Справа № 2-а-2145/11   

П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 14 квітня 2011 року                                           Тульчинський районний суд

                                                                      Вінницької області

В складі:  головуючого судді                              Ковганича С.В.

при секретарі                                                          Грох Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої основної та додаткової пенсії, зобов’язання нарахування щомісячної державної та додаткової пенсії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про перерахунок та виплату заборгованості по пенсії, мотивуючи свої  вимоги тим,  що вона є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ІІІ групи в зв’язку із захворюванням викликаним впливом аварії на ЧАЕС.

Станом на 1.02.2011 року вона одержує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС. Вважає, що відповідач не доплачує їй  пенсію, яку повинен виплачувати відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Просить визнати дії управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області, щодо відмови їй у перерахунку пенсії, протиправними та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області здійснити перерахунок та виплату заборгованості по пенсії.

Представник відповідача надав суду заяву про пропущення позивачем шестимісячного терміну позовної давності та заперечення на позовну заяву, в яких вказав, що з позовними вимогами позивача не згоден і просить відмовити в задоволенні позову, так як пенсія позивачу призначена і виплачується відповідно до вимог чинного законодавства України.         

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ІІІ групи в зв’язку із захворюванням викликаним впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується копіями пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 (а.с. 5), медичної довідки серії АВ № 000766, яка була видана 17.06.2008 року (а.с.7), посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2 (а.с.4), а також експертним висновком медичної комісії № 12252 від 24.04.2008 року.

В зв’язку з наведеним, позивач має право на отримання пенсії як інвалід ІІІ групи відповідно до ст. ст. 54 та 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в розмірі: основної пенсії по інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю –50% мінімальної пенсії за віком.

Остання зверталась з заявою до управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі про перерахунок призначеної їй пенсії відповідно до вищевказаного Закону.

Проте, управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі в своєму листі від 1.02.2011 року відмовили їй в перерахунку призначеної пенсії і надали розрахунок назначеної і виплаченої пенсії за період з 29.05.2008 року.

Пенсія позивачці ОСОБА_1 призначена як інваліду ІІІ групи і виплачується відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанови Кабінету Міністрів № 530 від 28 травня 2008 року та Законів України «Про державний бюджет 2008 року», «Про державний бюджет 2009 року» та «Про державний бюджет 2010 року».

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що дії відповідача являються незаконними, оскільки основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ. Згідно ст. 54 наведеного Закону, пенсія по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатись за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(ч. 3 ст. 54 із змінами, внесеними згідно із Законом №3108-ІV від 17.11.2005).

Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, а саме інвалідам ІII групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та відповідно до ст. 50 –50% від прожиткового мінімуму.

Але, до зазначеної статті, відповідно до Закону від 28.12.2007 року №107-VІ були внесені зміни, після чого передбачено виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 р. положення пункту 28 розділу ІІ «Про внесення зміни до деяких законодавчих актів України»Закону України № 107-17 «Про державний бюджет України на 2008 рік», зокрема до ст. 50 і 54 Закону України № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнані неконституційними та не чинними  з моменту їх ухвалення. При цьому, Конституційний Суд виходив з того, що внесення змін до Законів України, зупинка їх дії чи скасування при прийнятті Закону України «Про бюджет…»який не має вищої юридичної сили стосовно інших законів, є неприпустимим, оскільки це створює протиріччя в законодавстві і, як наслідок, призводить до обмеження прав та свобод людини і громадянина

В зв’язку з скасуванням Конституційним судом України змін до Закону України № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, ст.ст. 50, 54 даного Закону, починаючи з 22 травня 2008 року, продовжують діяти в його попередній редакції.

Тобто, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою та віднесених до 1 категорії, повинна бути призначена в розмірі не менше 50% мінімальної пенсії за віком (ст. 50), а основна пенсія не може бути нижчою 6 мінімальних пенсій за віком (ст. 54).          

У відповідності до частини 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1,2,3,4 категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік (ч.3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999 №966-14).

Крім того, у відповідності до п.1, п.6 ст. 92 Конституції України, ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень зазначеного Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Абзацом 2 преамбули, частиною ч.4 п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000 року №2017-111, у відповідності до ст. 17 якого до основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір пенсії за віком. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст. 19 цього Закону виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсій за віком.

Даючи оцінку представленим запереченням відповідача суд вважає, що здійснюючи нарахування та виплату пенсії позивачу, відповідач не діяв у спосіб передбачений Законом України, тобто не здійснював нарахування та виплату у розмірі визначеному Законом, а здійснювали нарахування та виплату у розмірі визначеному підзаконним нормативним актом, що є протиправним.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», звернуто увагу, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого Закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

При вирішенні даної конкретної справи, суд також керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача у нарахуванні позивачу державної та додаткової пенсії, передбаченої ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Так, вирішуючи питання про задоволення вимог позивача, суд враховує положення ст. 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

В даному випадку, враховуючи представленні докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в межах строку позовної давності. Позивач дізналась про порушення свого права з моменту отримання відповіді від управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі, яка датована 01.02.2011 року, тому перерахунок і виплата коштів має бути проведена з 1.08.2010 року, з урахуванням раніше отриманих сум.

При задоволенні вимог позивача, враховуючи положення ст. 256 КАС України, суд вважає, що постанова може бути допущена до негайного виконання.

Керуючись ст. ст. 50, 54, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 11, 14, 69-71, 79, 94, 138, 158-163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій незаконними, стягнення недоплаченої основної та додаткової пенсії, зобов’язання нарахування щомісячної державної та додаткової пенсії задоволити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області щодо перерахунку та виплати недоплаченої основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 –протиправними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з 1.09.2010 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з 1.09.2010 року з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог –відмовити.

Постанову суду допустити до негайного виконання.  

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Тульчинський районний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Повний текст постанови виготовлено 19.04.2011 року.

Суддя: