ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"29" січня 2008 р. |
Справа № 6/322-07-8562 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Жукової А.М.;
Суддів: Бойко Л.І.; Величко Т.А.;
при секретарі судового засідання: Арбієві А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: Калюжний О.С., Шевчук Н.К.
розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського підприємства "Вікторія" ТОВ
на рішення господарського суду Одеської області від "17" грудня 2007 р.
зі справи 6/322-07-8562
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 с. Дмитрівка, Комінтернівський район, Одеська область
до Сільськогосподарського підприємства "Вікторія" ТОВ с. Сазонівка Іванівського району Одеської області
про стягнення 33826,20 грн. в т.ч. 26735,10 грн. інфляційних, 7091,10 грн. - річних;
встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.02.2007 ( суддя Демешин О.А) позов задоволено частково, стягнуто на користь позивача 17199,75грн. інфляційних, 3% річних -5069,40грн., судові витрати -300,33грн.
Судове рішення вмотивоване матеріалами справи, нормами матеріального права -ст. 625; 693; 256; 267 ЦКУ та зазначено, що позивачем частково пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Щодо решти позовних вимог за період з жовтня 2003р. по серпень 2007р., то вони є такими, що підлягають задоволенню.
СП “ Вікторія” ТОВ не погодившись з висновками господарського суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, у позові -відмовити. На обґрунтування своїх доводів скаржник послався на наступні обставини. СПД -фізична особа ОСОБА_1 29.03.2006р. звернувся до господарського суду про стягнення 78350грн. Рішенням від 20.06.2007р. № 22-6/118-06-3211 на користь СПД стягнуто 60350грн. у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свого обов'язку по договору купівлі-продажу від 11.09.2003р. Висновок господарського суду по оскаржуваному рішенню не відповідає нормам матеріального права. Так, згідно ч. 2 ст. 625 ЦКУ -боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом. Згідно ст. 11 ЦКУ цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбаченні актами цивільного законодавства а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір. За договором купівлі -продажу від 11.09.2003р. у відповідача не було обов'язку здійснювати платежі (він мав продати товар), тому застосування ст. 625 ЦКУ на стягнення грошових коштів за порушення грошових зобов'язань є безпідставним.
Представник позивача підтримує рішення місцевого суду та просить залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено таке.
Між сторонами укладено договір купівлі-продажу партії товарів від 11.09.2003р. за умовами якого СП “Вікторія” ТОВ зобов'язалось передати СПД -фізичній особі ОСОБА_1 соняшник в кількості 71,0тн. на загальну суму 60350грн. в період з 12.09.2003р. до 20.09.2003р. На виконання умов договору СПД -фізична особа ОСОБА_1 пл. дор. №123 від 12.09.2003р. перерахував продавцю 60350грн. в якості передплати за соняшник. Проте, відповідач не виконав своїх обов'язків щодо передачі товару у власність покупця, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення 60350грн., який рішенням господарського суду Одеської області від 20.06.07р. (залишеним без змін Постановою ОАГС від 28.08.07) задоволено.
СПД - фізична особа ОСОБА_1 звернувся із позовом 13.11.2007р. із вимогами про стягнення інфляційних за користування грошовими коштами та 3% річних на підставі ст. 625 ЦКУ, сума яких за розрахунком склала 33826,20грн. у т.ч. 26735,10 грн. інфляційних та 7091,10 грн. - річних, обґрунтувавши свої доводи, тим що невиконання відповідачем своїх зобов'язань призвели до неможливості виконати його плани та задачі.
СП “ Вікторія” заперечуючи вимоги скаржника відзивом на позов пояснила, що позивачем частково пропущено строк позовної давності на стягнення грошових коштів. Крім того, за договором купівлі -продажу продавець не брав на себе зобов'язання здійснювати розрахунки коштами, а тому не може нести відповідальність за порушення грошових зобов'язань.
Судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Однією із підстав виникнення цивільних прав, обов'язків та господарських зобов'язань відповідно зі ст. 11 ЦКУ: ст. 174 ГКУ є укладення договору. Господарським зобов'язанням за визначенням ст. 173 ГКУ визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт ( зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За укладеним договором купівлі- продажу між сторонами виникли зобов'язання: у продавця (відповідача) - передати товар у визначений строк, а у позивача ( покупця) - перерахувати авансовий платіж на розрахунковий рахунок продавця.
Відповідно до ст. 530; 663 ЦКУ -якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. До встановленого у договорі терміну відповідачем не виконано зобов'язання щодо передачі соняшника позивачеві.
Правовим наслідком відмови продавця передати проданий товар, є право покупця відмовитися від договору купівлі-продажу ( ст.665 п.1 ЦКУ) і звернення за поверненням сплачених коштів.
Відповідно до ст. 1212 ЦКУ - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статі застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей (ст.1214 ЦКУ п.2) нараховуються проценти згідно ст.536 ЦКУ відповідно до п. 2 якої -розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором або іншим актом цивільного законодавства.
Зазначене кореспондується зі ст. 693 п.2;3 ЦКУ. В межах строку позовної давності річні із суми 60350 грн. складають 5069,40грн.
Обґрунтування позивачем своїх вимог положеннями ст.625 ЦКУ суперечить матеріалам справи, оскільки відповідач не мав обов'язку здійснювати за договором розрахунки у грошовій формі, отже, нарахування інфляційних на суму авансового платежу якою користувався відповідач не відповідає чинному законодавству.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 99, 101, 105 ГПК України,
суд постановив:
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського підприємства "Вікторія" ТОВ задоволити частково.
2. Рішення господарського суду від 17.12.2007р. по справі №66/322-07-8562 скасувати в частині стягнення інфляційних - 17199,75 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає чинності з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до ВГСУ.
Головуючий суддя А.М. Жукова
Судді Т.А. Величко
Л.І. Бойко