КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2011                                                                                           № 1/442

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Попікової  О.В.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників:

від позивача:           ОСОБА_1 – довіреність № 133 від 31.03.2011 р.

від відповідача:          не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений                               належним чином.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційної скарги          Комунального підприємства “Відраденське” Солом’янської районної у м. Києві ради

на рішення          Господарського суду          міста Києва  

від          09.03.2011 р.

у справі          № 1/442 (суддя – Мельник В.І.)

за позовом          Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”

до          Комунального підприємства “Відраденське” Солом’янської районної у м. Києві ради

про          стягнення 735407,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” (далі – АК “Київводоканал”, позивач) про стягнення з Комунального підприємства “Відраденське” Солом’янської районної у м. Києві ради (далі – КП “Відраденське”, відповідач) про стягнення 735 407,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови договору № 08204-А/2-09 від 01.04.2008 р. та не здійснив оплату наданих йому послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі вчасно і в повному обсязі. В зв’язку з викладеним, позивач просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості за вказаним договором у розмірі 714 474,21 грн., пеню в сумі 18 253.59 грн. та 3% річних – 2 679,62 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволений частково, стягнуто з КП “Відраденське” на користь ВАТ “Київводоканал” 433 067 грн. 17 коп. – заборгованості за використання холодної води та стоків, 9 126 грн. 79 коп. – пені, 2 009 грн. 72 коп. – 3% річних, 4 382 грн. 04 коп. – державного мита, 141 грн. 60 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 100 000 грн. основного боргу – провадження було припинено. В решті позовних вимог – відмовлено.

Рішення мотивоване приписами статей 525, 526, 530, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ч. 2 статті 193, статей 173 Господарського кодексу України, статі 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 та п. 3.11. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 р. № 190 з огляду на встановлення судом першої інстанції тієї обставини, що між сторонами у справі не укладався договір на постачання гарячої води, тому позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення заборгованості за надання послуг з постачання холодної води і в частині стягнення пені і 3% річних з урахуванням саме цієї суми. Припинення провадження у справі в частині 100 000 грн. основного боргу мотивоване сплатою вказаної частини боргу під час судового розгляду.

Не погодившись з рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення змінити в частині суми стягнення основного боргу і здійснити перерахунок в зв’язку з цим сум пені та 3% річних.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за постачання води для підігріву не врахував, що на території  КП “Відраденське” крім бойлерів АЕК “Київенерго” також знаходяться бойлери, що перебувають на балансі Південно-Західної залізниці, Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1, Київського медичного коледжу імені П.І.Гаврилоського та Київського авторемонтного заводу № 6, тобто на балансі відповідача перебувають 5 теплових пунктів, на які також постачається вода для виготовлення гарячої води, тому сума заборгованості за постачання холодної води має бути зменшена.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін з мотивів у ньому викладених.

Ухвалою від 05.04.2011 р. колегією суддів у складі: головуючий (доповідач у справі) Новікова  М.М., судді: Зубець Л.П., Іваненко Ю.Г. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляду справи призначений на 20.04.2011 р.

14.04.2011 р., відповідно до здійсненого повторного автоматичного розподілу справа № 1/442 була передана для розгляду колегії у складі: головуючий (доповідач у справі) Попікова О.В., судді Бондар С.В., Кондратова І.Д.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 р. розгляд справи призначений на 12.05.2011 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/1 від 12.05.2011 року розгляд даної справи доручено колегії у складі: головуючого (доповідача у справі) Попікової О.В., суддів: Гольцової Л.А., Ропій Л.М.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 р. у справі оголошена перерва до 14.06.2011 р.

В судовому засіданні представник відповідача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Присутній представник позивача усно заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від № 01-23/01/1 від 14.06.2011 р. розгляд справи доручено колегії у складі головуючого судді (доповідач) Попікової О.В., суддів: Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А.

В судове засідання 14.06.2011 р. з’явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. 02.06.2011 р., через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з перебування представника у щорічній відпустці.

Колегією суддів дане клопотання відхилене як необґрунтоване, ухвалено здійснювати розгляд справі відповідно до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в матеріалах справи наявні всі документи необхідні для розгляду справи, а пояснення по справі представником відповідача були надані в судовому засіданні 12.05.2011 р.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи між сторонами у справі був укладений договір № 08204 А/2-09 від 01.04.2008 р. про постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник (позивач) зобов’язався забезпечити абоненту (відповідачу) послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент в свою чергу сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами № 65 користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України.

Облік поставленої води здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника (позивача), окрім випадків передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об’єктів водоспоживання , облік спожитої ним води з урахуванням показників всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг надано води для поливу визначається за показниками лічильника.  (п. 2.1.1 договору).

Пунктом 2.1.2. договору встановлено, що зняття показників лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показниками лічильника стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання.

Розділом 2.2 договору визначено порядок розрахунків, а саме те, що:

- позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи (в електронному вигляді –дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги –доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів (п. 2.2.1);

- у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватись іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу (п. 2.2.2);

- у разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-ого числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п. 2.2.3).

