ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "10" грудня 2007 р.                                                                   Справа № 9/115

Суддя господарського суду Чернівецької області Чорногуз Михайло Георгійович

розглядаючи справу

за позовом   Товариство з обмеженою відповідальністю "Асфальт.Бетон.Кар"єр"

до відповідача Державна податкова інспекція в м.Чернівці

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

позивача:  Гінінгер А.З.  довіреність № 132 від 20.08.2007 року

відповідача:  Ткач Д.Б. довіреність №28569/10-008 від 12.12.2006р.       Чикановська Н.Д. довіреність №5629/9/10-010 від 18.05.2007р.

СУТЬ СПОРУ:

ТзОВ «Асфальт.Бетон.Кар’єр» звернулося із позовною заявою про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернівці, щодо визначення податкового зобов’язання та застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість №000303231/0 від 23.04.07 р.

В судовому засіданні 4 грудня 2007 року, представник позивача звернувся із заявою про зменшення позовних вимог та підтримує вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення недійсним в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 74061,15 грн. по операціям з ПП «УВТК» та в сумі 284 грн. за жовтень 2006р. за податковою накладною, виданою ВАТ «Укртелеком» і яка оформлена у відповідності до вимог чинного законодавства. Позивач не заперечує проти донарахування податку на додану вартість за вересень 2006р. в сумі 576 грн. (вартості бензину марки А-95) та в сумі 404 грн. за листопад 2006 року (внаслідок невірного визначення бази оподаткування). ТОВ «Асфальт.Бетон.Кар'єр» просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 74345,15 грн. та штрафних санкцій в сумі 37172,58 грн.

В судовому засіданні 10 грудня 2007 року представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги.

Представники відповідача заперечують проти позову посилаючись на правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та заперечення проти позову, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив наступне.

ДПІ у м. Чернівці була проведена виїзна планова перевірка ТОВ „Асфальт.Бетон.Кар'єр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.12.2006р. За результатами перевірки складено акт №1583/23-02/31621000 від 10.04.07 року, яким встановлено порушення: п.4.1 ст.4 та п.п.7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) підприємством занижено ПДВ за 2006 рік на загальну суму 75325,00 грн.

В акті визначено, що до складу податкового кредиту внесено суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, оформлених неналежним чином, а саме: в графі свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ (продавця) зазначено номер неіснуючого (анульованого) свідоцтва платника податку на додану вартість отриманих від ПП „УВТК” на загальну суму 74061,00 грн. (стор.26 акту перевірки).

На підставі акту перевірки  №1583/23-02/31621000 від 10.04.07 року, ДПІ у м. Чернівці прийнято повідомлення-рішення №000303231/0 від 23.04.2007р., яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 112987,5 грн. в тому числі 75325,00 грн. основного платежу та 37662,50 грн. штрафних санкцій.

У відповідності до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом та одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.1 п.7.2  ст. 7 Закону  має містити зазначені окремими рядками:

а)          порядковий номер податкової накладної;

б)          дату виписування податкової накладної:

в)          повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г)          податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)          місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)          ціну поставки без врахування податку;

з)          ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.”

Згідно п.п.7.4.5 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.”

ТОВ „Асфальт.Бетон.Кар'єр" за перевіряємий період, відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України, обґрунтовано віднесено до податкового кредиту суми ПДВ в жовтні 2006 року в розмірі - 284,00 грн. за податковою накладною оформленою належним чином (в податковій накладній наявна печатка, п.н. №64431328 від 31.10.2006р.).

Відносно податкових накладних отриманих від ПП „УВТК” на загальну суму 74061,00 грн., суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість квітні-жовтня 2006 року були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Отже помилковим є висновок ДПІ у м. Чернівці про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на надані податкові накладні, які відповідають вимогам чинного законодавства.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої. Вказане підтверджується практикою Верховного суду України, зокрема Постанова від 26 вересня 2006 року по справі  за позовом ТОВ “Квадрант” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання недійсним рішення.

Згідно довідки ПП “УВТК” № 71 від 3 грудня 2007 року “На протязі ІІ та ІІІ кварталів 2006 року по даним декларацій по податку на додану вартість  ПП “УВТК” повинно було сплатити 132 808 грн. . Зазначені суми були сплачені в повному обсязі до державного бюджету.”

Згідно підпункту 4.4.1 пункту 4.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами», який встановлює, що у випадку, якщо норма закону або іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або норми інших законів або різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав і обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь, як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У процесі розгляду справи  не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №000303231/0 від 23.04.2007 року в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 74345,15 грн. та штрафних санкцій в сумі 37172,58 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю„Асфальт.Бетон.Кар'єр” (м. Чернівці, вул. Миколаївська 36 “Б” код 3162100 ) відшкодування судових витрат (державного мита) в сумі 3 грн. 40 коп., сплачених по квитанції № 0339 від 30.07.2007 року

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             М.Г. Чорногуз