Справа № 6-59/11

У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2011  року Суворовський районний суд міста Одеси в  складі:

Головуючого судді      -   Гудіної Н.І..,

при секретарі               -    Мельніченко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 7, в м. Одесі,  заяву   Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управляння юстиції про накладення заборони на виїзд за межі території України, -   

  встановив:   

  Рішенням Господарського  суду Одеської області від 24 жовтня 2008 року   з ФО підприємця ОСОБА_1  стягнуто на користь ТОВ «Гранд Технікс»24022,62 грн..   

Враховуючи, що відповідач до теперішнього часу не виконав рішення суду Другий Суворовський відділ ДВС Одеського міського управляння юстиції звернувся з поданням про накладення заборони на виїзд за межі території України у відношенні ОСОБА_1, посилаючись на ст. 217 ЦПК України, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження»,  ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України».   

Дослідивши подання ДВС та додані до нього матеріали суд вважає, що подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.   

Статті 151-153 ЦПК України, передбачають вжиття заходів по забезпеченню позову на будь якій стадії розгляду справи, на підставі відповідної заяви осіб які беруть участь у справі. Як зазначено вище, розгляд справи вже відбувся з ухваленням рішення, а тому застосування зазначених норм права після завершення розгляду справи не припустимо, крім того, виконавча служба не є особою яка приймала участь у справі.   

Відповідно до ст. 217 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.   

Рішення суду ухвалено 24.10.2008 року, на час розгляду справи до суду з вимогами про визначення порядку його виконання, надання відстрочки або розстрочки виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання ніхто не звертався.     

Суд звертає увагу державного виконавця про те, що стаття 217 ЦПК України застосовується судом під час ухвалення рішення у справі по суті заявлених вимог до видачі виконавчого документу, а не після набрання рішенням законної сили з відкриттям виконавчого провадження, для такого випадку чинним законодавством передбачено ст. 373 ЦПК України.   

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження»визначено звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ із заявою про надання відстрочки розстрочки, встановлення чи зміни порядку виконання рішення.   

Крім того, суд звертає увагу державного виконавця на те, що заборона на виїзд за межі території України не передбачена ст. 33 цього Закону та ст.ст. 217, 373 ЦПК України та не є наданням відстрочки розстрочки, встановленням чи зміною порядку виконання рішення, а є обмеженням конституційних прав громадянина.   

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) —це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.   

У даному випадку, право на звернення до суду у Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управляння юстиції, як суб’єкта владних повноважень, виникає на підставі п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» та Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів»згідно яких громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням —до виконання зобов’язань.   

Таким чином, зазначений спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб’єкта владних повноважень, який реалізовує надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, юридичних осіб при   примусовому виконанні судового рішення   .   

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках встановлених Конституцією України та законами України (ст. 17 КАС України в ред. 07.07.2010 року).   

Реалізація права суб’єкта владних повноважень, визначеного законами України, здійснюється шляхом звернення з адміністративним позовом в порядку визначеному КАС України.   

Іншого порядку вирішення питання щодо накладення заборони на виїзд за межі території України, після ухвалення судового рішення, законодавством не встановлено.   

Керуючись ст. 151-153, 217, 373 ЦПК України, ст. 17 КАС України,  суд, -   

  УХВАЛИВ:   

            В поданні Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управляння юстиції про накладення заборони на виїзд за межі території України у відношенні ОСОБА_1  –відмовити.   

Роз’яснити Другому Суворовському відділу державної виконавчої служби Одеського міського управляння юстиції право звернення з тією самою вимогою до Суворовського районного суду м. Одеси, як адміністративного, із позовною заявою поданою в порядку передбаченому КАС України.   

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5–ти денний строк з дня отримання ухвали.   

 Суддя-