ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                             

28.01.08                                                                                           Справа  № 6/209

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого -судді  -  О.Л. Мирутенко

суддів                           -  Г.М. Гнатюк

                                     -  Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського  суду Львівської  області від 01.10.2007 року.   

у справі №6/209

За позовом: Буської районної ради

до: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

про: стягнення 1646,84 грн.

З участю представників :

від позивача -Гобечія І.Т. -представник (довіреність №35 від 28.01.2007р.)

від відповідача -не з'явився.

                                                    Встановив :

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.10.2007р., суддя Артимович В.М., позов Буської районної ради було задоволено частково. Стягнуто із фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь Буської районної ради 1646,73 грн. основного боргу. У позові Буської районної ради до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення пені в розмірі 41,11 грн. було відмовлено.

Стягнуто із фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 99,45 грн. державного мита та 115,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто із Буської районної ради в дохід Державного бюджету України 2,55 грн. державного мита та 2,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          З даним рішенням не погодився відповідач -підприємець ОСОБА_1 і оскаржив його в апеляційному порядку оскільки вважає, що позивач не був власником орендованого майна, а тому рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач - Буська районна рада подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2007р. у справі №6/209 скасувати, враховуючи наступне.

          Відповідно до ст.. 104 ГПК України, підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

          Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем 01.07.2006 року укладено договір оренди № 14 нерухомого майна, що належить до комунальної власності. Відповідно до п. 1.1 договору оренди позивач, як орендодавець, взяв на себе зобов'язання передати, а відповідач, як орендар, прийняти в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме комунальне майно -приміщення гаражу загальною площею 22,5 м², що знаходиться за адресою: Майдан Незалежності 17, м. Буськ Львівської області. Як свідчить акт передачі-приймання майна від 01.07.2006 р., підписаний уповноваженим представником позивача та відповідачем, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду зазначене вище приміщення.

Відповідно до договору оренди відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати орендодавцю проведені ним видатки та сплату земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться орендоване майно. Згідно п. 3.1 договору оренди орендна плата за перший місяць оренди становить 136,74 грн. і сплачується щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. При цьому, п. 5.9 договору оренди встановлено, що відповідач повинен також сплатити позивачеві 1902,30 грн. як плату за використання предмету договору оренди з 01.01.2004р. і до моменту укладення вказаного договору.

Подана відповідачем банківська квитанція № 1 від 10.08.2006 р. підтверджує оплату відповідачем суми коштів у розмірі 1902,30 грн. та орендної плати за липень 2006 р.

Укладення договору оренди, підписання акта передачі-приймання майна від 01.07.2006 р., часткова сплата орендних платежів свідчать про виконання сторонами зобов'язань згідно даного правочину. Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується факт користування ним приміщенням в період із 01.07.2006 р. по 29.06.2007 р.

Що ж стосується доводів апелянта-відповідача про заявлення позову неналежним позивачем та безпідставність позовних вимог про стягнення з нього орендної плати за період із 01.08.2006 р. по 27.02.2007 р., то судом першої інстанції їм була надана належна правова оцінка, яка підтримується також апеляційним судом.

Так, всупереч нормам ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач за допомогою належних і допустимих доказів не довів суду, що власником орендованого приміщення є не позивач, а будь-яка інша особа. Рішення виконавчого комітету Буської міської ради від 31.08.2006 р. № 110 про оформлення права комунальної власності за позивачем на орендоване приміщення відповідачем не оскаржене. Позивач правомірно володів та користувався майном, що було передано відповідачу в оренду, згідно рішення органу місцевого самоврядування, а формальне оформлення права власності на даний об'єкт оренди, тобто внесення в реєстр прав власності на нерухоме майно відбулося лише 19.02.2007р.

Тому апеляційний суд зазначені доводи апелянта відхиляє та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період із серпня 2006 р. по червень 2007 р. в сумі 1605,73 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені). При цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6. ст. 232 ГК України), якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 3.5 договору оренди встановлено штрафну санкцію (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення орендної плати.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі виникла 13.09.2006р., то згідно вимог ч. 6. ст. 232 ГК України відповідач повинен сплатити пеню за останні шість місяців. Позивачем була нарахована пеня в сумі 41,11 грн. за період із квітня 2007 р. по червень 2007 р., а тому апеляційний суд визнає невірною мотивацію суду першої інстанції про необхідність відмови у позові про стягнення з відповідача пені в розмірі 41,11 грн. Тим більше, що місцевий суд включив розмір пені в суму основного боргу, яку стягнув з відповідача. Тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду винесене з достатнім дослідженням обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, однак висновки суду частково не відповідають дійсним обставинам справи, а тому рішення підлягає скасуванню в частині відмови в стягненні пені та розподілі судових витрат.

Апеляційний суд постановляє нове рішення, яким позов Буської районної ради задовольняє повністю.

При зверненні до господарського суду з даним позовом позивач, посилаючись на ч. 2 п. 11 ст. 4 Декрету КМ України „Про державне мито”, не сплатив державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  Відповідно до норми ст. 49 ГПК України судові витрати суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2007 року у справі №6/209 скасувати в частині відмови в стягненні пені та розподілі судових витрат.

Постановити нове рішення, яким позов Буської районної ради задовольнити повністю.

Стягнути із фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (80530, с. Закомар'я Буського району Львівської області; ідентифікаційний код НОМЕР_1; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь Буської районної ради (80500, вул. Львівська, 2, м. Буськ Львівської області; р/р 35424005002076 в УДК у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРОПУ 2557198) 1605,73 грн. основного боргу, 41.11 грн. пені.

Судові витрати покласти на відповідача.

Стягнути із фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд  Львівської області.

Головуючий-суддя                                                                       О.Л. Мирутенко  

Судді:                                                                                                  Г.М. Гнатюк

                                                                                                                 Н.М. Кравчук