ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 317
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.01.2008 | Справа №2-16/8356-2007А |
За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Крименергосервіс 2004» (97501, Сімферопольський район, с.м.т. Молодіжне, вул. Шкільна,5, ЗКПО 33267013)
До відповідача - Державної інспекції по контролю за цінами в АРК (95000, м. Сімферополь, вул. Павленко, 20)
Про визнання недійсним рішення
Суддя В.А.Омельченко
Секретар судового засідання Н.С.Хлебнікова
ПРЕДСТАВНИКИ:
20.12.2007 року
Від позивача – Халюкова О.Ю., представник , дов. № 2-2008 від 04.01.2007 року
Від відповідача – Окул Н.Л. , зав. юр. сектору, дов. № 1683 від 15.12.2006 року
11.01.2008 року
Від позивача – Халюкова О.Ю., представник , дов. № 2-2008 від 04.01.2007 року
Від відповідача – не з’явився
Суть спору - Позивач ТОВ «Крименергосервіс 2004», Сімферопольський район звернувся до господарського суду АРК з позовною заявою до відповідача Державної інспекції по контролю за цінами в АРК про визнання недійсним рішення № 21 від 05.02.2007 року Державного комітету по контролю за цінами про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в розмірі 388 145,00 грн. та штрафних санкцій 775 290,00 грн., як таке що суперечить діючому законодавству та таке, що порушує права та законні інтереси ТОВ «Крименергосервіс 2004».
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно було прийнято рішення № 21 про стягнення з позивача економічної санкції в розмірі 388 145,00 грн., та штрафних санкцій в розмірі 775 290,00 грн. На думку позивача вказане рішення є таким, що суперечить чинному законодавству та підлягає визнанню недійсним.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, при цьому вказує, що відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» та «Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами» на відповідача покладені контрольно – наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін та тарифів.
В ході розгляду справи була оголошена перерва судового засідання в порядку ст. 150 КАС України, після закінчення якої провадження по справі було продовжено.
Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почалися в судовому засіданні, що відбулося 11.01.2008 року.
Після закінчення дебатів сторін, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників сторін, суд, -
В С Т А Н О В И В :
Державною інспекцією по контролю за цінами в АРК з 17.01.2007 року по 23.01.2007 року проведена перевірка правильності формування та застосування тарифів по послуги опалення в м. Керчі, які надаються населенню відділом збиту ТОВ «Крименергосервіс 2004», за період з 01.01.2005 року по 01.01.2007 року.
За висновками вказаної перевірки складений акт від 23.01.2007 року № 0942 яким встановлені порушення п. 1, 3 ст. 31 , п. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» № 1875-15 від 24.06.2004 року , ст. 57 Конституції України; Постанови Ради Міністрів АРК від 23.01.2001 року № 12 «Про внесення змін в постанову Ради Міністрів АРК від 14.03.2000 року № 57» Постанови РМ АРК від 20.01.2004 року № 5 «Про внесення змін в Постанову РМ АРК від 14.03.2000 року № 57; Постанови РМ АРК від 12.04.2005 року № 153 «Про внесення доповнень в постанову ради Міністрів АРК від 14.03.2000 року № 57 «Про граничні тарифи на теплову енергію, яка виробляється ТОВ «Кримелектроцентраль».
Акт перевірки № 0942 від 23.01.2003 року став підставою для прийняття рішення № 21 від 05.02.2007 року, яким відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» підлягає вилученню з позивача в доход Державного бюджету 388 145,00 грн., а також підлягає вилученню в доход Державного бюджету штрафу в сумі 776 290,00 грн. (ст. справи 14).
Відповідач нарахував вищезгадані суми у зв’язку з порушенням позивачем вимог п. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV, ст. 57 Конституції України.
Так, позивачем, на думку відповідача в період з 01.02.2006 року по 01.01.2007 року застосовано тарифи на комунальні послуги, які введені в дію з порушенням вимог діючого законодавства: фактично застосований тариф на послугу теплопостачання – 62грн./Гкал, при затвердженому 49,64 грн. /Гкал.
Позивач не погодився з висновками відповідача, щодо порушення вимог діючого законодавства застосування тарифів на послугу теплопостачання, та не згоден з вилученням в доход Державного бюджету виручки в сумі 388 145 грн. та штрафних санкцій в сумі 776 290,00 грн., оскільки тарифи 62,0 грн./Гкал та 0,62 грн./кв.м. визначені рішенням Керченського міського виконавчого комітету № 1013 від 28.10.2005 року які являлися єдиними на період з 01.01.2006 року по 01.01.2007 рік діючими тарифами, встановленими для ТОВ «Крименергосервіс 2004» відповідно з діючим законодавством.