Пунктом 2.2.4. договору передбачено, що в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов’язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Згідно з п. 3.1.1 договору № 06368/2-01 від 10.02.2006 р. постачальник надавав і продовжує надавати абоненту послуги з водопостачання та водовідведення. Відповідно до вказаного договору щомісячно відповідачу через банківську установу засобами електронного зв’язку направляються платіжні документи де зазначаються кількість та вартість наданих послуг згідно діючих тарифів з урахуванням ПДВ.

За твердженням позивача, він у період з 01.04.2010 по 31.07.2010 надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення гарячої та холодної води на суму 3 081 900,37 грн., а оплачено відповідачем було лише 2 367 426,16 грн., тобто заборгованість відповідача на момент зверненню КП “Відраденське” з позовом до господарського суду складала 714 474,21 грн.

В позові АК “Київводоканал” просив суд стягнути з відповідача 714 474,21 грн. основного боргу, 18 253,59 грн. – пені, 2 679,62 грн. – 3% річних та судові витрати.

Під час судового розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідач частково погасив суму основної заборгованості у розмірі 100 000 грн., про що надав докази (платіжні доручення  № 59 від 28.12.2010 р. та № 4 від 28.01.2011 р.).

Колегія суддів дослідивши всі докази у справі погоджується з рішенням суду першої інстанції і також вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення заборгованості за надання послуг з водопостачання холодної води та стягнення пені і 3% річних з урахуванням задоволеною суми, з огляду на наступне:

Відповідно до статті 3 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Так, до інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері питної води та питного водопостачання є Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 р., Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р.

Відповідно до статті 22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, одним з основних обов’язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Правилами (п. 2.1), як і Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”, передбачено договірне формування відносин між водоканалом та абонентом.

Пунктом 3.1 Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Пунктом 5.1 Правил облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. (за даним договором, сторонами обумовлено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у позивача, окрім випадків, передбачених Правилами (п. 2.1.1 Договору).

Рахунки за воду, згідно до пунктів 1.10, 12.5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом.

Факт здійснення позивачем водопостачання відповідач не заперечує, а лише оскаржує об’єм наданого постачання води для підігріву, оскільки вказує, що на його території знаходяться бойлери, які перебувають на балансі АЕК “Київенерго”, Південно-Західної залізниці, Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1, Київського медичного коледжу імені П.І.Гаврилоського та Київського авторемонтного заводу № 6, на обслуговування яких також подається холодна вода, тому на його думку сума заборгованості є значно меншою ніж стягнуто судом першої інстанції.

Згідно із ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 901, 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідачем надано суду першої інстанції докази сплати ним 100 000 грн. боргу за холодне водопостачання, тому провадження у справі в даній частині правомірно припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів того, що ним оплачено решту заборгованості за постачання холодної води відповідачем не надано.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача оплати у розмірі саме 181 407,04 грн. за постачання холодної води для виготовлення гарячої з огляду на розгорнутий розрахунок позовних вимог до боржника КП “Відраденське” (а.с. 48-48 Т. № 1), наданий позивачем. Відповідач, в свою чергу, доказів того, що в суму його нарахувань за постачання холодної води позивачем також включено і вартість водопостачання на підігрів води для бойлерів, які перебувають на його території, однак числяться на балансі інших організацій, суду не надав.

Крім того, апеляційна інстанція зазначає, що з копій Актів про зняття показників лічильників з приладу обліку в період з 01.04.2010 р. по 31.07.2010 р., які були складені в присутності представників КП “Відраденське” вбачається, що всі дані викладені в них відповідають дійсності.

Умовами договору (п.п 2.1.6, 2.2.4) передбачено направлення відповідачем представника до позивача для звіряння облікових даних щодо кількості та вартості спожитих послуг щоквартально, а у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов’язаний у 10-денний термін письмово повідомити про це постачальника та направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту.

Відповідач доказів звернення до позивача з приводу незгоди з кількістю або вартістю наданих протягом спірного періоду послуг суду не надав, а відтак, його посилання в апеляційній скарзі на необґрунтоване завищення даних показників є необґрунтованими, оскільки відповідно до умов основного договору вони вважаються прийнятими відповідачем.

Відповідно до Правил надання послуг з опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630 та п. 3.11 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190 розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Разом з тим, позивач не надав доказів того, що договір укладений між ним та відповідачем укладений також і на постачання гарячої води, тому в частині стягнення заборгованості за водопостачання гарячої води місцевим господарським судом відмовлено правомірно.

Така правова позиція викладена і в Постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. у справі № 7/386.

Відповідно до ч. 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідальність за порушення  строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги передбачена п. 4.2 договору № 08204-А/2-09 від 01.04.2008 р., а саме зазначено, що у разі такого порушення, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в даному випадку мало місце порушення відповідачем свого зобов’язання за надання послуг з водопостачання холодної води, тому позовна вимога про стягнення з нього пені є обґрунтованою. Однак, при цьому пеня має нараховуватись лише на цю суму заборгованості. Перерахунок суми пені, що підлягає стягненню, який був здійснений місцевим господарським судом є вірним і складає 9 126 грн. 79 коп.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, приймаючи до уваги викладені вище обставини, судом першої інстанції також здійснений вірно і складає 2 009 грн. 72 коп.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що позов підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий господарський суд повно і всебічно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушення норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Відраденське” Солом’янської районної у м. Києві ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2011 р. у справі № 1/442 залишити без змін.

3.Справу № 1/442 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

16.06.11 (відправлено)