ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
17.01.2008 | Справа №2-15/10225.1-2007 |
За позовом Приватного підприємства «Ремсервіс» (41700, Сумська область, м. Глухів, вул. 40 років Перемоги, 52)
До відповідача Закритого акціонерного товариства «Крим-Лада» (95022, м. Сімферополь, проспект Перемоги, 211-а)
Про стягнення 15581,29 грн.
Суддя І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – не з’явився
Від відповідача – не з’явився
Обставини справи: Приватне підприємство «Ремсервіс» звернулося до господарського суду АР Крим про стягнення з відповідача 15581,29 грн. заборгованості, у тому числі 12000,00 грн. основного боргу, 1929,21 грн. пені та 1652,09 грн. збитків від інфляції, а також судових витрат.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 21.09.2006 р. по справі № 2-9/1397-2006 у позові приватному підприємству "Ремсервіс" було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач приватне підприємство "Ремсервіс" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду АР Крим від 21.09.2006 р. по справі № 2-9/1397-2006 та прийняти нове рішення.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 р. апеляційна скарга приватного підприємства "Ремсервіс" була залишена без задоволення, Рішення Господарського суду АР Крим від 21.09.2006 р. по справі № 2-9/1397-2006 залишено без змін.
Не погодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України зі скаргою, у якої просить скасувати Рішення Господарського суду АР Крим від 21.09.2006 р. по справі № 2-9/1397-2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 р. по справі № 2-9/1397-2006.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2007 р. касаційна скарга була задоволена часткова, Рішення Господарського суду АР Крим від 21.09.2006 р. по справі № 2-9/1397-2006 та Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 р. по справі № 2-9/1397-2006 скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Резолюцією голови господарського суду АР Крим М.І. Луцяка розгляд даної справи доручено судді Іщенко І.А., справі привласнений № 2-15/10225.1-2007.
Ухвалою господарського суду від 10.08.2007 р. справа була прийнята у провадження судді І.А. Іщенко, призначений розгляд справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору №09/01-2004 від 29.01.2004 р. позивач поставив філії в м. Севастополі Закритого акціонерного товариства «Крим-Лада» товар на загальну суму 12000,00 грн. Проте, оскільки вартість товару відповідачем в обумовлені договором строки сплачена не була, ПП «Ремсервіс» просить суд стягнути з відповідача заборгованість у примусовому порядку. Крім того, у зв’язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов’язання, позивач просить стягнути з ЗАТ «Крим-Лада» пеню в розмірі 1929,21 грн. та 1652,09 грн. інфляційних втрат.
Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що в договорі № 9/01-04 від 29.01.2004 р. відсутні положення щодо якості та комплектності продукції, через що зазначений договір є неукладеним, а тому не породжує для сторін жодних прав та обов’язків. За таких обставин ЗАТ «Крим-Лада» просить припинити провадження у справі за пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України через відсутність предмета спору.
Крім того, в подальшому ЗАТ «Крим-Лада» також звернуло увагу на те, що первинні документи, зокрема, акт звірки, накладна, довіреність, які представлені позивачем в якості доказів того, що товарно-матеріальні цінності були передані відповідачу, не можуть бути належними доказами у справі, оскільки оформлені з порушеннями вимог чинного законодавства України.
13.09.2005 р. до ГС АР Крим від Закритого акціонерного товариства «Крим-Лада» надійшло доповнення до відзиву, в якому відповідач додатково до викладених раніше обставин зауважив, що доказами неодержання від позивача товару за накладною №17/1 від 30.01.2004 р. на суму 12000,00 грн., є документи складського обліку відповідача, звіти матеріально відповідальної особи, зокрема, наступні документи: оборотно-сальдова відомість і розшифровка головної книги по бухгалтерському рахунку 28 «Товару» за січень 2004 р.; акт прийому-передачі документів бухгалтерського обліку; акт аудиторської перевірки НП «Аудиторсько-консалтингова група «Тріумф».
28.08.2006 р. до ГС АР Крим від Приватного підприємства «Ремсервіс» надійшло клопотання, в якому позивач уточнив суму позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України та просив стягнути з відповідача 12000,00 грн. заборгованості, 1929,21 грн. пені, 1652,09 грн. інфляційних втрат, 1200,00 грн. витрат, пов’язаних з проведенням експертизи, державне мито у розмірі 155,81 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
17.09.2007 р. представник позивача надав суду заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну позовних вимог, відповідно якої просить суд стягнути з відповідача 12000,00 грн. основного боргу, 5436,00 грн. інфляційних втрат, 1929,21 грн. пені, 1200,00 грн. витрат, пов’язаних з проведенням експертизи.
17.09.2007 р. до ГС АР Крим надійшли пояснення відповідача, в яких він зазначив на додаткові обставини, які, на його думку, є підставою для відмови в задоволенні позову. Вказані пояснення прийняті судом до розгляду.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, по справі оголошувалася перерва.
За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ :
29.01.2004 р. між Приватним підприємством «Ремсервіс» (Продавець) та філією в м. Севастополі Закритого акціонерного товариства «Крим-Лада» (Покупець) був укладений договір №9/01-04. (а.с. 13)
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов’язується поставити, а Покупець – прийняти й оплатити деревообробні верстати, а саме: рейсмус ний у кількості 1 шт. по ціні 6000,00 грн., фрезерний – в кількості 1 шт. по ціні 6000,00 грн.
Загальна сума договору 12000,00 грн. (пункт 1.2 Договору).
