ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
15.02.11 р. Справа № 22/19пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,
при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,
до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2,
про визнання договору недійсним,
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2,
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,
про визнання права власності, -
за участю уповноважених представників:
від позивача: ОСОБА_3 – за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_4 – за довіреністю, -
Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалась перерва 3 10.02.2011р. по 15.02.2011р.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №1 від 01.03.2010р. (з урахуванням пояснень, представлених представником Позивача через канцелярію господарського суду Донецької області 10.02.2011р.).
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідач не є власником переданого в оренду за спірним договором приміщення, отже, правочин суперечить вимогам ст.761 Цивільного кодексу України, додержання яких, у розумінні приписів ст.203 Цивільного кодексу України, є необхідним для його чинності.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди нерухомого майна №1 від 01.03.2010р., акт передачі об’єкта оренди орендарю від 01.03.2010р., копію листа №1/35-07-1418 від 08.11.2010р., технічного паспорта на будівлі та споруди станом на 21.05.2010р., правоустановчих документів.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 12, 54-58 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.203, 215, 376, 761 Цивільного кодексу України.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, 09.02.2011р. звернувся до господарського суду Донецької області із зустрічним позовом до первісного Позивача, в якому просив визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, право власності на АДРЕСА_1, переобладнану у стоматологічний кабінет, в житловому будинку АДРЕСА_1 загальною площею 57,40 кв.м.
Ухвалою суду від 09.02.2011р. зустрічний позов прийнято до спільного провадження із первісним.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог Відповідач посилається на придбання ним на підставі договору купівлі-продажу від 30.09.2001р. квартири загальною площею 46,42кв.м.; здійснення з дозволу органів місцевого самоуправління в перебігу власної діяльності її переобладнання у стоматологічний кабінет з устроєм відокремленого входу та із дотриманням будівельних норм і правил, що підтверджується висновком Комунального підприємства містобудування, архітектури та проектування, яке (переобладнання) фактично закінчено; отримання технічного паспорту БТІ на переобладнане приміщення.
Нормативно свої вимоги Відповідач обґрунтовує ст.ст.1, 12, 54-58, 60 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.286, 376, 392 Цивільного кодексу України, с.2 ст.30 Земельного кодексу України.
На підтвердження вказаних обставин Відповідач надає копію договору купівлі-продажу квартири від 13.09.2001р.; висновку №84 від 19.11.2001р. міжвідомчої комісії з обслуговування стану жилого приміщення для визначення можливості його переобладнання та подальшого використання під стоматологічний кабінет; рішень Виконавчого комітету Макіївської міської ради №124/3 від 20.02.2002р. та №946/2 від 06.11.2002р., акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію від 28.10.2002р., листа №12163 від 21.05.2010р., технічний висновок стану основних несучих конструкцій стоматологічного кабінету у житловому будинку №30 по вул.Героїв Сталінграду у Червоногвардійському районі м.Макіївки.
10.02.2011р. представником відповідача за первісним позовом представлено відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній проти задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, заперечує.
У судовому засіданні 15.02.2011р. представник Позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав, проти задоволення зустрічного позову заперечив.
Представник Відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 15.02.2011р. надав відзив, згідно з яким заперечив проти задоволення первісного позову, наполягав на задоволенні зустрічних позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, судом встановлено наступне.
13.09.2001р. між ОСОБА_5 (Продавець) та Відповідачем (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно з п.1.1. якого Продавець продав, а Покупець купив АДРЕСА_1, яка розташована в АДРЕСА_1, загальною площею 46,42 кв.м., у тому числі житлова 26,80 кв.м. Квартира складається з двох житлових кімнат.
У п.7 договору купівлі-продажу сторони визначили, що право власності на вказану квартиру виникає у Покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Вказаний договір був посвідчений нотаріально 13.09.2001р. за реєстровим номером 873.
18.09.2001р. право власності на вказану квартири було зареєстровано КП „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” за Відповідачем, що підтверджує реєстровий напис на останній сторінці зазначеного правочину.
Як вбачається із свідоцтва про державну реєстрацію Відповідача, останній 27.09.2001р. набув статусу підприємця.
Згідно висновку №84 від 19.11.2011р. міжвідомчої комісії з обслуговування стану жилого приміщення для визначення можливості його переобладнання та подальшого використання під стоматологічний кабінет, означене вище житлове приміщення є придатним для переобладнання та подальшого використання з метою розміщення стоматологічного кабінету при додержанні вимог державних норм та стандартів з безпечної експлуатації будівлі.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради №124/3 від 20.02.2002р., ОСОБА_2 дозволено тимчасове переобладнання житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у Червоногвардійському районі міста, для розміщення стоматологічного кабінету з устроєм відокремленого входу.
