РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" червня 2011 р. Справа № 5019/265/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуюча суддя Сініцина Л.М.
судді Гудак А.В. ,
судді Олексюк Г.Є.
Олексюк Г.Є.
при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 13.04.2011 р. на рішення господарського суду Рівненської області від 05.04.11 р. (підписане 08.04.2011 р.)
у справі № 5019/265/11
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс", м.Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Рогачів, Рівненський район
про відшкодування збитків в сумі 13 553 грн. 17 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - ОСОБА_2.-представник, довіреність в справі
Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.04.2011 р. у справі № 5019/265/11 (суддя Бережнюк В.В.) задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та стягнуто з відповідача на користь позивача 13553 грн. збитків, 135,54 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При прийнятті рішення суд виходив з того, що позивач набув права зворотної вимоги до підприємця ОСОБА_1., у якого громадянин ОСОБА_3, що порушив правила дорожнього руху України, працював водієм згідно укладеного трудового договору.
Не погоджуючись з даним рішенням, підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою від 13.04.2011 р. в якій просив скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 05.04.2011 р. та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що суд визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають викладеним у рішенні обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення; судом порушено норми процесуального права, суд не залишив позов без розгляду хоча ухвалами тричі призначав обов’язковою явку представника позивача, який жодного разу не з’явився, про причини неявки не повідомив; у позивача відсутні правові підстави звертатися з регресним позовом, оскільки страхувальник повідомив позивача та відповідні органи МВС України протягом 3 днів; право на відшкодування такої шкоди має потерпілий у ДТП, власник ушкодженого транспортного засобу або страховик, що представляє їх інтереси, а не його страховик, який застрахував його цивільно-правову відповідальність; суд першої інстанції послався на норми законодавства, що регламентують порядок відшкодування майнової (матеріальної) шкоди по позадоговірних зобов’язаннях, для відшкодування якої необхідно довести: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою, вину завдавача шкоди. В даному випадку такі умови відсутні, здійснена позивачем виплата страхового відшкодування є такою, що здійснена ним на власний господарський ризик, а не в межах дії договору; позивач будучи проінформований про подію та всі її обставини, не зобов’язаний був виплачувати шкоду, проте таким правом не скористався, а на власний ризик виплатив відшкодування потерпілому.
В додаткових поясненнях до апеляційної скарги, представник апелянта посилається на те, що суд в рішенні від 05.04.2011 р. не вказує реквізити договору добровільного страхування між страховиком та потерпілим; висновок суду щодо договору добровільного страхування не ґрунтується на наявних в матеріалах доказах; судом не надано правової оцінки тому, що існує договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №13-013-08-59-80 від 12.02.2008 р. на підставі якого надавалися страхові поліси та здійснювалося страхове відшкодування потерпілому. До спірних правовідносин не можуть застосовуватись норми статті 27 Закону України «Про страхування», стаття 993 та частина 1 статті 1191 Цивільного кодексу України. Судом першої інстанції не досліджені норми статті 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зі змісту постанови Рівненського міського суду від 28.01.2009 р. не вбачається, що пошкодження автомобіля потерпілого відбулося внаслідок того, що у забезпеченого транспортного засобу були невідповідності технічного стану транспортних засобів та їх обладнання існуючим вимогам Правил дорожнього руху, так як жодного підпункту пункту 31 Правил дорожнього руху порушено не було; позивачем не надано доказів того, що будь-кого з посадових осіб відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за недотримання вимог статті 128 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що було б визначено в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
В судове засідання представник позивача вдруге не з'явився, хоча позивач належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали) (а.с.100). Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від позивача не надходило. Явка повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася.
Враховуючи приписи статтей 75,99 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача.
Представник відповідача (апелянта) в судових засіданнях 25.05.2011 р. та 08.06.2011 р. апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, з підстав викладених в ній, вважає рішення господарського суду незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції не встановлено всіх істотних обставин справи, зазначила, що про ДТП було вчасно повідомлено страхову компанію; просила рішення скасувати, а апеляційну скаргу-задоволити.
Заслухавши пояснення представника апелянта (відповідача), розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-
ВСТАНОВИВ:
12.03.2008 року між Рівненською філією Закритого акціонерного товариства Української інноваційної страхової компанії "Інвестсервіс" (страховик) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір №13-013-08-59-50 про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, предметом якого є обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у частині відшкодування шкоди, заподіяної майну та життю і здоров'ю третіх осіб при експлуатації наземних транспортних засобів на території України відповідно до Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р. "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідно до заяви про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що є додатком до договору (а.с.52-55).
Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності по договору є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (підпункт 2.1 пункту 2 даного договору).
Підпунктом 4.1 пункту 4 договору №13-013-08-59-50 від 12.03.2008 р. передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно полісу №ВВ/4868195, дійсного з 12.03.2008 р. по 11.03.2009 р., застрахований автомобіль RENAULT HR 400, номерний знак НОМЕР_3 (а.с.9).
Відповідно до довідки Відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території та автомобільно-технічної інспекції Симферопольського району при Управлінні ДАІ №11/16-320 лютий 2009 р., 12.12.2008 р. о 23 год. 40 хв. на автодорозі Симферопіль-Євпаторія сталося зіткнення (дорожньо-транспортна пригода) вантажного автомобіля "Рено" HR 400»номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, з легковим автомобілем "Тойота", номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 (а.с.18).
ОСОБА_3, який є працівником ОСОБА_1 згідно трудового договору від 28.09.2004 р. (а.с.23), керував автомобілем Рено номерний знак НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_4 згідно подорожнього листа НОМЕР_5 від 10.12.2008 р. (а.с.22).
