Справа №2-397/11

                                                             РІШЕННЯ

                                                    ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 травня 2011 р.                     Ленінський районний суд м. Харкова

у складі:

головуючого Лазарєва А.В.,

секретаря Клименко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

                                                           встановив:

     19 грудня 2006 р. між АТ «УкрСиббанком»/ нині ПАТ «УкрСиббанк»/ і

ОСОБА_3 був укладений  договір про надання споживчого кредиту та заставу майна №110999008000, згідно якого банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 8373 долара США.

В забезпечення зобов»язань за кредитним договором ОСОБА_3 передав банку автомобіль НОМЕР_1.

     В той же день, 19 грудня 2006 р. між ними був укладений договір карткового рахунку фізичної особи №EIVXP  НОМЕР_5, за яким банк надав ОСОБА_3 кредит у формі овердрафту в сумі 4200 гр..

     ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

     27 жовтня 2010 р. до Ленінського районного суду м. Харкова звернулося ПАТ «УкрСиббанк»з проханням стягнути з відповідачів, ОСОБА_1 і ОСОБА_2,  за кредитним договором заборгованість в сумі 2276,95 доларів США за курсом НБУ шляхом стягнення на предмет забезпечувального обтяження, автомобіль ВАЗ 21114

р.н. НОМЕР_1 та за картковим договором стягнути кошти в сумі 2554,16 гр., мотивуючи тим, що відповідачі являються спадкоємцями після смерті ОСОБА_3, а тому зобов»язані виплатити його борги. Крім цього, позивач  просить стягнути з відповідачів сплачені ним при зверненні до суду судовий збір в сумі 205,69 гр. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120 гр..

     Сторони у судове засідання з»явилися.

     Представник позивача позовні вимоги підтримав і дав пояснення аналогічні позовній заяві.

     Представник відповідачів проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивач втратив право вимоги, оскільки у передбачений ч. 4 ст..1281 ЦК України  шестимісячний строк не пред»явив вимоги до відповідачів як спадкоємців ОСОБА_3. Крім цього, представник відповідачів пояснив, що позовна вимога про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження являється незаконною. Правовідносини застави щодо транспортного засобу були  припинені фактом смерті ОСОБА_3. Правовідносини, в якому немає боржника, не є зобов»язанням відповідно положень ч. 1 ст. 509 ЦК України і ч. 1 ст. 510 ЦК України.

     Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

    Після смерті ОСОБА_3  / 20 жовтня 2008 р./ заборгованість за укладеним з ним договором про надання споживчого кредиту та заставу майна від 19 грудня 2006 р. №110999008000  станом на 20 жовтня 2010 р. дорівнювала  2276,95 доларів США, що за курсом НБУ становило 15456,90 гр.. Зазначена сума заборгованості складалася: з заборгованості за кредитом - 1953,70 доларів США / 15456,90 гр./ і заборговані за простроченим кредитом –323,25 доларів США  / 2557,53 гр./.

  Заборгованість за вказаним вище договором карткового рахунку від 19 грудня 2006 р. станом на 20 жовтня 2010 р. дорівнювала 2554,16 гр..

   Станом на 23 лютого 2011 р.  у зв»язку з частковою оплатою відповідачами заборгованості по договору споживчого кредиту від 19 грудня 2006 р. заборгованість зменшилася і стала складати 1996,95 доларів США, що по курсу НБУ станом на 23 лютого 2011 р. становила 15851,39 гр.. Ця сума заборгованості складається з заборгованості за кредитом в сумі 1395,50 доларів США або 11077,20 гр. і заборгованості за простроченим кредитом в сумі 601,45 доларів США  або 4774,19 гр.. / а. с. 150 - 156/.

    Заборгованість за договором карткового рахунку станом на 23 лютого 2011 р. залишилася такою ж як і раніше в сумі 2554,16 гр. / а. с. 150, 157 - 159/.

     Заборгованість на вказані суми знайшла своє підтвердження наданими представником позивача матеріалами, а тому суд приймає її за основу / а. с. 150-159/.

    До теперішнього часу зазначена заборгованість не погашена.

     З приводу обґрунтованості пред»явлення вимоги кредитора встановлено наступне.

   Частиною 1  ст.. 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов»язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

   Згідно частин 2 і 3 ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом 6 місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред»явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред»явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

     У відповідності до ч. 4 ст. 1281 ЦК України, кредитор спадкодавця, який не пред»явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьої цієї статті, позбавляється права вимоги.

       Відповідно ст.. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов»язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов»язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці. Вимоги кредитора спадкоємці зобов»язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

    Частиною 2 ст.. 1220 ЦК України визначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи.

     Після смерті  ОСОБА_3 / 20 жовтня 2008 р./ його дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2,  які являються відповідачами у справі, спадщину прийняли  у передбачений ст.. ст.. 1268-1270 ЦК України  6-місячний строк.  

