2-а-1601/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21 квітня 2011 року     Подільський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого – судді -            Неганової Н.В.

при секретарі -                      Федоренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання відмови протиправною, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату надбавки,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він народився в 1938 році, згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки відповідачем не проводились нарахування і виплата надбавки в такому розмірі, 12 січня 2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити нарахування і  виплату доплати до пенсії. Однак, йому фактично було відмовлено у проведенні нарахування і виплати доплати, що ОСОБА_1 вважає протиправним і таким, що порушує його права. В зв’язку з цим позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Позивач просить визнати відмову у здійсненні перерахунку і виплати доплати протиправною та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому 30% надбавки до пенсії за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року.

Ухвалою суду від 18 березня 2011 року відкрито провадження за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання відмови протиправною, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату надбавки за період з 24.08.2010 року по 31.12.2010 року, а позовні вимоги за період з 01.07.2010 року по 23.08.2010 року залишені без розгляду.

В судове засідання сторони не з»явилися, надали листи з проханням розглядати справу у їх відсутність, що суд вважав за можливе.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Ново-Мар»єн таль Тельманівського району Донецької області (а. с. 8 - ксерокопія сторінки паспорту), є громадянином України.

Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва та отримує пенсію за віком, а з 01.01.2009 року отримує також як дитина війни 10% надбавку від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в розмірі 49,80 гривень.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно, позивач є дитиною війни згідно з Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується також відміткою у пенсійному посвідченні ( а.с. 9).

Отже, на позивача розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі й право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.    

Однак нарахування позивачу доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідачем не проводилося.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Суд вважає, що реалізація особою прав, пов’язаних з отриманням бюджетних коштів, визначених чинним на час виникнення спірних правовідносин спеціальним законодавством, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто, посилання органів державної влади на відсутність коштів чи механізму реалізації, як підстав невиконання своїх зобов’язань, не можуть прийматися до уваги, оскільки такі правовідносини основуються на принципі юридичної визначеності.

Про те ж свідчить і практика Європейського суду з прав людини. Так, наприклад, в рішенні в справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання зобов’язань.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики розгляду Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Позивач є «дитиною війни» в розумінні чинного Закону, наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши “дітей війни” зазначеною гарантією, держава  взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб, їхній соціальний захист .

Згідно ст. 22  Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок недоплаченої соціальної допомоги ( а.с. 6 – копія заяви).

Листом за №151/Т-122 від 21.01.2011 року управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва фактично відмовило позивачу у здійсненні перерахунку надбавки до пенсії, що є незаконним зважаючи на те, що ця надбавка виплачувалась позивачу у заниженому розмірі.

Відповідач доказів того, що позивач не має законних підстав для отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як «дитина війни», суду не надав.

За таких обставин відмову відповідача у здійсненні позивачеві перерахунку і виплати надбавки до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не можна визнати правомірною.

А тому, відповідач має здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату надбавки з розрахунку її розміру, встановленого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги доведені і підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, ст.ст. 1, 3, 19, 21, 22, 46, 64, 92, 95, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, керуючись ст.ст. 159, 160, 162 КАС України,

суд

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного Фонду України в Подільському районі м. Києва у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку і виплати 30% надбавки до пенсії як дитині війни за період з 24.08.2010 року по 31.12.2010 року.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Подільському районі м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату підвищення пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як “дитині війни” на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 24 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

Постанова може бути оскаржено до Київського Апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя                                                                      Неганова  Н.  В.