Причеп марки SCHMITZ SPR27, номерний знак НОМЕР_4 застрахований згідно поліса НОМЕР_6, дійсного з 22.11.2008 р. до 21.11.2009 р. (а.с.8)
Відповідно до пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані: терміново повідомити про дорожньо-транспортну пригоду відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України; вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально; проінформувати один одного про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; вжити всіх можливих заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.
15.12.2008 р. ОСОБА_1 повідомив про страховий випадок страховика (а.с.24).
26.12.2008 р. Закритим акціонерним товариством "Експерт-Сервіс" було складено акт огляду транспортного засобу-Toyota Corolla, номерний знак НОМЕР_2, де зазначено характер пошкоджень та складено калькуляцію на суму 14063,17 грн. (а.с.28-32).
Вартість матеріальних збитків, заподіяних власнику автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 згідно звіту про оцінку матеріальних збитків складає 14063,17 грн. (а.с.25-27).
Постановою Рівненського міського суду від 28.01.2009 р. у справі №3-73/09 про адміністративне правопорушення відносно Лучинця Петра Петровича за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що 12 грудня 2008 року о 23 год. 35 хв. ОСОБА_3 керував транспортним засобом «Рено», номерний знак НОМЕР_3 а/д Сімферополь-Євпаторія, на якому не забезпечив технічний справний стан, в результаті чого відбулося від’єднання заднього лівого колеса на причепі, номерний знак НОМЕР_4, яке зіткнулося з автомобілем "Тойота Королла" державний номер ВК71-75АМ, що призвело до його пошкодження, чим порушив пункт 2.3 Правил дорожнього руху України. Своїми діями ОСОБА_3 вчинив правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_3 свою вину у вчиненні правопорушення визнав, його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 12.12.2008 р., схемою дорожньо-транспортної пригоди (а.с.7).
Підпунктом а) пункту 2.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан та комплектність транспортного засобу, правильність розміщення і кріплення вантажу.
Відповідно до статті 35 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особа, яка має право на відшкодування, для отримання страхового відшкодування надає страховику відповідну заяву.
09.02.2009 р. ОСОБА_4. звернувся до голови правління ЗАТ "УІСК "Інвестсервіс" із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с.13).
Згідно пункту 36.1 статті 36 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.
Страховою компанією "Інвестсервіс" 10.03.2009 р. складено страховий акт №138-09-59-013 про наслідки розслідування події, що сталася 12.12.2008 р. згідно повідомлення страхувальника від 15.12.2008 р., яким встановлено, що подія, яка сталася, відповідає умовам страхування і є страховим випадком, сума страхового відшкодування відповідно до розрахунку до акту складає 13553,17 грн. (а.с.10-11).
Розпорядженням страхової компанії "Інвестсервіс" №671/59 від 09.04.2009 р. згідно із страховим актом №138-09-59-013 від 10.03.2009 р., вирішено перерахувати страхове відшкодування в сумі 13553,17 грн. для зарахування ОСОБА_4. (а.с.12).
Платіжними дорученнями №2033 від 09.04.2009 р. на суму 1000 грн., №2048 від 09.04.2009 р. на суму 3000, №91 від 03.06.2009 р. на суму 1553,17 грн., №3306 від 19.06.2009 р. на суму 2000 грн. страхове відшкодування на загальну суму 13553,17 грн. було повністю оплачено ОСОБА_4. (а.с.14-17).
Відповідно частин 1,2 статті 1187 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин..., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів згідно пункту 9 статті 7 Закону України "Про страхування" є одним із видів обов’язкового страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №13-013-08-59-50 про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, підпунктом 4.1 пункту 4 якого передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (а.с.52-55).
Згідно підпункту г) підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про дорожній рух" до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду).
Статтею 33 цього ж Закону передбачено, що технічний стан транспортних засобів що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.
Як встановлено Постановою Рівненського міського суду від 28.01.2009 р. у справі №3-73/09, дорожньо-транспортна пригода-зіткнення від’єднаного заднього лівого колеса причепу до вантажного автомобіля "Рено" з автомобілем "Тойота-Корола", була безпосереднім наслідком того, що водій транспортного засобу "Рено" ОСОБА_3 не забезпечив технічний справний стан транспортного засобу (а.с.7).
Отже, відповідно до підпункту г) підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху позивач мав право звернутися з регресним позовом до відповідача.
Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1992 р. №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Відповідно до статті 22 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи; відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про доведеність позовних вимог та обов’язок відповідача сплатити позивачеві 13553,17 грн. у відшкодування в регресному порядку страхового відшкодування.
Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта про те, що зі змісту постанови Рівненського міського суду від 28.01.2009 р. не вбачається, що пошкодження автомобіля потерпілого відбулося внаслідок того, що у забезпеченого транспортного засобу були невідповідності технічного стану транспортних засобів та їх обладнання існуючим вимогам Правил дорожнього руху, що жодної норми щодо невідповідності технічного стану транспортних засобів та їх обладнання існуючим вимогам Правил дорожнього руху не було порушено ні власником транспортного засобу, ні його механіком, що на момент виходу на лінію автомобіль "Рено" державний номер НОМЕР_3 та причіп державний номер 039-12-РА знаходилися у технічно справному стані, апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи,а саме Постановою Рівненського міського суду від 28.01.2009 р. у справі №3-73/09.
Рішення суду першої інстанції прийнято згідно фактичних обставин справи та відповідно до норм чинного матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 99,103-103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Рівненської області від 05.04.2011 р. у справі № 5019/265/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 13.04.2011 р. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуюча суддя Л.М. Сініцина
Судді А.В. Гудак
Г.Є. Олексюк