Крім того, на думку позивача тариф 49,64 грн./Гкал, визначений постановою Ради Міністрів АРК № 57 від 14.03.2000 року для ТОВ « Кримелектроцентраль» на теплову енергію , не міг застосовуватися ТОВ «Крименергосервіс 2004» в розрахунках з споживачами в період з 01.01.2006 року по 01.01.2007 року як тариф на послуги по теплопостачанню
Суд вважає, зо позовні вимог є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлює методи державного регулювання цін та тарифів, а саме: встановлення державних фіксованих цін (тарифів), а також граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Але даний перелік не є вичерпним.
Згідно з ч. 5 ст. 191 Господарського кодексу України державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов’язкового декларування зміни цін.
Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку (ч. 1 ст. 9 закону України «Про ціни та ціноутворення»).
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» ціни/ тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Погодження тарифів на житлово - комунальні послуги виконавчими органами місцевих рад є одним з методів державного регулювання цін і тарифів.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради № 1013 від 28.10.2005 року узгоджені тарифи на послуги теплопостачання ТОВ «Крименергосервіс 2004» відповідно застосування, а саме: тариф за послуги теплопостачання на опалення 1 кв.м. загальної опалюваної площі для населення в місяць на протязі року ( з ПДВ) – 0,62 грн./кв.м та тариф за теплову енергію для населення (з ПДВ) – 62 грн. /Гкал.
У справі, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень пункт 2 частини третьої ст. 2 КАС України покладає на суд обов’язок перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії).
Відповідач як суб’єкт владних повноважень ґрунтує своє рішення на документі, який він вважає недійсним - це рішення виконавчого комітету Керченської міської ради № 1012 від 28.10.2006 року ( ст. справи 10, акт перевірки).
В обґрунтування своїх висновків відповідач посилається на те, що виконавчий комітет в порушення ст. 57 Конституції України, визначив в своєму рішенні права та обов’язки громадян, та не довів їх до відому населення в установленому законом порядку, і таким чином рішення виконавчого комітету Керченської міської ради являється недійсним.
Суд вважає вказані доводи відповідача обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти, що визначають права та обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку , встановленому законом. Закони та інші нормативно - правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Відповідно до п.п 2 п. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому законом порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Рішення виконавчих органів місцевого самоврядування, якими встановлюються зазначені тарифи, є нормативно – правовими актами, які визначають права та обов’язки громадян, а отже повинні бути доведені до відома населення відповідної територіальної громади.
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не містить положень щодо порядку набрання чинності актами виконавчих органів місцевого самоврядування, що ускладнює реалізацію вищезазначеного конституційного припису.
Однак, частина п’ята ст. 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачає лише такий спосіб оприлюднення регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування, як опублікування (офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання).
Як вбачається з тексту рішення виконавчого комітету Керченської міської ради № 1013 від 28.10.2005 року виконавчий комітет зобов’язав позивача довести до відома споживачів послуг теплопостачання про прийняте рішення через газету «Керченский рабочий», ТОВ «Телерадіокомпанія «Керч» та Керченську міську редакцію радіомовлення «Державна телерадіокомпанія «Крим».
Крім того, відповідно до п. 3 вищевказаного рішення Колективному підприємству «Керченский рабочий» (Щерба), ТОВ «Телерадіокомпанія» «Керч» (Щировська), Керченський міській редакції радіомовлення «Державна телерадіокомпанія «Крим» (Клочкова) було наказано сприяти ТОВ «Крименергосервіс 2004» в офіційному оприлюдненні та оповіщенні споживачів послуг теплопостачання про прийняте рішення.
Однак, офіційного оприлюднення та оповіщення споживачів послуг теплопостачання про прийняте рішенні не було здійснено ані позивачем, ані виконавчим комітетом Керченської міської ради.
Суд також вважає обґрунтованими і інші висновки відповідача викладені в акті перевірки від 23.01.2007 року № 0942.
Відповідно до п.2 ст. 31 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» передбачено, що виконавці/виробники/ здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» визначено, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Однак, позивач не надав розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво та застосованих тарифів ні виконавчому комітету Керченської міської ради для узгодження з останнім, ані відповідачу при проведенні перевірки 23.01.2007 року ані суду.
Як вбачається з тексту рішення виконавчого комітету Керченської міської ради № 1013 від 28.10.2005 року виконавчий комітет при прийнятті рішення не керувався положеннями п. 1 та п. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» узгоджував у якості додатку до рішення виконавчого комітету виконавчого комітету Керченської міської ради тарифи на послуги теплопостачання підписані директором ТОВ «Крименергосервіс 2004» Леоновим В.П. ( ст. справи 15,16).
Відповідно до акту перевірки від 23.01.2007 року № 0942 відділ збиту Керченської ділянки ТОВ «Крименергосервіс 2004» реалізував для обігріву житла та побутових потреб населення теплову енергію яку виробляють Камиш – Бурунськой ТЕЦ. Розрахунок за опалення з населенням виконувався по розрахунковим книжкам за постачання теплової енергії у вигляді гарячої води через внутрішньо будинкові мережі. ( ст. справи 12).
