ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.06.11 Справа№ 5015/2500/11
Господарський суд Львівської області у складі:
Суддя Костів Т.С.
при секретарі Щигельській О.І.
За участю представників:
від позивача –ОСОБА_1
від відповідача –Демчик О.І. - представник
Розглянув матеріали справи
за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево Закарпатської області
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Прогрестехбуд”, м. Львів
про стягнення 38608 грн.
Суть спору: позовну заяву подано фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1, м.Мукачево Закарпатської області до товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Прогрестехбуд”, м. Львів про стягнення 38608 грн., з яких 20000 грн. –безпідставно отримані кошти, 7058 грн. –інфляційні втрати, 1550 грн. –3 % річних, 10000 грн. –моральна шкода.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.05.2011 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 24.05.2011 р.. Ухвалою суду від 24.05.2011 р. розгляд справи відкладено на 07.06.2011 р..
Представникам роз’яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.
У судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що на підставі договору від 09.06.2008 р. №01-08/09-06 купівлі-продажу за актом приймання-передачі від 19.06.2008 р. позивач продав відповідачеві кран гусеничний ДЕК-251 вартістю 150000 грн.. Належність виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором перевірялась господарським судом Львівської області у справі №12/82. Під час розгляду судом справи, 06.08.2008 р. позивач сплатив відповідачеві 20000 грн. в якості відшкодування збитків згідно претензії відповідача №24/06 від 24.06.2008 р. за розірвання договору купівлі-продажу від 09.06.2008 р. №01-08/09-06. Рішенням господарського суду Львівської області від 07.12.2010 р. у справі №12/82 задоволено позовні вимоги фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 та стягнуто з ТзОВ БК “Прогрестехбуд” 150000 грн. боргу за вказаним договором та констатовано, що договір розірваний не був. Рішення набрало законної сили у відповідності до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 р.. Таким чином, сума, сплачена позивачем відповідачу у відшкодування збитків, була отримана останнім безпідставно. Просить позов задоволити.
Представник відповідача позов заперечив за безпідставністю. Відзиву по справі, однак, не надав.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.
09.06.2008 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №01-08/09-06 за яким продавець зобов’язався передати у власність покупцю кран гусеничний ДЕК-251 в зборі зі стрілою та гусаком довжиною 32,75 м. 1990 р.в., заводський №6304, реєстраційний №3-2000, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити його (п.1.1.). Кран вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 3.3.). Акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу №01-08/09-06 від 09.06.2008 р. був підписаний сторонами 19.06.2008 р..
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання.
Як вбачається з матеріалів справи, належність виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором перевірялась господарським судом Львівської області у справі №12/82. Під час розгляду судом справи, 06.08.2008 р. позивач сплатив відповідачеві 20000 грн. в якості відшкодування збитків згідно претензії відповідача №24/06 від 24.06.2008 р. за розірвання договору купівлі-продажу від 09.06.2008 р. №01-08/09-06, що підтверджується відповідною розпискою. Зазначену обставину відповідач не заперечував. Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Рішенням господарського суду Львівської області від 07.12.2010 р. у справі №12/82 було задоволено позовні вимоги фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 та стягнуто з ТзОВ БК “Прогрестехбуд” 150000 грн. боргу за вказаним договором та констатовано, що договір розірваний не був. Рішення набрало законної сили, що підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 р., якою рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2010 р. у справі №12/82 залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. 22.03.2011 р. господарським судом Львівської області був виданий наказ про примусове виконання рішення.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Жодних доказів заподіяння відповідачеві позивачем збитків суду не надано і ця обставина спростовується судовими рішеннями по справі №12/82. Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З урахуванням наведеного, в частині стягнення фактично сплаченої позивачем суми позов підлягає задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з вказаної суми за весь період з часу їх сплати (2008 р.). Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відсутність підстави для подальшого утримання відповідачем вказаних коштів була встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили лише 22.03.2011 р., а відтак обов’язок повернути вказані кошти виник у відповідача лише у цю дату. Крім цього, згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Доказів звернення позивача із вимогою до відповідача повернути вказані кошти та їх неповернення відповідачем у визначений на підставі вказаної статті термін, суду не надано. З урахуванням наведеного, нарахування інфляційних втрат та 3% річних проведено позивачем безпідставно.
Позивач також просить стягнути з відповідача 10000 грн. моральної шкоди на підставі ст. 1167 ЦК України. Згідно із ст. 22 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Однак, жодних доказів наявності передбачених законом підстав для стягнення з відповідача у даному випадку моральної шкоди суду не надано, не обґрунтовано та не доведено правильність обчислення розміру стверджуваної позивачем моральної шкоди.
Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. З урахуванням наведеного, в цій частині у позові слід відмовити.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84 ГПК України, суд.-
вирішив:
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Прогрестехбуд” (м.Львів, вул.Героїв УПА, 72, код ЄДРПОУ 33316751) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 20000 грн. боргу, 200,00 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
4. В частині решти вимог у позові відмовити.
Суддя Костів Т.С.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 84 ГПК України 08.06.2011 року.