На підставі даної документації Відповідачем, з метою здійснення підприємницької діяльності, здійснено переобладнання квартири у стоматологічний кабінет, у тому числі збудовано окремий вхід.
За результатом здійсненої Відповідачем перебудови, складено акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію від 28.10.2002р., затверджений рішенням виконавчого комітету Макіївської міської ради №946/2 від 06.11.2002р., за яким встановлено виконання будівельно-монтажних робіт згідно з проектом та виданими технічними умовами на проектування, а також загальну площу об’єкту, що дорівнює 51,4 кв.м.
Як вбачається з технічного паспорта та довідки КП „БТІ м.Макіївки” станом на 21.05.2010р., Відповідачем власним коштом самовільно здійснено прибудову до переобладненого приміщення, внаслідок чого загальна площа збільшена та становить 57,40 кв.м.
Технічним висновком стану основних несучих конструкцій стоматологічного кабінету у житловому будинку №30 по вул. Героїв Сталінграду у Червоногвардійському районі м.Макіївки від 03.06.2010р., який видано Комунальним підприємством містобудування, архітектури та проектування (ліцензія серії АВ №514389) встановлено, що усі основні несучі конструкції стоматологічного кабінету (включаючи прибудову), знаходяться у задовільному стані, стоматологічний кабінет може використовуватись для подальшої нормальної експлуатації.
01.03.2010р. між Позивачем (Орендар), що має статус підприємця з 20.12.2007р. та Відповідачем (Орендодавець) був укладений договір оренди нерухомого майна №1, згідно п.п.1, 7 якого Орендодавець в порядку і на умовах, визначених цим договором, передає Орендареві у тимчасове платне користування стоматологічний кабінет АДРЕСА_1 загальною площею 57,40 кв.м. строком до 01.03.2012р. включно для здійснення господарської діяльності.
01.03.2010р. об’єкт оренди був переданий Орендарю, про що сторонами складений відповідний акт передачі.
Посилаючись на передачу приміщення в оренду без належних правових підстав останній вважає цей договір оренди недійсним, у зв’язку з чим звернувся до суду.
Відповідач, заперечуючи проти позову, заявив зустрічні вимоги про визнання його власником об’єкту оренди.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги первісного Позивача такими, що не підлягають задоволенню, а зустрічний позов – таким, що підлягає задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та змісту позовних заяв, сутність розглядуваного спору полягає у встановлені наявності або відсутності права власності на приміщення, яке є об’єктом оренди за спірним договором, та оцінка такого договору у світлі цієї обставини.
Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. №3, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. Беручи це до уваги, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму ВСУ „Про судове рішення” від 29.12.1976р. №11, предметом судової оцінки, спрямованої на з’ясування законності спірного договору оренди, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України, регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема – Цивільним кодексами України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.
За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки Відповідач не є власником об’єкту оренди, права якого зареєстровані у встановленому порядку, а, відтак – і наймодавцем у розумінні ст. 761 Цивільного кодексу України, що зумовлює відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності як обов’язкової умови чинності правочину.
Таким чином, оскільки підставою первісного позову є предмет вимог за зустрічною заявою, оцінка правомірності та обґрунтованості такої підстави зумовлює необхідність перш за все дослідження обставини наявності або відсутності права власності у Відповідача на об’єкт оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України, право власності набувається в порядку, визначеному законом. В свою чергу, ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається, зокрема із правочинів.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України права та обов’язки виникають, зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.
Виходячи із змісту зустрічної позовної заяви та матеріалів справи, наявність спірного права Позивачем за зустрічним позовом обґрунтовується посиланням на лист КП „Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки” №1/35-07-1418 від 08.11.2010р., у якому зазначено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2.
Укладання Відповідачем договору купівлі-продажу квартири у нотаріальній формі, у сукупності із доказами його державної реєстрації та реєстрації права власності на придбану квартири у світлі не спростованих в межах цієї справи презумпцій, встановлених ст.204 та ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України, щодо правомірності правочину і набуття права власності, зумовлюють висновок суду про виникнення у Відповідача за первісним позовом права власності на придбану за цим договором квартиру у розумінні ст.334 Цивільного кодексу України, з чим, власне, погоджується і Позивач.
Наявність у Відповідача за первісним позовом статусу власника квартири передбачає і наявність відповідних повноважень із здійснення прав власника, встановлених ст.ст.317, 319 Цивільного кодексу України з володіння, користування та розпорядження своєю власністю.
