Справа  № 2 «а»- 1270 / 11   р .

П О С Т А Н О В А

Іменем   України

14 квітня 2011   року                                                                                                м.   Б а р

                                                Барський   районний   суд  Вінницької  області   в  складі :

Головуючого  -         судді     Бурденюка С.І.
При  секретареві                    Бажановій Ж.І.

розглянувши у  відкритому судовому  засіданні  в   залі  суду адміністративну справу  за позовом ОСОБА_1 до  інспектора ДПС УДАІ м. Вінниці Кахно Максима Миколайович про скасування постанови в справі про  адміністративне правопорушення ,-

                                                        В  С  Т  А  Н  О  В  И  В   :

        В заяві до суду  позивач вказав,  що постановою  серії  АВ № 234803 від 11.10.2010  року  його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху за ст.122 ч.1 КУпАП за те, що він нібито керував автомобілем ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, та порушив Правила дорожнього руху, а саме  здійснив зупинку в зоні  дії  пішохідного переходу.

     Позивач вважає постанову необгрунтованою , протиправною та такою, що підлягає скасуванню з таких підстав: її складено за  відсутності належних та допустимих доказів, не відображає дійсних обставин справи, прийнята з порушенням чинного законодавства України, винесена незаконно і безпідставно. А тому, ОСОБА_1 змушений звернутися до суду, просив суд скасувати вказану постанову.

   В судовому засіданні  позивач ОСОБА_1 підтримав  позовні  вимоги, просив  суд їх задовольнити, навівши обґрунтування та надавши суду докази, викладені в позовній заяві.

   Відповідач Кахно Максим Миколайович  жодного разу в судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином, тому суд  проводить судове засідання без його участі по наявних матеріалах адміністративної справи.

   Заслухавши  пояснення позивача, дослідивши  матеріали  справи, та перевіривши їх доказами, суд приходить до  висновку,  що позов обґрунтований та  доведений. До такого висновку  суд прийшов з наступних мотивів.

    Так встановлено, що постановою серії АВ№ 234803 від 11.10.2010  року  ОСОБА_1  притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху за ст.122 ч.1 КУпАП за те, що він керував автомобілем  ВАЗ , державний номерний знак НОМЕР_1, та порушив Правила дорожного руху, а саме  здійснив зупинку в зоні дії пішохідного переходу, та на нього накладено штраф в розмірі  260 гривень. Передувало винесенню постанови складання протоколу про адміністративне правопорушення.

     Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язково щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Позивач надав суду  докази, належність та  допустимість яких в  судовому засіданні не спростована  відповідачем..

   Відповідно до статті 2 Закону України «Про міліцію»основними завданнями міліції є  запобігання правопорушенням та їх припинення, а також  забезпечення безпеки дорожнього руху. За частиною 5 статті 10 Закону України «Про міліцію»обов’язками міліції є: припиняти  адміністративні  правопорушення  та забезпечувати  безпеку  дорожнього руху.

   Відповідно до ст.33 КУпАП «адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні –два місяці з дня його виявлення.....»відповідно вчинення позивачем даного правопорушення було зафіксоване 11.10.2010 року, про що і було складено протокол та винесено постанову, з якими ОСОБА_1 не згоден. Взагалі ОСОБА_1. копію протоколу не було вручено, як того вимагає ст.254 КУпАП., тільки викликано  ОСОБА_1   до головного державного виконавця відділу ДВС Барського РУЮ  Грабчака О.А. на 07.02.2011 року.

  Відповідно до ст.276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.121-126 КУпАП можуть розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Протокол був розглянутий у відсутності порушника, не роз»яснено йому його прав та порушено його право на захист.    

Відповідно до статті 288 КпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП України.

Стаття 293 КпАП України передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і має право прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.

   Відповідно до ст.9 КпАП України «адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений  порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

  Згідно із ст.10 КпАП України «правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків».

   Суд враховує і ту обставину , що оскільки інспектором при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення не було враховано ступеня вини позивача, не оцінено його пояснень, чого вимагає ст. 33 КУпАП, тому відповідачем порушені завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 245 КУпАП, а саме в частині всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, про що свідчать описані вище факти.

     Згідно ст.278 КУпАП «орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката». Вимоги даної статті не були дотримані, не було перевірено чи правильно було складено протокол.

      Згідно ч.1 ст.122 КУпАП відповідальність передбачається за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більше як на двадцять кілометрів на годину , порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переходах , а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборонити рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

     Таким чином суд вбачає, що постанова винесена передчасно. На підставі з’ясованих та  досліджених обставин по справі, перевірених доказами, суд вбачає,  що позивач надав  суду належні та  допустимі докази,  які  в  повній  мірі  обґрунтовують його позовні  вимоги. Порушення прав окремих громадян, третіх осіб чи інтересів Держави не встановлено.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 278, 285, 287, 288, 293 КУпАП, п.31.4.5, п.31.4. п.31 Правил дорожнього руху ст.6, 8, 17,18, 158-163 КАС України, -

                                                   П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В   :

     Позов задовольнити повністю.

      Визнати незаконними дії  ДПС УДАІ м. Вінниці  молодшого сержанта Кахно Максима Миколайовича .

     Скасувати постанову серії АВ № 234803 від 11.10.2010 року стосовно  ОСОБА_1  про накладення на нього штрафу у розмірі 260 гривень  за порушення ним ч.1 ст.122  К У п А П.

      Звільнити позивача від призначеного покарання.

                СУДДЯ:                                              БУРДЕНЮК С. І.