    29 грудня 2008 р. позивач на  адресу Другої Харківської держаної нотаріальної контори направив претензію кредитора з майновими вимогами за вказаними кредитними договорами до спадкоємців ОСОБА_3 / а. с. 16-17/.

    Суд вважає необґрунтованими заперечення представника відповідачів про не дотримання позивачем положень  ст.. 1281 ЦК України, оскільки він з вимогами звернувся до нотаріальної контори, а не до відповідачів і це є підставою для визнання  того, що позивач пропустив  строк для пред»явлення  вимоги до спадкоємців.

     За думкою суду, у даному випадку позивач діяв у відповідності до ч. 2 ст. 1281 ЦК України і не пропустив строку звернення з вимогою до спадкоємців, оскільки зазначена норма не встановлює певного порядку пред»явлення таких вимог і має на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов»язання спадкодавця перед кредитором, а ч. 1 ст. 1281 ЦК України зобов»язує спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

     Стосовно заперечень представника відповідачів про неможливість звернення стягнення на предмет застави судом встановлено наступне.

       Згідно ст.. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов»язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов»язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв»язку із пред»явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

        У відповідності до ст.. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов»язання не буде виконано у встановлений строк, якщо інше не встановлено договором або законом.

        Пунктом 2.1 договору про надання споживчого кредиту та заставу майна від 19 грудня 2006 р. зазначено, що у забезпечення виконання в повному обсязі усіх грошових зобов»язань позичальника за даним договором, позичальник, тобто ОСОБА_3, передає в заставу, а банк / позивач/ приймає транспортний засіб автомобіль ВАЗ 21114 д. н. НОМЕР_1.  У розділу 8 «Гарантії»передбачено звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов»язання.

        ЦК України та інші законодавчі акти не забороняють звернення стягнення на предмет застави до спадкоємців, які прийняли спадщину.

       На підставі викладеного, суд постановляє рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором споживчого кредиту та заставу майна від 19 грудня 2006 р. в сумі 15851 гр. 39 коп. шляхом звернення  стягнення на предмет забезпечувального обтяження виконання зобов»язання  –автомобіль ВАЗ 21114 р. н. НОМЕР_1, а також заборгованість за договором карткового рахунку фізичної особи від 19 грудня 2006 р. в сумі 2554 гр. 16 коп., а в іншій частині позову у задоволенні відмовляє у зв»язку з частковим погашенням заборгованості відповідачами.

       У своїх запереченнях представник відповідачів також зазначив про необгрунтованість звернення до суду, оскільки позивач після смерті ОСОБА_3 протягом 2007 –2010 р.р. приймав від відповідачів платежі в рахунок погашення заборгованості за договором споживчого кредиту / а. с. 49 –111/ і не заперечував проти погашення таким способом заборгованості, тобто між сторонами відсутні спірні правовідносини, що являється підставою для відмови у задоволенні позову.

        Суд вважає такі заперечення необґрунтованими, оскільки заборгованість за договорами існувала і позивач згідно Закону мав право пред»явити вимоги до спадкоємців

ОСОБА_3 погасити заборгованість.  

      Приймаючи до уваги, що судове рішення винесене на користь позивача, суд на підставі ст.. 88 ЦПК України стягує з відповідачів в рівних частих по 162 гр. 85 коп. на користь позивача сплачені позивачем при зверненні до суду судові витрати на загальну суму 325 гр. 69 коп. / судовий збір в сумі 205 гр. 69 коп. + витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120 гр. = 325 гр. 69 коп. а. с. 1, 34/.

     Виходячи з викладеного та керуючись ст.. ст. 88, 212 –215 ЦПК України, ст.. ст. 572, 589, 590, 1220,. 1268-1270, 1281, 1282 ЦК України суд, -

                                                             вирішив:

     Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»задовольнити частково.

      Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу майна №110999008000 від 19 грудня 2006 року станом на 23 лютого 2011 року  в сумі 15851 гр. 39 коп./ екв. 1996,95 доларів США/ шляхом звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження виконання зобов»язання - на транспортний засіб марки ВАЗ, модель 21114, 2006 року випуску, колір сірий, тип ТЗ легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі, кузов ХТА НОМЕР_2.

      Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором карткового рахунку фізичної особи №EIVXP від 19 грудня 2006 р. в сумі

2554 гр. 16 коп..

      Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»судові витрати в сумі 162 гр. 85 коп..

      Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»судові витрати в сумі 162 гр. 85 коп..

       Зазначені стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк»провести на рахунок 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750.

        В іншій частині позову відмовити.    

        Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення.

     Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні під час проголошення судового рішення можуть оскаржити рішення в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня отримання його копії.

                                             Суддя                                                    А.В. Лазарєв