У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 15 січня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1,

встановила:

зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого в силу ст.89 КК України,

-    за ч.1 ст.190 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст.75  КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік  і з покладенням на підставі ст.76 КК України  обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому за таких обставин.

У лютому 2006 року до ОСОБА_1, який працював начальником відділу земельних ресурсів Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області і був заступником голови конкурсної (земельної) комісії Павлоградської райдержадміністрації, звернувся ОСОБА_2 з проханням вирішити  питання  про надання приватному підприємцю ОСОБА_3, інтереси якого він представляв за довіреністю, дозволу на  оренду  земельної ділянки для вирощування сільгосппродукції. Маючи намір заволодіти чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_1 пообіцяв ОСОБА_2 сприяти в  оформленні документів  і в отриманні дозволу конкурсної земельної комісії, членом якої він був, на оренду земельних ділянок за винагороду в сумі 1000 грн., хоча достовірно знав, що це питання він не вирішує одноособово і остаточно.  29.03.2006 року близько 11 год.  ОСОБА_1 у відділі земельних ресурсів Павлоградського району, розташованому у приміщенні Павлоградської міської державної адміністрації по вул. Карла Маркса, 78 у м. Павлограді,  отримав від ОСОБА_2гроші у сумі 1000 грн. за сприяння в оформленні документів і отримання в оренду приватним підприємцем ОСОБА_3 двох земельних ділянок,  площею 173 га, розміщених на території Павлоградського району.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 квітня 2007 року вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційному поданні заступник Генерального прокурора України стверджує про неправильну перекваліфікацію судом дій ОСОБА_1  з ч. 2 ст.368 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України і зазначає, що в силу свого службового становища ОСОБА_1 міг вплинути на вирішення питання про надання або ненадання земельних ділянок; окрім того, без висновку очолюваної ним комісії голова райдержадміністрації це питання вирішити не міг. Також прокурор посилається на те, що внаслідок неправильної кваліфікації дій засудженого йому призначено  м'яке покарання. Просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, працюючи начальником відділу земельних ресурсів Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області і будучи заступником голови конкурсної (земельної) комісії Павлоградської райдержадміністрації,  вимагав і 29.03.2006 року близько 11 год. у відділі земельних ресурсів  по вул. Карла Маркса, 78 у м. Павлограді одержав хабара у сумі 1000 грн. від ОСОБА_2за сприяння в оформленні документів на отримання в оренду приватним підприємцем ОСОБА_3 двох земельних ділянок  площею 173 га на території Павлоградського району.

Дії ОСОБА_1 органом досудового слідства  були кваліфіковані за ст. 368 ч.2 КК України як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, або в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням хабара.

Суд першої інстанції, встановивши  факт отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2грошей у сумі 1000 грн., кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.190 КК України, посилаючись на те, що до його повноважень не входило одноосібне й остаточне вирішення питання про надання в оренду земельних ділянок, оскільки це рішення приймалось складом конкурсної (земельної) комісії, до якої, окрім ОСОБА_1, входили й інші службові особи, і, крім того, рішення цієї комісії носило рекомендаційний характер, а остаточне рішення про виділення земельної ділянки приймав голова райдержадміністрації, у зв'язку з чим ОСОБА_1 не мав можливості, використовуючи своє службове становище, вжити заходів до позитивного вирішення питання про виділення земельної ділянки.

Однак, приймаючи це рішення, суд неправильно застосував кримінальний закон.

         Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 року №5, відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких дій, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Судом установлено, що ОСОБА_1, будучи службовою особою, займаючи відповідальне становище, одержав від ОСОБА_2гроші у сумі 1000грн. за сприяння в оформленні документів і отриманні дозволу конкурсної земельної комісії на оренду приватним підприємцем ОСОБА_3 двох земельних ділянок.

Однак суд, перекваліфіковуючи ці дії ОСОБА_1 з ч.2 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України,   не звернув уваги на показання ОСОБА_2, який послідовно заявляв про вимагання у нього ОСОБА_1 і дачу останньому хабара  за сприяння  в оформленні і видачі документів на отримання в подальшому в оренду землі, а не за безпосереднє виділення землі,   й на те, що одержання ОСОБА_1 цих коштів було пов'язано саме із його службовим становищем - посадами начальника Павлоградського районного відділу земельних ресурсів і заступника голови конкурсної земельної комісії Павлоградської райдержадміністрації, які він обіймав, про що зазначали як сам ОСОБА_1, так і ОСОБА_2.

Також суд не дав ніякої оцінки тому, чи мав ОСОБА_1, як службова особа, можливість виконати в інтересах особи, яка передала ці кошти, дії, що могли послужити приводом для відмови за клопотанням ОСОБА_2в інтересах  ОСОБА_3 у виділенні останньому земельної ділянки в оренду або для дачі  згоди на це у вигляді рішення конкурсної земельної комісії, з огляду на наявні у справі  дані про передачу відповідної заяви ОСОБА_3 на ім'я голови райдержадміністрації на розгляд саме ОСОБА_1., внесення за його резолюцією цього питання на засідання комісії і  про прийняття комісією за участю ОСОБА_1 рішення про рекомендацію голові райдержадміністрації дати дозвіл ОСОБА_3 на отримання в оренду земельної ділянки площею 173 га з земель запасу, яке підписано в тому числі і ОСОБА_1 і давало підстави для подальшого вирішення питання про виділення землі. 

Ураховуючи викладене, є передчасними  й не мотивованими висновки суду про те, що ОСОБА_1 не міг вплинути на вирішення поставленого перед ним ОСОБА_2 питання, оскільки остаточне рішення про виділення в оренду ОСОБА_3 земельної ділянки вирішувалось не ним, а головою райдержадміністрації, а тому отримав кошти від ОСОБА_2шляхом шахрайства, а не як хабар. 

За таких обставин не можна визнати, що судом першої інстанції правильно застосовано кримінальний закон та кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а тому вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Оскільки на зазначені вище порушення закону з боку суду першої інстанції не звернув уваги й апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку, то підлягає скасуванню і ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 квітня 2007 року. 

При новому судовому розгляді суду належить дослідити докази у встановленому законом порядку, дати їм належну оцінку в їх сукупності та при доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину правильно кваліфікувати його дії і призначити покарання відповідно до вимог ст.65 КК України.

При цьому, якщо при новому судовому розгляді буде встановлено, що ОСОБА_1 винуватий у більш тяжкому злочині, ніж той, за який його було засуджено, то призначене йому покарання слід вважати м'яким.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же  місцевий суд в іншому складі суду.

Судді:

Кармазін Ю.М.                     Кліменко М.Р.                      Глос Л.Ф.