Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-363/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Кучеренко
Категорія - 5 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Драний О. П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Драного О.П.,
суддів Палічука А.О., Ремеза П.М.,
за участю прокурора Чабанюк Т.В.,
захисника-адвоката ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_4 на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2011 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Помічна Добровеличківськогшо району Кіровоградської області, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, не одружений, працюючий машиністом локомотивного депо ст. Помічна, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий
засуджений за ст.122 ч.1 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на один рік та з покладенням обов’язків.
Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 30.09.2010 року близько 21 год. він, перебуваючи біля приміщення бару «ПП ОСОБА_7», розташованого по АДРЕСА_2, під час сварки з ОСОБА_4, яка виникла на ґрунті сімейно-побутових причин, умисно з метою нанесення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_4 два удари в область голови, а коли той упав, наніс ще 7-8 ударів ногами в область грудної клітини справа, спричинивши ОСОБА_4 тілесні ушкодження у виді: забоїв м’яких тканин, синців і ссадин на грудній клітині, ссадин на першому пальці правої ступні, правій вушній раковині, а також переломів 7-10-го ребер справа без зміщення уламків, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №236 від 16.11.2010 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров’я на термін більше 3-х тижнів.
В апеляції потерпілий ОСОБА_4 просить вирок Добровеличківського районного суду стосовно ОСОБА_3 скасувати, а справу направити прокурору для організації додаткового розслідування, мотивуючи тим, що крім нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілому, засуджений вимагав та незаконно заволодів його золотим ланцюжком, що підтверджується як його показаннями, так і свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та є підставою для кваліфікації дій ОСОБА_3 за статтею Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин. У зв’язку з цим вважає, що досудове слідство по справі проведено неповно та однобічно, що призвело до неправильного застосування кримінального закону.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив вирок районного суду стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію без задоволення, засудженого ОСОБА_3 та у його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_2, які також просили залишити вирок районного суду без зміни, вивчивши матеріали справи та зваживши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведено відповідно до вимог ст.22 КПК України. Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_3 у скоєнні ним злочину, за який він засуджений, при обставинах, вказаних у вироку суду, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які у повному обсязі досліджені судом першої інстанції, узгоджуються між собою і доповнюють один одного, та ніким не оскаржуються.
Дії засудженого правильно кваліфіковані за ст.122 ч.1 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя потерпілого, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я на термін більше 3-х тижнів.
Доводи апеляції потерпілого щодо неповноти та однобічності досудового слідства в частині ненадання оцінки діям ОСОБА_3 по факту незаконного обернення на свою користь його майна, і зокрема золотого ланцюжка, є голослівними, оскільки у ході досудового та судового слідства даний факт не знайшов свого підтвердження, про що у матеріалах справи наявна постанова про відмову у порушенні кримінальної справи за ст. 189 КК України (а.с. 83).
Призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу винного ОСОБА_3, який за місцем проживання та за місцем роботи характеризується позитивно, працює, не одружений, раніше до кримінальної відповідальності не притягався і з урахуванням всіх обставин справи відповідно до вимог ст.65 КК України призначив засудженому покарання в межах санкції ст.122 ч.1 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, яке є достатнім та необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2011 року стосовно ОСОБА_3 –залишити без зміни.
СУДДІ