ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
03.12.2007 | Справа №2-15/14263-2007 |
За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, код ЄДРПОУ 20671506)
До відповідача Житлово-комунального підприємства «Битфон» (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Кримських партизан, 5, код ЄДРПОУ 23891777)
Про стягнення 52893,14 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Міркін А.Л., довіреність № 22 від 06.08.2007 р., у справі
Від відповідача – Леонова О.В., довіреність б/н від 16.11.2007 р., у справі
Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Житлово-комунального підприємства «Битфон» про стягнення 52893,14 грн. за договором № 798 від 03.01.2006 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію.
Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № 798 від 03.01.2006 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків в комунальну каналізацію надавав відповідачу послуги на відпуск води із комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію, однак відповідач обов’язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 49461,41 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 822,36 грн. інфляційні втрати у розмірі 2609,37 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти суми основного боргу не заперечує. Просить суд зменшити розмір стягуваних штрафних санкцій в порядку статті 233 Господарського кодексу України. Крім того, відповідач просить суд надати розстрочку виконання судового рішення згідно графіку.
Представником позивача у судовому засіданні надана виписка банку по рахунку позивача, згідно якої вбачається, що 29.10.2007 р. відповідачем було сплачено суму заборгованості у розмірі 3152,30 грн.
Розглянувши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
03 січня 2006 року між Сімферопольським виробничим підприємством водопроводно-каналізаційного господарства (Водоканал)(позивач) та Житлово-комунальним підприємством «Битфон» (Абонент)(відповідач) укладено|ув'язнений| договір № 798 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію.(а.с. 8-13).
Згідно пункту 1.1 статуту Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» є правонаступником Сімферопольського виробничого підприємства водопроводно-каналізаційного господарства на підставі постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005 р. № 540.
Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору Водоканал приймає на себе зобов’язання постачати питну воду Абоненту при наявності води в джерелах та здійснювати водовідведення, а Абонент приймає на себе зобов’язання споживати вказані в дійсному пункті послуги в кількості не більшій встановленого ліміту. При цьому Абонент приймає на себе зобов’язання своєчасно оплачувати надані йому послуги по водопостачанню та водовідведенню.
Згідно з пунктом 4.2.1 Договору оплата за надані послуги здійснюється шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок Водоканалу у розмірі 75% від вартості спожитих послуг за попередній місяць (який був перед звітним). Авансовий платіж вноситься Абонентом до 15 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту отримання Абонентом виставленого Водоканалом рахунку за спожиті послуги. Звітним місяцем вважати місяць, в якому безпосередньо надавалися послуги за дійсним Договором.
Позивач обов’язки за договором виконував у повному обсязі, що підтверджується підписаним обома сторонами актами виконаних робіт по абоненту від 12.2005 р., 23.12.2005 р., 17.01.2006 р., 13.02.2006 р., 03.2006 р., 04.2006 р., 12.05.2006 р., 16.06.2006р., 18.07.2006 р., 15.08.2006 р., 09.2006 р., 16.10.2006 р., 15.11.2006 р., 12.2006 р., 15.01.2007 р., 19.02.2007 р., 19.03.2007 р., 16.04.2007 р., 16.05.2007 р., 14.06.2007 р., 17.07.2007 р., 14.08.2007 р., 18.09.2007 р. (а.с. 22-62)
На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за вищевказаним Договором позивач виставляв рахунки № 798 за період з 13.12.2005 р. по 18.09.2007 р. на суму 69815,65 грн. (а.с. 22-62).
Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчить особистий підпис уповноваженої особи відповідача у рахунках.
Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за надані послуги, у розмірі 49461,41 грн. за період з 13.12.2005 р. по 18.09.2007 р.., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Позивач надав у судовому засіданні докази оплати відповідачем заборгованості у розмірі 3152,30 грн., що підтверджується доданим до матеріали справи випискою банку по рахунку позивача від 29.10.2007 р.
Судом встановлено, що вказана сума у розмірі 3152,30 грн. була сплачена відповідачем 29.10.2007 р., тобто після звернення позивача з відповідним позовом до суду. (29.09.2007 – згідно штампу поштового відділення на конверті, доданому до позовної заяви).
Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За такими обставинами провадження у справі в частині стягнення 3152,30 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.
Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленим позивачем рахункам не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 46309,11 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, визнана відповідачем шляхом підписання акту звіряння взаємних розрахунків, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 2609,37 грн. та 3% річних у розмірі 822,36 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з Житлово-комунального підприємства «Битфон» за період з січня 2006 р. по вересень 2007 р. становить 2609,37 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, матеріалам справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 822,36 грн. за період з січня 2006 р. по вересень 2007 р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача Житлово-комунального підприємства «Битфон».
Суд зазначає на посилання відповідача щодо зменшення стягуваних з нього штрафних санкцій. Так, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України грошове зобов’язання складається також із грошової суми, яку боржник зобов’язаний сплатити кредитору і на інших крім цивільно-правового договору підставах, що передбачені цивільним законодавством, у зв’язку з чим грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто індекс інфляції є компенсацією у зв’язку зі знеціненням грошових коштів, а річні – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником і вказані нарахування не можуть розцінюватися як відповідальність за порушення зобов’язань, в тому числі як штрафні санкції.
Крім того, відповідачем було заявлено клопотання розстрочити виплату стягуваної суми до 2010 року.
Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне повідомити наступне.
Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Господарський процесуальний кодексу України передбачає можливість суду відстрочити або розстрочити виконання рішення, як дві альтернативні процесуальні можливості вирішення питань, пов’язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення суду. Закон не містить можливості одночасного надання відстрочки і розстрочки виконання рішення.
Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що таке право може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
Суд роз’яснює сторонам право звернутися до суду з заявою про надання відстрочки, розстрочки виконання рішення, або про зміну способу та порядку його виконання в будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
Відповідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 1-1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-комунального підприємства «Битфон» (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Кримських партизан, 5, код ЄДРПОУ 23891777) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, код ЄДРПОУ 20671506, п/р 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021) 46309,11 грн. заборгованості, 822,36 грн. 3% річних, 2609,37 грн. інфляційних втрат, 528,93 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині провадження у справі припинити.
4. Наказ видати після| набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.