УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "14" вересня 2006 р. Справа № 3/1987
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Філіпової Т.Л.
судді
за участю представників сторін
від позивача П'ясківська Л.М. - дор. №06/977/1136 від 26.10.05р.
від відповідача не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Житомир)
до ПСП ім. Шевченка (с. Мала Цвіля Новоград-Волинського району)
про стягнення 1428,26 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 1428, 26 грн. штрафних санкцій за недотримання нормативу по працевлаштуванню інвалідів.
Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в засідання суду не направив.
Господарський суд, розглянувши матеріали спправи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне:
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. за 3875-XII, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачно законом.
Як вбачається із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р., середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих на підприємстві становила 46 чоловік, нарахований фонд оплати праці штатних працівників - 65, 7 тис. грн. (а.с. 4).
Відповідно кількість місць для працевлаштування інвалідів повинна була становити - 2 особи. Згідно звіту, відповідачем не було працевлаштовано 1 інваліда.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" , підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чиним законодавством.
Згідно п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95р. за №314, підприємства, зокрема, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунтом 14 Положення передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Цим же пунктом також передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може виконуватися праця інвалідів.
Новоград-Волинський міський центр зайнятості своїм листом від 02.06.06р. за №05-854 (а.с. 7) повідомив про те, що відповідач протягом 2005р. інформацію про створення робочих місць для інвалідів, а також вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів не надходила, однак даний суб'єкт господарювання щомісячно надавав до служби зайнятості інформацію за формою 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках".
Таким чином, працевлаштування 1 інваліда на підприємстві не здійснювалося з вини відповідача, який не виконав своїх обов'язків щодо надання інформації центру зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади для інвалідів, а тому відповідальність за нестворення робочих місць для інвалідів покладається на підприємство.
З вищенаведених положень законодавства про соціальних захист інвалідів вбачається, що Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Шевченка зобов'язане було в 2005р. створити 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, проте відповідачем працевлаштоване всього 1 інваліда. Тому, відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач мав би сплатити штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньомісячної заробітної плати за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, тобто 1428, 26 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до п. 1, 15 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.02р. за №1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припиненняч правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Як вбачається з наведеної норми, адміністративно-господарські санкції відрізняються від інших санкцій, що застосовуються до суб'єктів господарювання, наявністю у цих відносин особливого суб'єкта, такого як державний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.
Згідно з приписом п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднанями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою КМУ від 28.12.01р. за №1767 визначено, що суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в доход державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком №3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком №2510. Штрафні санкції сплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Згідно з п. 11 вказаного Порядку, контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць , здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій у встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Позивач вважає, що відповідачем не повністю забезпеив 4% нормативу у кількості одного робочого місця, тобто не працевлаштував одного інваліда.
Позивачем визначено суму адміністративно-господарських санкцій, що становить 1428, 26 грн.
Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998р. №244 затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формою №3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і №4-ПН "Звіт про вивільнення працівників".
Відповідно до підпункту 2.1 п. 2 вищевказаної Інструкції, звіт за формою №3-ПН подається підприємствами незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28-го числа щомісячно; у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення; в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр "14").
Відповідач доказів сплати адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування одного інваліда суду на день розгляду справи не подавав.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими у відповідності з вимогами чинного законодавства та підлягають задоволеню на суму 1428, 26 грн.
У відповідності до п. 4 ст. 94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. за №875-XII, Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.01р. за №1767 з подальшими змінами, керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Приватного сільськогосподарськогопідприємства ім. Шевченка, с. Мала Цвіля, Новоград-Волинського району, ідентифікаційний код 03746616 на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Житомир, вул. Домбровського, 38, р/р 31211230600002 в УДК у Житомирській області, МФО 811039, код 22062319, код платежу 50070000, символ 230 - 1428, 26 грн.
3. Постанова господарського суду Житомирської області може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі заяви, а в разі складення постанови суду у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
4. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
5. Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано скаргу про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Філіпова Т.Л.
Дата підписання 25.09.06р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу;
3 - відповідачу;