Справа №22ц-3992/07 р.                              Головуючий у 1 інстанції - Труханова Л.М.

Категорія - 11                                                 Доповідач -    Зінов'єва А.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 травня 2007 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                        Бугрим Л.М.

суддів:                                            Рецебуринського Ю.Й.

                                                         Зінов'євої А.Г.

при секретарі:                                 Артамоновій C.O.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду від 26 лютого 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) „АІСЕ-Україна" про визнання нікчемними деяких пунктів умов договору та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харцизького міського суду від 26 лютого 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання нікчемними деяких пунктів умов договору та стягнення коштів було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на те, що оскільки між ним та відповідачем договір на придбання автомобілю розірвано, то відповідно до діючого законодавства його права, як споживача, повинні бути захищеними. За спірним договором він вніс певну суму коштів, яка йому до тепер не повернута, тому у суду були всі підстави для задоволення його вимог.

У судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі і просив її задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, позивача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні його вимог.

При розгляді справи судом було встановлено, що між сторонами 26 січня 2005 р. було укладено договір за системою „Автоплан" на придбання автомобілю в розстрочку. Згідно умов договору, послуги відповідача полягають у формуванні груп учасників системи, організації та проведенні в групах жеребкування і аукціонів, тощо. Щодо обов'язків учасника системи, то останній, згідно цього договору, приймає на себе зобов'язання своєчасно вносити кошти у встановленому розмірі, приймати участь у жеребкуванні, аукціонах та таке інше і в разі перемоги, може отримати автомобіль до остаточного внесення всіх оплат. 20 квітня 2005 р. вказаний договір за вимогами позивача між сторонами було розірвано.

Згідно п. 14.2 ст. 14 Договору, враховуючи, що сплачені кожним учасником системи чисті внески були використані для оплату автомобілів, які були передані відповідним учасникам, фірма може здійснити повернення сплачених частин внесків учаснику, що розірвав угоду, тільки по закінченні графіка внесків групи, до якої він належав. У цьому випадку фірма здійснює повернення тільки чистих внесків, сплачених учасником, що розірвав договір, у відповідності до ціни автомобіля, що діяла в останньому місяці існування відповідної групи, за певною процедурою.

Відповідно до розділу П глав 52-53 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Такими умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки договір було підписано, то між сторонами було досягнуто згоди за всіма умовами договору.

Таким чином, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині визнання вказаного пункту договору нікчемним, оскільки відповідно до вимог ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є недійсний правочин, якщо його недійсність встановлена законом і у цьому разі визнання його недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вищевикладених обставин, доказів того, що оспорюваний пункт угоди нікчемний, позивачем не надано і тому підстави для стягнення за цих обставин внесків на користь позивача до закінчення графіку відсутні.

Рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п. 1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Харцизького міського суду від 26 лютого 2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.