Справа №  1-122/11

   В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2011 року

          Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді Циганій С.І.,

секретаря - Роман Н.С.,

за участі прокурора - Пластун Т.В.,

потерпілого – ОСОБА_1,

підсудного – ОСОБА_2,

захисника – адвоката ОСОБА_3,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голопристанського районного суду Херсонської області кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2, 17.09.1967р.н., уродженця

                                                  с.Збур'ївка  Голопристанського району Херсонської області,

                                                  гр-на України, ІНФОРМАЦІЯ_1, розлученого, пенсіонера, який

                                                  мешкає за адресою: Херсонська область, м.Гола Пристань,

                                                  вул.Калініна, 6, раніше не судимого,

у скоєні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України,

                                                            в с т а н о в и в :

          14.10.2010р., приблизно о 11.30 год., ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21011», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул.Червоноармійській в м.Гола Пристань Херсонської області, при виїзді на головну дорогу, порушив вимоги п.16.11, 2.1г Правил дорожнього руху, не надав перевагу в русі інвалідному візку під керуванням ОСОБА_4, в результаті чого здійснив зіткнення з ним та заподіяв потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, за критерієм тривалості розладу здоров’я.

          Допитаний в якості підсудного у судовому засіданні ОСОБА_2 повністю визнав свою вину в скоєні злочину, щиро покаявся та пояснив, що 14.10.2010р. керував автомобілем ВАЗ-21011 та рухаючись по вул.Червоноармійській не помітив при виїзді на головну дорогу інвалідного візка, яким керував потерпілий, в наслідок чого трапилося зіткнення та заподіяні тілесні ушкодження потерпілому.     

Крім визнання підсудним своєї вини, його винність підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1, який пояснив, що ОСОБА_4 його рідний брат, який був інвалідом 1-ї групи та пересовувався на інвалідному візку. 14.10.2010р. сталося ДТП, в якій він постраждав та отримав тілесні ушкодження. В ніч на 20.10.2010р. ОСОБА_4 покінчив з життям самогубством (а.с.31-32);

- показаннями свідка ОСОБА_5, яка пояснила, що 14.10.2010р. знаходилася в якості пасажирки в автомобілі під керуванням ОСОБА_2 На кругу на вул.Червоноармійській сталося зіткнення з інвалідним візком, в якому перебував потерпілий (а.с.40-42);

- оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_6, який дав аналогічні показання (а.с.43-44);

- протоколом огляду місця події (а.с.6-13);

- висновком судово-медичного експерта №120-ГП, відповідно до якого на трупі ОСОБА_4 маються тілесні ушкодження: закритий перелом лівої плечової кості з крововиливами та синцями, які могли виникнути в результаті ДТП 14.10.2010р. та відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень по критерію тривалості розладу здоров’я (а.с.47-53);

- висновок судово-технічної експертизи №2400, відповідно до якої на момент огляду гальмівна система та рульове керування автомобілем НОМЕР_2 знаходяться в технічно працездатному стані (а.с.59-62).

Таким чином, дії підсудного ОСОБА_2 кваліфіковані судом за ст.286 ч.1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

          При обрані міри та виду покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує  ступень тяжкості скоєного злочину, дані про особу підсудного, який раніше не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні батька інваліда першої групи, в якості обставини, що пом’якшує покарання – щире каяття підсудного, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вважає, що за таких обставин виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

          Заявлений потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов підлягає залишенню без розгляду, так як по змісту не відповідає вимогам, що передбачені для позовних заяв, та по сутті є заявою потерпілого про злочин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.321, 322, 323, 324 КПК України, суд –

                                                         з а с у д и в :

Визнати винним ОСОБА_2, 1967р.н., за ст.286 ч.1 КК України призначивши йому покарання у вигляді двох років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням строком один роки.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд залишити без змін.

Цивільний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ХОСМЕ витрати за проведення експертизи у розмірі 642 грн. 42 коп., та на користь НДЕКЦ при УМВС витрати за проведення експертизи у розмірі 412 грн. 80 коп.

На вирок суду може бути подана апеляція протягом п’ятнадцяти діб з моменту його оголошення до апеляційного суду Херсонської області через Голопристанський районний суд Херсонської області, а засудженим протягом того ж строку з моменту отримання ним копії вироку.

Суддя   ОСОБА_7