВД ФСС одноразову допомогу 23531 гривню, щомісячні платежі за період з 1.07.2003 року по 1.11.2006 року 25870 гривень, та щомісячно з 1.11.2006 року 70% середньомісячної зарплати одного штатного працівника підприємств по виду економічної діяльності „ Торгівля ломом „.

Апеляційні скарги сторін по справі підлягають частковому задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню з направленням на новий судовий розгляд з таких підстав:

Задовольняючи позовні вимоги, суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, при таких порушеннях процесуального права рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Суд першої інстанції нарахував платежі позивачу починаючи з липня 2003 року, на той час, як позивач наполягав на відшкодування шкоди з жовтня 1997 року, про що є його позовна заява \ а.с. 205 \ від 28.03.2005 року. Ці вимоги позивача суд не розглянув і ніякої оцінки доводам позивача не надав.

Суд повинен прийняти до уваги, що на вересень 1997 року вимоги позивача вирішувалися на підставі Правил відшкодування шкоди власником підприємства заподіяної працівникові ушкодженням здорову, пов'язаним з виконанням ним трудових обов,язків, затверджених постановою КМУ № 472 від 23.06.1993 року.

Сторони по справ не заперечують, що позивач отримав травму на виробництві, що зафіксовано рішенням суду від 8.02.1999 року, тому позивач має право вимагати від власника підприємства відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю, що суд повинен перевірити, надати доказам по справі належну оцінку, вирішити спір по суті позовних вимог.

Відповідно до п.3 прикінцевих положень Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, яке спричинило втрату працездатності від 23.09.1999 року, що діє з 1.04.2001 року, уся заборгованість потерпшим на виробництві, яким до набрання чинності цим Законом підприємства не відшкодували матеріальної і моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров,я, відшкодовуються цими підприємствами, а у разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

При вирішенні спору суду першої інстанції слід правильно застосувати норми матеріального і процесуального права, з'ясувати позовні вимоги, чи є ці вимоги обгрунтованими, чи підлягають задоволенню, у якій частині.

Суд повинен витребувати з пенсійного фонду довідку, чи отримує потерпілий пенсію у зв'язку з нещасним випадком 1997 року, при цьому суд повинен виконати вимоги ст. 34 Закону ч. 1 п.3 , що сума пенсії і страхових виплат не повина перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров,я.

Якщо відомості про розмір середньомісячного заробітку потерпілого не збереглися, суд  повинен  керуватися  вимогами   Порядку  обчислення  середньої  зарплати     для

розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним  соціальним  страхуванням  „ затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266.

Порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи. При новому розгляду справи, суд повинен мати на увазі, що висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляду справи.

Керуючись ст. 307, 309,313, 315 ЦПК України

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, відділення ВД ФСС задовольнити частково.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 28.12.2006 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд у іншому складі суддів.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.