Відповідно до пункту 3.1 Договору розрахунок за поставлену продукцію проводиться протягом десяти днів з моменту отримання продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
У зв’язку з несплатою відповідачем поставленої продукції у розмірі 12000,00 грн. Приватне підприємство «Ремсервіс» звернулося до суду з позовом про стягнення з ЗАТ «Крим-Лада» заборгованості в примусовому порядку.
Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на час укладання вищевказаного договору діяльність філії в м. Севастополі Закритого акціонерного товариства «Крим-Лада» визначалася відповідним Положенням, затвердженим загальними зборами акціонерів ЗАТ «Крим-Лада» від 22.05.2003 р.
Так, звертаючись з позовом до суду, ПП “Ремсервіс” в підтвердження виконання зобов’язань за цим договором в частині поставки товару надав накладну №17/1 від 30.01.2004 р. (а.с. 14)
Між тим, позивач не надав суду доказів того, що особа, яка підписалась у накладній про одержання товару, була уповноважена на вчинення відповідної дії від імені відповідача, в той час згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.
Не встановлено судом і не доведено позивачем також і те, що деревообробні верстати, які передавалися відповідно до накладної, поставлялись саме на виконання умов договору №9/01-04 від 29.01.2004 р., у накладній відсутнє жодне посилання на вказаний договір, як на підставу здійснення господарської операції.
Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні мати в числі інших обов'язковий реквізит - зміст господарської операції.
Пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, також встановлено, що в первинних документах повинен відображуватися зміст господарської операції.
Пунктом 2.7. вказаного Положення передбачено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України.
Міністерство статистики України наказом від 21.06.96 р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку сировини та матеріалів» затвердило типову форму М-11 накладна-вимога на відпустку (внутрішнє переміщення) матеріалів», визначивши, що у випадку відпуску матеріальних цінностей стороннім організаціям накладна-вимога виписується на підставі договорів, нарядів та інших відповідних документів.
Таким чином, діючими нормативно-правовими актами встановлений перелік обов’язкових реквізитів, які повинен містити первинний документ - накладна на відпустку товару.
Типова форма первинного документа «Довіреність» (форма № М-2) затверджена Наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 р. № 192 «Про затвердження типової форми первинного обліку».
Порядок обігу первинного документа «Довіреність» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. № 99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей».
Відповідно до пункту 1 Інструкції передбачено, що остання поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності.
Так, пунктом 2 вказаної Інструкції передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Бланки довіреностей є документами суворої звітності, їх виготовлення повинно бути з друкарською нумерацією відповідно до Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 1993 р. N 98, Служби безпеки України від 15 листопада 1993 р. N 118, Міністерства внутрішніх справ України від 24 листопада 1993 р. N 740.
Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.
Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.
У разі, коли довірена особа повинна одержувати потрібні цінності в одному місці (з одного складу), але за декількома нарядами, рахунками та іншими документами, що їх замінюють, їй може бути видана одна довіреність із зазначенням у ній номерів і дат видачі усіх нарядів, рахунків та інших аналогічних документів або декілька довіреностей, якщо цінності мають бути одержані на різних складах.
При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.
Згідно до пункту 12 Інструкції забороняється відпускати цінності зокрема у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; закінчення строку дії довіреності.
Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей. (пункт 15 Інструкції).
Таким чином, чинним законодавством встановлено, що товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям виключно за довіреністю одержувача. Довіреність повинна містити у числі обов'язкових реквізитів підставу її видачі - номер наряду, рахунку, договору або замовлення.
Підприємство-постачальник має право відпускати матеріальні цінності виключно на підставі оформленої належним чином довіреності одержувача.
Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпустки за довіреністю цінностей покладається виключно на посадовців підприємства-постачальника.
Отже, суд не може прийняти до уваги посилання позивача на Довіреність ЗАТ «Крим-лада» № 002 від 02.01.2004 р., якою було уповноважено Сивоконя О.Ф. представляти інтереси філії ЗАТ «Крим-Лада» в м. Севастополі в усіх установах та організаціях, з усіх питань, пов’язаних з отриманням документів, ведення справ, укладати всі дозволені законом право чини, договори та контракти, розписуватися та здійснювати інші законні дії, пов’язані з виконанням вказаного доручення, як на підставу отримання товару без належним чином оформленої довіреності.
В порушення вимог суду не було представлено відповідним чином оформленої довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей на особу, яка підписала накладну.
Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд не може прийняти до уваги преставлений позивачем акт звіряння взаєморозрахунків в обгрунтування своїх позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до положень Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” єдиним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення – первинний документ (договори, накладні, рахунки, тощо).
Тобто наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується лише первинними документами.
Акт звіряння – це бухгалтерський документ, що лише фіксує тотожність відображення первинних господарських операцій у обліку сторін. Натомість, представлений позивачем акт звіряння взаємних розрахунків не містить посилання на первинні документи, на підставі яких були здійснені господарські операції, на підставі яких виникла заборгованість.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Однак, суд не має можливості дослідити книгу придбання товарів відповідача та дати їй належну правову оцінку, оскільки остання була знищена у звязку зі спливом строку зберігання документів, встановленого законодавством для документів податкового обліку, що підтверджується у свою чергу копією Акта № 1 від 22.03.2007 р. (а.с. 5-9)
За таких обставин, наявні в матеріалах документи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Крим-Лада» заборгованості за поставлений товар у розмірі 12000,00 грн., не є належними доказами в розумінні норм чинного законодавства та не підтверджують факт поставки товару, через що у суду відсутні достатні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову Приватного підприємства «Ремсервіс».
Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу, вимоги ПП «Ремсервіс» щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та витрат, пов’язаних з проведенням експертизи, також не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.