Позивачем при проведенні перевірки не було обґрунтовано: яким чином та виходячи з яких економічних розрахунків витрат на виробництво відділу збиту та по яким мережам виконувалося розподілення теплової енергії отриманої від виробника Камиш – Бурунської ТЕЦ по тарифу 49,64 грн. за 1 Гкал та яким чином був визначений тариф при розрахунках з населенням за послуги опалення при наявності приборів обліку 62 грн./Гкал без приборів обліку 0,62 грн./ кв.м.
Відповідно до п. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» передбачено сповіщення споживачів виконавцем / виробником / послуг про зміни тарифів на надані житлово – комунальні послуги з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.
Однак позивач як виконавець послуг по наданню теплової енергії не сповістив споживачів про зміни тарифів.
Тим більш, що виконавчий комітет Керченської міської ради в рішенні № 1013 від 28.10.2005 року зобов’язав позивача сповістити споживачів послуг теплопостачання про прийняте рішення через газету «Керченский рабочий» ( ст. справи 15).
Що стосується доводів позивача, що тарифи 62,0 грн. /гкал та 0,62 грн./кв.м. на теплову енергію визначені виконавчим комітетом Керченської міської ради являється єдиним на період з 01.01.2006 року по 01.01.2007 року діючим тарифом встановленим для ТОВ «Крименергосервіс 2004», а тариф на послуги по теплопостачанню в розмірі 49,64 грн. /Гкал визначений постановою РМ АРК № 57 від 14.03.2000 року для «Кримтеплоедектроцентраль» на теплову енергію не міг застосовуватися позивачем в розрахунках з постачальниками не приймаються судом до уваги з наступних підстав.
Постановою Ради Міністрів АРК від 12.04.2005 року № 153 «Про внесення доповнень в ухвалу Ради Міністрів АРК від 14.03.2000 року № 57 «Про граничні тарифи на теплову енергію» що виробляється ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль», передбачено, що дія встановлених тарифів (49,64 грн./Гкал) на теплову енергію розповсюджується на населенні пункти, які обслуговуються підприємством ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль», окрім тих, де тарифи на теплову енергію, встановлені органами місцевого самоврядування відповідно до ст. 31 Закону України «Про житлово – комунальні послуги».
Позивач реалізовував теплову енергію яка виробляється Камиш – Бурунськой ТЕЦ ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» як в період дії постанови Ради Міністрів АРК № 153 від 14.03.2000 року так і після втрати його сили відповідно до постанови РМ АРК № 287 від 30.05.2006 року ( ст. справи 37).
Крім того, враховуючи те, що норми Конституції України є нормами прямої дії ( частина третя ст. 8 Конституції України) можна дійти висновку, що акти виконавчих органів місцевого самоврядування, які визначають права та обов’язки громадян ( в тому числі про встановлення тарифів щодо сплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, а також при погодженні в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності) набирають чинності не раніше дня їх оприлюднення, яке може здійснюватися як шляхом опублікування так і іншими способами, що дозволяють довести до відома населення зміст відповідного нормативно – правового акту.
Основними завданнями Держінспекції є організація та здійснення контрольно – наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою Міністрів АРК, підприємствами, установами та організаціями вимог, щодо формування встановлення та застосування цін і тарифів.
Отже погодження тарифів на житлово – комунальні послуги виконавчими органами місцевих рад є одним з методів державного регулювання цін і тарифів.
Виходячи з цього позивачу необхідно було застосувати тариф 49,64 грн./Гкал, а не 62 грн./Гкал, тому як рішення № 1013 від 28.10.2005 року виконавчого комітету Керченської міської ради «Про тарифи на послуги теплопостачання по ТОВ «Крименергосервіс 2004» у м. Керчі не набрало законної сили.
Позивач підвищив тарифи на послуги з теплопостачання, застосовуючи при цьому в розрахунках з населенням нечинні тарифи.
Згідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свобода визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльність держави.
Тарифи на послуги з теплопостачання мають соціальне значення, виробництво теплової енергії зосереджено на підприємствах, що займають домінуюче становище на ринку.
Таким чином застосування позивачем тарифів, які не затверджені відповідно вимогам діючого законодавства, є порушенням державної дисципліни цін і зачіпають права і інтереси фізичних осіб територіальної громади м. Керчі.
При вказаних обставинах суд вважає в задоволенні позову підлягає відмовити.
В порядку ст. 71 КАС України на позивачі лежить обов'язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Вступна та резолютивна частина постанови оголошені в судовому засіданні - 11.01.2008р.
Постанова складена у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – 16.01.2008 р.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 94, ст.150, ч.ч. 1-3 ст. 160, 162, 167 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
В позові відмовити
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Омельченко В.А.