Справа №22ц-4038/07 р. Головуючий у 1 інстанції - Бутов М.М.
Категорія - 21 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2007 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Рецебуринського Ю.Й.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Артамоновій C.O.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства „Шахтарськантрацит" (далі ДП) в особі відокремленого підрозділу „Автобаза" на рішення Шахтарського міськрайсуду від 29 січня 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ДП „Шахтарськантрацит", заінтересована особа - ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2004 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13 лютого 2004 р. між автомобілями „Volkswagen passat", держзнак НОМЕР_1, що належить йому на праві власності та ЗІЛ-130 держзнак НОМЕР_2, що належить ДП „Шахтарськантрацит" під керуванням водіїв-сторін по справі, його автомобіль отримав механічні пошкодження. Вартість ремонтно-поновлювальних робіт складає 2195 грн., які просив стягнути з відповідача на його користь, оскільки шкоду йому було заподіяно з вини ОСОБА_2, який знаходиться у трудових відносинах з автобазою. Крім того, вважав, що йому також було спричинено моральну шкоду, на відшкодування якої просив стягнути грошову компенсацію у розмірі 3000 грн., а також стягнути на його користь судові витрати.
Рішенням Шахтарського міськрайсуду від 29 січня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково: на його користь з відповідача було стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 2195 грн., судові витрати у розмірі 1854 грн. та грошову компенсацію у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що зібраними по справі доказами вина водія ОСОБА_2 не встановлена і тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
У судовому засіданні представник відповідача та заінтересована особа апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі і просили її задовольнити.
Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди зміні за таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку. Між тим, при визначенні розміру грошової компенсації у рахунок відшкодування моральної шкоди дав неправильну оцінку наданим доказам.
При розгляді справи судом було встановлено, що позивач являється власником автомобілю „Volkswagen passat", держзнак НОМЕР_1. Автомобіль ЗІЛ-130 держзнак НОМЕР_2 належить ДП „Шахтарськантрацит". 13 лютого 2004 р. між вказаними автомобілями під управлінням водіїв позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, яка відбулася з вини останнього. На підставі постанов Шахтарського міськрайсуду від 7 квітня 2004 р. та Апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2004 р. провадження по адміністративним справам відповідно відносно позивача було закрито у зв'язку з відсутністю складу правопорушення та третьої особи ОСОБА_2 - закрито за спливом строків притягнення до відповідальності. Останній на день дорожньо-транспортної пригоди знаходився у трудових відносинах з відокремленим підрозділом „Автобаза" ДП „Шахтарськантрацит". В результаті аварії автомобіль ОСОБА_1 було пошкоджено і, згідно висновку автотоварознавчої експертизи, вартість ремонтно-поновлювальних робіт складає 2195 грн. 08 коп.
Згідно вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана (у даному випадку) неправомірними діями майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Як встановлено судом, винна особа - ОСОБА_2 на день заподіяння шкоди знаходився у трудових відносинах з відповідачем, відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Такі ж вимоги при визначенні розміру збитків, викладені і в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 р. №6 (з подальшими змінами та доповненнями, внесеними постановами від 08.07.1994 р. №7, від 30.09.1994 р. №11, від 25.05.1998 р. №15 та від 24.10.2003 р. №9).
Виходячи з наведеного, реальна вартість - це вартість ремонтно-поновлювальних робіт, витрати на які встановлено висновком експертизи. Встановлений розмір шкоди сторонами не оспорюється і обґрунтовано сума збитків стягнута судом на користь позивача.
Апеляційний суд, як і суд першої інстанції критично оцінює висновок судової автотехнічної експертизи, оскільки його зроблено за двома варіантами, тобто за поясненнями кожної із сторін. І які являються протилежними.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про неправильну оцінку обставин та наданих доказів, оскільки вони неспроможні.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ч.ч. 2 та 3 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Надані суду докази та постанови за адміністративними справами сторонами не спростовані, скасування постанови про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі не є реабілітуючи ми підставами.
Таким чином, рішення суду в частит відшкодування матеріальної шкоди відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то оскільки в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено майно позивача, суд обґрунтовано дійшов висновку про її наявність.
Згідно вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Стягуючи на користь позивача грошову компенсацію у розмірі 2000 грн., суд обґрунтував такий розмір тим, що позивач переживав за своє життя, погіршився стан його здоров'я, змінився ритм життя, не міг користуватися своїм автомобілем тощо.
Між тим, такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для зімни рішення. В своїй позовній заяві позивач посилався на переживання з приводу пошкодження автомобілю, який він дуже любить; переживання за себе та своїх пасажирів; відсутність коштів на ремонт і вказані обставини сказалися на його здоров'ї.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ніяких доказів у підтвердження своїх моральних страждань, а тим більш, що вони повинні бути оціненими саме у 3000 грн., позивачем не надано. Автомобіль позивача 1991 року випуску, отримав незначні механічні пошкодження, які не позбавляли ОСОБА_3 можливості використовувати його за призначенням.
Враховуючи вказані обставини апеляційний суд вважає можливим зменшити суму грошової компенсації до 500 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ДП „Шахтарськантрацит" в особі відокремленого підрозділу „Автобаза" задовольнити частково.
Рішення Шахтарського міськрайсуду від 29 січня 2007 року в частині відшкодування моральної шкоди змінити.
Стягнути з ДП „Шахтарськантрацит" на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 500 (п'ятсот) грн..
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.