Здійснення в перебігу власної господарської діяльності переобладнання приналежної квартири хоча і унеможливило використання цього об’єкту власності за первісним призначенням – як жилої квартири, але, водночас, у світлі наданих дозволів органами місцевого самоврядування та гарантій щодо здійснення права власності, його непорушності та визначеності підстав для його припинення, встановлений ч.ч.1,4 ст. 41 Конституції України та ст.ст.321, 346 Цивільного кодексу України не мало і не могло мати своїм наслідком припинення або обмеження прав власності Відповідача на придбане майно з урахуванням його перебудови.
Відповідно до ч.1 ст.42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, а положення ст.320 Цивільного кодексу України визначають можливість використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності. Наразі, доказів використання Відповідачем придбаної квартири для промислового виробництва, забороненого ч.1 ст.383 Цивільного кодексу України, до матеріалів справи не надано, а із наявних – не вбачається.
Відтак, в контексті викладених положень діючого законодавства та фактичних обставин справи, Відповідач цілком правомірно міг розраховувати на використання цієї власності як нежитлового приміщення при здійсненні підприємницької діяльності, що вимагало проведення відповідного пристосування (переобладнання) квартири під потреби такої діяльності, що узгоджується із ч. 2 ст. 383 Цивільного кодексу України.
Здійснення переобладнання охоплюється повноваженнями власника майна, встановленими ст.ст.317, 319 Цивільного кодексу України.
Враховуючи встановлений технічним висновком Комунального підприємства містобудування, архітектури та проектування (ліцензія серії АВ №514389) стоматологічного кабінету (з урахуванням прибудови) його задовільний стан та можливість подальшої експлуатації, а технічним паспортом та довідкою КП „БТІ м.Макіївки” станом на 21.05.2010р. – адресу та індивідуалізуючи ознаки (літери, площа) та походження (внаслідок перебудови власної АДРЕСА_1) приміщення, яке розташоване в АДРЕСА_1 з окремим виходом, загальною площею 51,4 кв.м., зумовлюють висновок про здійснення Відповідачем перероблення власного майна
Переробка власного ж майна у світлі положень ст.332 Цивільного кодексу України, які передбачають можливість, за певних умов, набуття особою, яка здійснила переробку речі, приналежної іншій особі, права власності на відповідну нову річ, виключає у розглядуваному випадку можливість набуття права власності на створене нежитлове приміщення будь-якою іншою, ніж Відповідач особою, що у повній мірі узгоджується із змістом права мирного володіння своїм майном, встановленим ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР.
Приймаючи до уваги, що створене за результатами реконструкції майно у повній мірі відповідає ознакам об’єкту нерухомості, встановленим ст.181 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про наявність у Відповідача права власності на таке приміщення. Крім того, слід наголосити на відсутності доказів суперечності суспільним інтересам, порушення прав інших осіб та істотного порушення будівельних норм переобладнанням спірного об’єкту нерухомості.
За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб’єктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача, а також – належність обраного способу судового захисту.
З огляду на обраний Відповідачем у зустрічному позові спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст.392 Цивільного кодексу України, до предмету доказування, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі, крім наявності у заявника таких вимог права власності на спірне майно, відноситься також і факт порушення (невизнання або оспорювання) такого права іншою особою.
Приймаючи до уваги факт невизнання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, права власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, відповідного приміщення – об’єкту оренди за спірним договором, покладений в основу первісного позову, суд вважає за можливе погодитися із заявником зустрічного позову про правомірність застосування такого способу судового захисту, як визнання його власником об’єкту оренди, що відповідає критеріям належності та адекватності, як складовим елементам права на ефективний судовий захисту, гарантованого ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
Таким чином, зустрічний позов підлягає задоволенню.
В свою чергу, висновок суду про наявність у Відповідача за первісним позовом статусу власника об’єкту оренди знецінює посилання Позивача не недостатність обсягу цивільної дієздатності для вчинення спірного договору оренди та вказують на дотримання приписів ст.761 Цивільного кодексу України щодо вимог до наймодавця.
За таких обставин, вимоги первісного позову задоволенню не підлягають, як юридично неспроможні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за первісним позовом покладаються на Позивача у повному обсязі, а за зустрічним позовом стягуються з Відповідача за зустрічним позовом (Позивача за первісним позовом) на користь Позивача за зустрічним позовом (Відповідача за первісним позовом).
За таких обставин, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1.У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №1 від 01.03.2010р. відмовити.
2.Зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, про визнання права власності на АДРЕСА_1, переобладнану у стоматологічний кабінет в житловому будинку АДРЕСА_1 загальною площею 57,40 кв.м. задовольнити.
3.Визнати за ОСОБА_2 право власності на АДРЕСА_1, переобладнану у стоматологічний кабінет у житловому будинку АДРЕСА_1 загальною площею 57,40 кв.м.
4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 85,00грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.
5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6.В судовому засіданні 15.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
7.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Іванченкова О.М.
Повний текст рішення підписано 16.02.2011р.