ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
14.06.11 р. Справа № 17/85
Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:
за позовом: Державного підприємства «Свердловантрацит», м. Свердловськ
до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк
про стягнення 8505,31 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 – довіреність
від відповідача: ОСОБА_2 – довіреність
СУТЬ СПРАВИ:
Державне підприємство «Свердловантрацит», м. Свердловськ звернулось з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення 8505,31 грн. вартості нестачі вантажу – антрациту.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на норми Статуту залізниць України, залізничну накладну № 52632028, комерційний акт AQ 660337/267 від 13.11.2010р. та інші докази, що знаходяться у матеріалах справи.
Відповідач надав відзив (а.с.39-40), у якому проти позову заперечує з посиланням на те, що відправник не скористався наданим йому правом відмови від транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу, у зв’язку з чим уся відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталося внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, господарський суд, встановив:
09.11.2010р. зі станції Довжанська Донецької залізниці вантажовідправником – Державним підприємством «Свердловантрацит» за залізничною накладною №52632028 на адресу ВАТ „Скіф-Шиппінг”, станція призначення – Маріуполь-Порт експ. Донецької залізниці, був відправлений вантаж – антрацит, який прибув на станцію призначення 13.11.2010р..
На станції призначення Маріуполь-Порт експ. Донецької залізниці, на підставі актів загальної форми №5376 від 10.11.2010р. та акту про технічний стан вагону №225 від 10.11.2010р., на підставі яких був складений комерційний акт 697682/199 від 11.1..2010р. у зв’язку із виявленням у вагоні №67667857: навантаження вантажу нижче борту на 250мм, вантаж маркірований вапном, зліва по ходу поїзда над 5-6 люками воронка розміром 2500Ч 2500мм до дна підлоги вагону, справа над 7 люком лійка розміром 2000Ч1500Ч1000мм, нещільне причеплення 5,6,7 люків до поперечної балки, 6 люк – щілина 150мм, яка забита дрантям; течі вантажу не має, лише наявність слідів течі на хребтовій балці, був складений комерційний акт AQ 660337/267 від 13.11.2010р.., з якого вбачається: недостачі у розмірі 12450кг (по документу: брутто – не указано, нетто – 69000кг, тара – 23400, фактично: брутто – 79950кг, нетто – 56550кг, тара – 23400кг).
Комерційний акт підписаний, виконуючим обов’язки начальника станції, двома прийомоздавальниками станції та представником одержувача.
Позивач просить стягнути суму недостачі із залізниці, яка не забезпечила збереження прийнятого до перевезення вантажу у загальній кількості 12450кг (з урахуванням норми недостачі) у розмірі 8505,31 грн..
Господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення вартості нестачі вантажу підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу (ЦК)України за договором перевезення перевізник зобов’язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.
Згідно ч.2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Ст. 23 Закону України “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ст.113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно ст. 26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджено комерційним актом.
Виявлені на станції призначення несправність вагону, розбіжності між накладною та фактичними даними при перевірці свідчить про те, що нестача виникла під час перевезення вантажу. Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.
Приписи статті 31 Статуту залізниць України встановлюють, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
У відповідності до статті 32 Статут залізниць України та п.4 Правил Приймання вантажів до перевезення, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов, тобто визначити придатність вагону лише у комерційному відношенні, а не визначати технічну справність вагону.
Згідно пп. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.
Відповідно до статті 133 Статуту залізниць України, передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно пункту 27 Правил приймання вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (Правила), вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Сума недостачі з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 8505,31 грн. із розрахунку: 11,76т (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі 1%) х 91 дол. США (вартість 1т., з зазначенням позивачем курсу НБУ 1 долара США у розмірі 7,9477 ).
Судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, ст.ст.909, 920, ч. 2. ст. 924 ЦК України, ст.307, 314 ГК України, ст.ст.23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.113, ч.2 ст.114, ст.129 Статуту залізниць України, п. 27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/р 2600901517249 у „Укрексімбанку” м. Донецьк, МФО 334817, ЄДРПОУ 01074957) на користь Державного підприємства «Свердловантрацит» (94800, м. Свердловськ, Луганської області, вул.. Енгельса, 1; р/р2600130284717 у Свердловському безбалансовому відділенні філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Луганськ”, МФО 304472, ЄДРПОУ 32355669) 8505,31 грн. вартість нестачі вантажу - антрацит; 102,00 грн. - відшкодування витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя Татенко В.М.
(повний текст рішення оформлений та підписаний 15.06.2011р.)