ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«08»червня 2011 р. Справа № 5021/609/2011
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т,В., суддя Слободін М.М.,
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 11.05.2011 р.,
відповідача: не з’явився,
3-я особа: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 2028 С/3 від 16.05.2011 р.) Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе», м. Суми на рішення господарського суду Сумської області від 14.04.2011 р. по справі № 5021/609/2011,
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»в особі Сумської обласної дирекції НАСК «Оранта», м. Суми,
до: Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе», м. Суми
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні 2го відповідача: Замлєлий Артем Віталійович, м. Суми
про стягнення 2 721,00 грн.
встановила:
В березні 2011 р. Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»в особі Сумської обласної дирекції НАСК «Оранта», м. Суми (далі позивач, «Оранта») подало до Господарського суду Сумської області позовну заяву про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе», м. Суми (далі відповідач) 2 721,00 грн. майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу). Позивач посилався на невиконання відповідачем обов’язку щодо відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних витрат «Оранти».
В позовній заяві в якості третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було зазначено ОСОБА_2
Судова колегія зазначає, що ухвалою господарського суду Сумської області від 17.03.2011 р., якою було порушено провадження у справі, всупереч вимогам ст.27 ГПК України питання про залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору процесуально не вирішено. Проте, ОСОБА_2. був повідомлений господарським судом Сумської області про час та місце судових засідань та зазначений в якості третьої особи в оскаржуваному рішенні, апеляційній скарзі.
Рішенням господарського суду Сумської області від 14.04.2011 р. (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 721,00 грн. страхового відшкодування, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивовано тим, що відповідно до ч.1ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під ас виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків; від повно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування»до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завдані збитки. Частиною 1 ст.1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідач –Відкрите акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе», м. Суми - не погодився з рішенням господарського суду Сумської області від 14.04.2011 р. по даній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт зазначає, що судом не встановлено розмір фактичних збитків, яких зазнала потерпіла особа внаслідок ДТП, не вирішено питання про передачу пошкодженого майна особі, відповідальній за завдані збитки.
Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію судді у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду на 08.06.2011 р. Об 10.00 год.
Позивачем 06.06.2011р. надані заперечення на апеляційну скаргу, де він просить рішення господарського суду Сумської області від 14.04.2011 р. залишити без змін. Позивач зазначає, що відповідно до ст.34 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір шкоди визначається аварійним комісаром або експертом. Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»належним доказом розміру заподіяної шкоди є звіт суб’єкта оціночної діяльності. Позивачем надано до суду звіт-дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 187 від 07.10.2009 р., яким і визначено розмір матеріального збитку.
В судове засідання 08.06.2011 р. з’явився уповноважений представник позивача і надав пояснення у справі.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, третя особа –ОСОБА_2. в судове засідання також не з’явився, не дивлячись на те, що вказані особи були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, письмових клопотань про відкладення розгляду справи суду не надіслали.
Вислухавши думку представника позивача, зважаю на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою; правову позицію відповідача викладено у апеляційній скарзі, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги відповідача у відсутності представників відповідача та третьої особи, за наявними у справі документами.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача, 1-го відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2009 р. близько 10 год. 40 хв. на вул. Металургів в м. Суми сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів ГАЗ 31105, державний номер НОМЕР_1, який належить ВАТ СМНВО ім. М.В.Фрунзе під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля ЗАЗ-Деу Т 13110, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3., внаслідок чого автомобілям завдано механічні пошкодження.
Право власності на автомобіль ГАЗ 31105, державний номер НОМЕР_1 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ВМ007643, відповідно до якого вказаний автомобіль зареєстрований за ВАТ СМНВО ім. М.В.Фрунзе (а.с.42), довідкою Управління ДАІ в Сумській області (а.с.21).
На момент скоєння ДТП ОСОБА_2. перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи водієм, що підтверджується матеріалами адміністративної справи № 3-2717/2009 р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП (а.с.22).
Також і сам відповідач не заперечує цього факту в апеляційній скарзі (а..67).
Постановою від 15.10.2009 р. Ковпаківського районного суду м. Суми у справі № 3-2717/2009р. ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
В результаті ДТП автомобілю ЗАЗ-Деу Т 13110, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 були спричинені механічні пошкодження, опис яких міститься в протоколі огляду транспортного засобу (а.с.16, на звороті).
Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено місцевим господарським судом, 17.03.2008 р. між «Орантою»та громадянином України ОСОБА_3 було укладено договір страхування транспортних засобів (банківське КАСКО) № К8750-020/08/СТ, відповідно до якого об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), які не суперечать діючому законодавству України, пов’язані з володінням, використанням та розпорядженням автомобілем ЗАЗ-Деу Т 13110, державний номер НОМЕР_2 (а.с.9-13).
Відповідно до додатку до вказаного договору страховим випадком є пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди –події, яка сталася при русі, і внаслідок якої застрахованому транспортному засобу спричинено шкоду (а.с .14).
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2009 р. ОСОБА_3 подав до «Оранти»заяву про виплату страхового відшкодування.(а.с.15).
Позивачем було складено страховий акт № 1320-11.09/2930 від 20.11.2009 р., відповідно до якого дорожньо-транспортна подія, що сталася 01.10.2009р. за участю застрахованого автомобіля, була визнана страховим випадком, та було призначено до виплати 2 721,00 грн., вигодонабувачем визначено АКБ «Укрсоцбанк»(а.с.25).
Згідно платіжного доручення № 5981 від 26.11.2009 р. позивачем було перераховано на рахунок АКБ «Укрсоцбанк»2 721,00 грн. страхового відшкодування згідно страхового акту № 1320-11.09/2930 від 20.11.2009 р. (а.с.26).
Сума матеріальної шкоди позивачем була визначена наступним чином.
Згідно звіту спеціаліста-автотоварознавця № 187 від 07.10.2009 р. вартість відновлювального ремонту складає 4 165,20 грн. (а.с.17-20).
Згідно розрахунку розміру страхового відшкодування за договором страхування № К8750-020/08/СТ від 17.03.2008 р. належна до виплати сума страхового відшкодування склала2 721,00 грн..
Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Підстави виникнення договірних зобов’язань вміщені в розділі ІІ та підрозділі 1 розділу ІІІ книги п’ятої ЦК України.
Недоговірні зобов’язання перелічені в підрозділі 2 розділу ІІІ книги п’ятої ЦК України.
Зокрема, глава 82 ЦК України містить норми про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої особистим немайновим правам фізичної особи та майну фізичної або юридичної особи внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності інших осіб.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, така шкода відшкодовується в повному обсязі, особою яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. (Ст.1166 ЦК України «Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду»)
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. (Ст.1172 ЦК України. «Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою»).
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. (Ст.1187 ЦК України «Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (Ст.1188 ЦК України. «Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки»).
Відносини в сфері страхування врегульовано Цивільним Кодексом України (глава 67 «Страхування») та законами України, серед яких базовим є Закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування», та профільні Закони про страхування, і зокрема, Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ст.27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналізуючи зазначені вище положення цивільного законодавства та обставини справи в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку, що у відповідача виникло зобов’язання щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеною небезпеки, а право вимоги до позивача перейшло відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України.
Щодо визначення правової природи заявленої до стягнення суми, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Заявляючи вимоги про стягнення 2 721,00 грн., позивач послався, крім ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», також і на ст.1191 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З цим погодився і господарський суд першої інстанції, який послався у мотивувальній частині рішення від 14.04.2011 р. на ч.1 ст.1191 ЦК України.
Судова колегія наголошує на тому, що в даному випадку мають місце не регресні відносини, а суброгація –один із видів уступки права, який полягає у тому, що до нового кредитора (суброганта), який реально виконав зобов’язання у вигляді сплати грошей або іншого фактичного виконання, переходять права вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдані збитки. Суброгація виникає виключно в силу закону. Найбільш поширеним є застосування суброгації в сфері страхування –ст.993 ЦК України. (Енциклопедія цивільного права України / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; відп. ред. Я.М. Шевченко. –К.: Ін Юре, 2009 – стор.812). Разом з тим, це не вплинуло на правильність висновків місцевого господарського суду.
Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Сумської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Сумської області від 14.04.2011 р. у справі № 5021/609/2011 - відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст.ст.11, 979-999, 1166-1208 ЦК України, ст.ст.1, 8, 16, 17, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст.49, 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе», м. Суми - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 14.04.2011 р. по справі № 5021/609/2011 –залишити без змін.
Головуючий суддя В.Я.Погребняк
суддя Т.В.Гончар.
суддя М.М.Слободін
Повний текст постанови підписано 10.06.2011 р.