Справа № 2-а-1355/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"06" квітня 2011 р.Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді -                                                                                Кривов”яза А.П.,

при секретарі -                                                                                                    Рудик Н.Ю.,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов»язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва та, просить, визнати діяння Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва щодо,  нарахування і виплати несплаченої йому державної соціальної допомоги як дитині війни протиправними, зобов”язати відповідача нарахувати та сплатити у повному обсязі недоплачену йому як дитині війні щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  починаючи з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року та виплачувати надбавку в подальшому. Також, просить поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду, та стягнути  з відповідача на її користь суму сплаченого судового збору.

В обгрунтування позовних  вимог позивач посилається на те, що є «дитиною війни»в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і має право на пільги, передбачені цим Законом, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону, має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач вказує, що бездіяльність відповідача грубо порушує його законні права, позбавляє права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, яка визначена чинним законодавством.

Позивач в судове засідання не з»явився, про час та день розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з”явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, направив до суду письмові заперечення, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1  ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві Святошинського району і отримує пенсію за віком (а.с. 11).

На момент звернення позивача  до суду (01.02.2011р.), нарахування  доплати до пенсії в сумі 30%  від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено, у зв”язку з чим позивач  письмово звертався до відповідача і отримав лист-відмову (а.с.5).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В частині 1 ст.46 Конституції України вказано про те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права також з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945р.) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач є «дитиною війни»в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного вище Закону.

Наявність у позивача   права на призначення йому  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ст.46 Конституції України.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Разом з тим, згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не може братися судом до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов”язань, покладених на управління законодавством, оскільки реалізація особою права, яке пов”язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції від 09.07.2007р.), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 визнано неконституційним положення п.12 ст.71 Закону України «Про держаний бюджет на 2007 рік»щодо зупинення на 2007р. дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано неконституційним положення п.41 розд. 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому пенсійний орган мав діяти відповідно до ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до вимог частини 2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім цього, судом враховується положення п.5.4 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 про те, що Конституцією України у статті 92 визначено сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.

Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005р. № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб”єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він  наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов”язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв”язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов”язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Частиною 3 ст.46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами: пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім”ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, частиною 3 статті 28 вказаного вище Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції від 09.07.2007р.) та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частин 1 і 2 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється строк 6 місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву позивачем подано до суду 01.02.2011 р.

Приймаючи до уваги, що відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, підстав для поновлення цього строку не вбачається, а тому в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за невиплаченими сумами у період з 01.01.2006 р., суд відмовляє з мотивів пропущення строку звернення до адміністративного суду.

Враховуюче наведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності і співставленні, а також приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду достатніх  доказів в обґрунтування правомірності своїх дій щодо відмови позивачу підвищити пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає необхідним частково задовольнити адміністративний позов, визнати дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити пенсію позивачу в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»протиправною та зобов”язати відповідача нарахувати та виплати позивачу надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 серпня 2010 р. по 01.02.2011 р. в межах шести місячного строку позовної давності, за виключенням вже здійснених Управлінням пенсійного фонду виплат за  вказаний період 2010 та 2011р. р., а в іншій частині адміністративного позову слід відмовити.

Крім того, підлягають стягненню з відповідача  на користь позивача 3 грн. 40 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 90, 94, 99-100, 122 ч.3, 128, 159- 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м.Києва щодо відмови в нарахуванні і виплаті  ОСОБА_1 державної соціальної допомоги у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в період з 01.08.2010 р.     по  01.02.2011 р.     - протиправною.

Зобов”язати Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м.Києва здійснити перерахунок  і виплату ОСОБА_1 надбавку до пенсії,  передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції від 09.07.2007р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування», за період з  01 серпня  2010 р. по 01 лютого 2011 р., за виключенням здійснених виплат за вказаний період 2010 -2011 рр.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м.Києва на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. судового збору.

В іншій частині  адміністративного позову - відмовити.

Постанова  може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя: