Справа № 2-а-704/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2011 р.                                                                           м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого –суддіНечипоренко І.М.

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України  в  Харківській  області  про зобов'язання вчинити певні дії, -

                                                             ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду України в  Харківській області про поновлення строку звернення до суду за період з 01.01.2008 року по  30.11.2010 року та зобов’язання відповідача  стягнути недоплачену йому  як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 5911,60грн., посилаючись на те, що він має статус «дитина війни», являється інвалідом першої групи та згідно статті 6 Закону № 2195  з 01 січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 роках  така допомога не виплачувалась.  

          Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України  справа в порядку  скороченого провадження розглядається без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

          Начальник Головного управління Пенсійного фонду України в  Харківській області подав до суду заперечення проти позову. В обґрунтування заперечення проти позову зазначив, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію в головному управлінні ПФУ в Харківській області згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач являється дитиною війни, однак, для розрахунку  доплати до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни»величина мінімальної пенсії за віком на законодавчому рівні  не встановлена також відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195. З метою законодавчого врегулювання даного питання була прийнята постанова КМУ від 28.05.2008 року № 530, згідно якої дітям війни підвищення провадиться з 22 травня - 48,10 грн.; з 1 липня - 48,20 грн.; з 1 жовтня - 49,80 грн. На підставі вищевикладеного, вважає, що управління діяло згідно діючого законодавства, не порушуючи норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення, а отже проти позову ОСОБА_2 заперечує і вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

          Суддя,  оцінивши  повідомлені позивачем, відповідачем обставини дійшов висновку про  часткове задоволення позову, виходячи з наступного.           

          Згідно із ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Згідно фотокопії паспорту, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно відмітки у посвідченні ОСОБА_2 має статус «дитина війни».

Позивач перебуває на обліку та отримує пенсію в головному управлінні Пенсійного Фонду України в Харківській області згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Зазначені вимоги законодавства відповідачем не дотримувалися, що підтверджується і письмовим запереченням на позов.  

Доводи відповідача про те, що підвищення до пенсії повинне виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, не приймаються судом. Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.     

Проте, суд не погоджується з періодом, за який позивач просить зробити перерахунок та виплату пенсії, а також з стягненням з відповідача соціальної допомои в сумі 5911,60грн., виходячи з наступного.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до суду з позовом в порядку цивільного судочинства 01 липня 2010 року, про що свідчить світлокопія позову та згідно ухвали суду від 22 жовтня 2010 року провадження у справі закрито, оскільки справа не підлягала розгляду у порядку цивільного судочинства.  

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

30.07.2010 року Законом України «Про судоустрій України»від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.

Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік та позивач не був обізнаний про його скорочення.

 Суд, виходячи з наведеного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч.2 ст.99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі «Мельник проти України»(заява №23436/03)  та інформаційного листа голови Вищого адміністративного суду України   від 13.10.2010 № 1425/11/13-10.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з позовом в порядку цивільного судочинства, річний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 01.07.2009 року.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Таким чином, суд дійшов до висновку про залишення позову без розгляду в частині вимог за період з  01.01.2008 року по 30.06.2009 року.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його головні

управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.

До повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» відноситься нарахування у розмірі, встановленому законодавством,  та виплата підвищення до пенсії позивачу, а суд не повноважний визначати конкретний розмір підвищення до пенсії позивача у грошовому вимірі, суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються територіальним органом Пенсійного фонду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до повноважень Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області відноситься нарахування у розмірі, встановленому законодавством,  та виплата підвищення до пенсії позивачу, а суд не повноважний визначати конкретний розмір підвищення до пенсії позивача у грошовому вимірі, суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Ніякими законодавчими актами дію ст. 6 Закону № 2195-IV, яка передбачає підвищення пенсії дітям війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на 2009 та 2010 рік не зупинено (не скасовано, не змінено), тому з 01 липня  2009 року відповідач діє протиправно і підвищення до пенсії позивачу за період з 01 липня 2009 року по 30 листопада 2010 року, повинно бути перерахованим і виплаченим, як про це просить позивач в своїх позовних вимогах, суд прийшов до висновку здійснити перерахунок до цієї дати.  

          Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 1, 3, 72 ч. 2, 1832 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов  ОСОБА_2 задовольнити частково.

Позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії в частині проведення відповідних нарахувань і виплат недоплачених, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року залишити без розгляду.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в  Харківській області по невиконанню приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до  порушення прав  на  своєчасне нарахування та отримання  доплати до пенсії з 01 липня 2009 року  по 30 листопада 2010 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, з 01 липня 2009 року по 30 листопада 2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 01,70 грн. (одна гривня 70 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня отримання її копії, з одночасним її надсиланням особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя:І. М. Нечипоренко