СПРАВА N 2-2115 /2009 p.

РІШЕННЯ

ІМ"ЯМУКРАЇНИ

(заочне)

02.07.2009 р. Ленінський районний суд м. Луганська

в складі:

головуючого: Таранової О.П.,

при секретарі: Великоцькій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська про стягнення грошової суми за час затримки заробітної плати при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення грошової суми за час затримки заробітної плати при звільненні у розмірі 16115 грн.

До початку слухання справи від позивача надійшла заява, у якому він уточнив свої позовні вимоги й просив визнати причину пропуску сроку на звернення до суду з даним позовом поважною і стягнути з відповідача на її користь грошову суму за час затримки заробітної плати при звільненні у розмірі 38224 грн.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, у судове засідання не з’явився, про причину своєї неявки до судового засідання суд не повідомив. Відповідно до вимог ст.169 ч.4 ЦПК України якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Позивачка у судовому засіданні підтримала свої уточнені позовні вимоги і наполягала на їх задоволенні.

Як встановлено у судовому засіданні позивачка працювала у відповідача на посаді коменданта комендантської дільниці № 1 м.Луганська Луганської КЄЧ, що підтверджується записом у трудової книжці.

Наказом № 110 від 06.08.2007 р. вона була звільнена з посади у зв’язку з ліквідацією комендантської дільниці №1 по п. 1 ст. 40 КЗпП України. п. 1 Наказа № 110 від 06.08.2007 р. передбачена виплата їй вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку та грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку за час роботи з 8 травня 2006 р по 6 серпня 2007 р, але відповідач в порушення вимог ст.116 КЗпП України, яка передбачає його обов’язок відповідача при звільненні працівника виплату усіх сум, які йому належні від підприємства, проводиться у день звільнення, при звільненні позивачка не здійснив з нею повний розрахунок.

На час звільнення середньомісячна заробітна плата складала 2360 грн. Відповідач при звільнені зобов’язаний був виплатити позивачці грошові кошти у сумі 3371 грн.

Відповідач у грудні 2007 р. частково виплатив їй 1999 грн., у березні 2008 р. 58 грн

13 листопада 2008 р. Ленінським районним судом м. Луганська, по заяві прокурора, який діяв в інтересах позивачки, був виданий наказ про стягнення з відповідача на користь позивачки залишок належних їй сум у розмірі 1314 грн, яка 09.01.2009 р. яка була перерахована на її особистий рахунок державною виконавчою службою Ленінського району м. Луганська.

З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що затримка виплати відповідачем заробітної плати мала місце 16 місяців та 2 дня.

Суд, вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки обгрунтовапні і підлягають задоволенню виходячі з наступного:

Згідно до вимог ч.1 ст.117 КЗпП України (322-08) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП Згідно до вимог ч.1 ст.117 КЗпП України (322-08) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України (322-08), при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.України (322-08), при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка працювала на посаді коменданта комендантської дільниці № 1 м. Луганська Луганської КЄЧ, що підтверджується записом у трудової книжці, і була звільнена з роботи у зв’язку з ліквідацією комендантської дільниці №1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до п. 1 Наказа № 110 від 06.08.2007 р. передбачена виплата позивачці вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку та грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку за час роботи з 8 травня 2006 р по 6 серпня 2007 р і останнім робочим днем позивачки було 06.08. 2007 року, звільнена вона була згідно наказу № ПО від 06.08.2007 року, першим робочим днем було 07.08.2007 року. З пояснень позивачки свідчить, що за розрахунком вона звернулася 07.08.2007 року, але їй було відмовлено з причини відсутності грошей на рахунку підприємства.

На час звільнення середньомісячна заробітна плата складала 2360 грн., що підтверджується довідкою, виданою начальником КЕО м. Луганська, старшому помічнику військового прокурора Луганського гарнізону від 22.10.2007 року. Відповідач при звільнені зобов’язаний був виплатити позивачці грошові кошти у сумі 3371 грн. Лише у грудні 2007 р. відповідач частково виплатив позивачці 1999 грн., у березні 2008 р. 58 грн 13 листопада 2008 р. Ленінським районним судом м. Луганська, по заяві прокурора, який діяв в інтересах позивачки, був виданий наказ про стягнення з відповідача на користь позивачки залишок належних їй сум у розмірі 1314 грн, яка 09.01.2009 р. яка була перерахована на її особистий рахунок державною виконавчою службою Ленінського району м. Луганська., тобто остаточний розрахунок відповідачем був проведений 09.01.2009 року, затримка виплати відповідачем заробітної плати мала місце 16 місяців та 2 дня (з 07.08.2007 р по 09.01.2009 р) Згідно ст.116 КЗпП України (322-08) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. З’ясовано, що позивачка звернулася за остаточним розрахунком 07.08.2007 року, саме цю дату 07.08.2007 року суд вважає моментом пред’явлення вимоги про розрахунок. А тому суд, вважає за необхідне стягнути середній заробіток за період з 07.08.2007 року по 09.01.2009 у сумі = 38224 грн, з наступного розрахунку середньомісячна заробітна плата (2360 грн * 16) + (232 ср.дн *2)= 37760 +464 = 38224 грн, враховуючи, що з 05.10.2004 року позивачка працює посаді коменданта комендантської дільниці № 1 м. Луганська Луганської КЄЧ, що підтверджується записом у трудової книжці., та денний середній заробіток складає 232 грн. Згідно довідки КЄЧ середній заробіток позивачки за два останні місяці склав 2360 грн., грн Згідно п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) для застосування відповідальності за ст.117 КЗпП України (322-08) застосовується тримісячний строк позовної давності, який починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Позивачка вказує, що пропустила строк позовної давності з поважних причин, а саме хворобою і знаходженням у лікарні, що підтверджується копією амбулаторної картки позивачки. Суд, дослідивши документи, які підтвердили факт хвороби позивачки за останні шість місяців цього року, прийшов до висновку, що позивачкою пропущений строк позовної давності з поважної причини.

Керуючись ст.ст. 115, 116 КЗОТ України, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 215, 294, 367 ЦПК України, Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їхньої виплати", Закону України "Про оплату праці", суд

ВИPIШИВ:

Строк позовної давності ОСОБА_1 вважати пропущеним з поважних причин.

Уточнений позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська про стягнення грошової суми за час затримки заробітної плати при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини зарплати у зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі = 38224 грн

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська державне мито в дохід держави в сумі 51 /п’ятдесят одна/ грн.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше п’яти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня його проголошення.