Справа № 2-а-4008/11   

П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 26 травня 2011 року                                                               м. Тульчин Вінницької області

Я, суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Карнаух А.П., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Тульчинського районного суду Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання їх дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати державної пенсії по втраті годувальника, додаткової пенсії по втраті годувальника та компенсації по втраті годувальника неправомірними та зобов’язання здійснити  перерахунок та виплату державної пенсії по втраті годувальника,  додаткової пенсії по втраті годувальника та компенсації по втраті годувальника,

                                                                     ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області про визнання їх дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати державної пенсії по втраті годувальника, додаткової пенсії по втраті годувальника та компенсації по втраті годувальника неправомірними та зобов’язання здійснити  перерахунок та виплату державної пенсії по втраті годувальника, додаткової пенсії по втраті годувальника та компенсації по втраті годувальника, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивач є вдівцем померлої ОСОБА_2, яка була потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії і була інвалідом першої групи, що викликана захворюванням, пов”язаним з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, і смерть її настала внаслідок захворювання, пов»язаного з аварією на ЧАЕС.  Статею 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам І групи призначається державна пенсія за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія у розмірі 100% від мінімальної пенсії за віком. Таким чином, позивач вважає, що розмір його пенсії за ст.. 54 має складати 50% від 10 мінімальних пенсій за віком, за ст. 50 –50% від 100% мінімальної пенсії. Статею 52 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було встановлено, що розмір компенсації по втраті годувальника, незалежно від пенсії, мусить складати 50% від мінімальної пенсії.

       В зв’язку з цим, позивач подав до управління ПФУ у Тульчинському районі заяву про перерахунок пенсії у вищевказаних розмірах. Управління ПФУ у Тульчинському районі дало позивачу відповідь, що він з 09.03.2011 року одержує пенсію по втраті годувальника померлого інваліда І групи І категорії захворювання пов»язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, смерть якої наступила внаслідок захворювання, пов»язаного з аварією на ЧАЕС. З 09.03.2011 року –розмір пенсії становить 773,31 грн., де: 547,54 грн. – розмір пенсії у разі втрати годувальника; 37,50 грн. –додаткова пенсія потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи; 75,00 грн. –щомісячна компенсація за втрату годувальника; 49,80 грн. –надбавка як дитині війни; 50,00 грн. –надбавка інваліду І групи на догляд; 13,47 грн. –державна адресна допомога. У листі-відповіді управління ПФУ у Тульчинському районі вказало, що пенсію призначено та всі перерахунки проведено відповідно чинного законодавства.

          Такий порядок обчислення пенсії та застосування відповідачем постанов Кабміну є порушенням прав позивача, гарантованих Конституцією України. Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтями 22, 64 Конституції України, встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються та не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод та гарантується, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

        Позивач просить суд визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови в перерахунку пенсії протиправними. Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області здійснити перерахунок та виплату державної пенсії, передбаченої ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року в розмірі 50% від десяти мінімальних пенсій за віком, щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 09.03.2011 року, додаткової пенсії, передбаченої ст.. 50 даного Закону, в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 09.03.2011 року та компенсацію по втраті годувальника, передбаченої ст.. 52 того ж Закону, починаючи з 09.03.2011 року.

       Ознайомившись з позовною заявою, вивчивши додані до позовної заяви письмові докази, вважаю, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

 Вивчивши матеріали справи, встановлено наступне. Позивач –ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Пенсію отримує по втраті годувальника починаючи з 09.03.2011 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла його дружина –ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтво про її смерть. Дружина позивача була постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та інвалідом першої групи захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно експертного висновку Вінницької регіональної міжвідомчої експертної комісії по установленню причинного зв»язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 15.03.2007 року, смерть ОСОБА_2 наступила внаслідок захворювання, пов»язаного з аварією на ЧАЕС.

        Свідоцтво про одруження підтверджує те, що позивач дійсно був чоловіком померлої ОСОБА_2.

        Згідно ст. 36 ч. 2 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-ІV, непрацездатними членами сім”ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.  Згідно ст. 37 даного Закону, пенсія у зв”язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім”ї –50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

         Відповідно до ст. 54 Закону України „Про статус...” державна пенсія особам, віднесеним до першої категорії, інвалідам першої групи не може бути нижчою десяти мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус...”, інвалідам першої групи, віднесеним до І категорії, додаткова пенсія виплачується в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком. Таким чином, померла дружина позивача за життя, будучи потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС категорія 1 та інвалідом першої групи мала б  отримувати саме таку пенсію. А позивач, будучи його вдівцем, має отримувати державну пенсію та додаткову пенсію відповідно до ст.. ст.. 50, 54 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 50% від зазначених пенсій померлої. Статею 52 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було встановлено, що розмір компенсації по втраті годувальника, незалежно від пенсії, мусить складати 50% від мінімальної пенсії.

          Позивач стверджує, що ці види пенсій йому виплачувалась в менших розмірах, ніж передбачено цією вимогою закону. В той час, відповідно до ст. 71 Закону України „Про статус...” дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.       

         Крім того, згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 64 конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.

         За таких обставин, виплата вищезазначених державної, додаткової пенсії та компенсації позивачу в розмірах, менших, ніж визначено ст. ст.. 50, 52, 54 цього Закону, на підставі постанов Кабінету Міністрів України, що обмежували пенсійні виплати, суперечить вимогам ст. 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і її слід визнати протиправною.

   На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 99, 159, 183-2 КАС України, суд, -

                                                                      ПОСТАНОВИВ:

           Позов задоволити повністю.

           Визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 державної пенсії, додаткової пенсії та компенсації відповідно до ст. ст.  50, 52, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року неправомірними.

            Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію, передбачену ст.. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, в розмірі 50% від десяти мінімальних пенсій за віком, та виплачувати її щомісячно до втрати права на таку пенсію, починаючи з 09.03.2011 року, виплативши заборгованість з 09.03.2011 року по теперішній час.

          Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію, передбачену 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, та виплачувати її щомісячно до втрати права на таку пенсію, починаючи з 09.03.2011 року, виплативши заборгованість з 09.03.2011 року по теперішній час.

          Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 компенсацію по втраті годувальника, передбачену ст.. 52 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, в розмірі 50 % від мінімальної пенсії, та виплачувати її щомісячно до втрати права на таку компенсацію, починаючи з 09.03.2011 року, виплативши заборгованість з 09.03.2011 року по теперішній час.

            Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

            Постанова суду підлягає негайному виконанню.

            Постанова суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії.

            Постанова суду є остаточною крім випадків її оскарження в апеляційному порядку

Суддя: