ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

встановив:

Позивач звернувся до місцевого суду Галицького району м.Львова з позовом до відповідача про повернення йому частки майна, що була внесена до статутного фонду ТзОВ "Європа-Турінг-Україна" при його створенні у жовтні 1999 року відповідно 6,4992%, що згідно до уточнених вимог, поданих під час розгляду справи, становить 56270, 07 грн.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 7 березня 2007 року (суддя Городецька Л.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2007 року, позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 56312, 07 грн.

У касаційній скарзі ТзОВ "Європа-Турінг-Україна" просить вказану постанову суду скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.4 ст.12 ГПК України зі змінами, внесеними Законом України №483-V (483-16) від 15 грудня 2006 року, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Перевіряючи законність судових рішень попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України вважає, що місцевий суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, повно та всебічно з'ясував, перевірив всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що при вирішенні даного спору і прийняття рішення у справі, місцевий суд дійшов правильного висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог про виплату йому вартості частки майна.

Як правильно встановлено судом, відповідно до угоди про створення і діяльність ТзОВ «Європа-Турінг-Україна»та угоди про внесення доповнень до даної угоди, позивач, як учасник товариства вніс 64763 грн., що відповідає його частці у статутному фонді - 6,4992%, а 05.06.2002 року ним було подано заяву про вихід з товариства та проведення розрахунку в порядку, передбаченому ст.54 Закону України "Про господарські товариства".

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення зборів учасників ТзОВ «Європа-Турінг-Україна»від 23.07.2002 року, заяву позивача про вихід з товариства було задоволено, але вартість частини майна йому не виплачено, а розподілено в рівних частинах між іншими учасниками товариства.

Згідно статті 54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.53 вказаного Закону України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства; відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

         Таким чином, розглядаючи справу, суди дійшли правильного висновку про те, що вказані позивачем порушення вплинули на його права та охоронювані законом інтереси.

         Крім того, суд апеляційної інстанції правильно встановив той факт, що на підставі ст.140ЦК України учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і, в даному випадку, позов правомірно заявлено не до учасників товариства (колишніх чи дійсних), а до товариства як юридичної особи, яка, згідно п.3.10 Статуту відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд прийняв  законну і обґрунтовану постанову, яка відповідає  матеріалам справи та вимогам закону, що регулює дані правовідносини, тому її необхідно залишити  без змін.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, суд вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і не відповідають вимогам закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹           Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2007 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "Європа-Турінг-Україна" - без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                В.Дерепа                                                                                                                                       

                                                                                                            Б.Грек

                                                                                                            Л.Стратієнко