ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2008 Справа № 34/422-07(11/402-06)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменко І.М. –доповідач
суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.
при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Ткаченко Максим Володимирович представник, довіреність №б/н від 04.01.08;
від відповідача: Рукавішніков Костянтин Романович представник, довіреність №17 від 21.03.07;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського”, Дніпропетровська область
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2007 року у справі № 34/422-07(11/402-06)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Україна ЛТД”, Дніпропетровська область
до відкритого акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського”, Дніпропетровська область
про стягнення 660436,39 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.07р. у справі № 34/422-07(11/402-06) (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем строк позовної давності не пропущено, оскільки ухвалами господарського суду Дніпропетровської області неодноразово порушувалася справа про банкрутство відповідача та вводився мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки неправильно визнано строк позовної давності таким, що не сплинув.
В своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі надуманими, та такими, що не відповідають обставинам справи, а рішення суду першої інстанції правильним, обґрунтованим та основаним на законі. Просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, 11.02.99р. сторони уклали договір підряду №99-0238-02, та 28.02.00р. договір підряду №20-0406-02. На виконання зазначених договорів позивач протягом 1999 та 2000 років виконував відповідачеві підрядні роботи з поточного та капітального ремонту обладнання, будівель, споруд та їх металоконструкцій. Загальна вартість виконаних робіт склала 1 362 927, 27 грн., в т.ч.:
- за договором №99-0238-02 від 11.02.99р. - на суму 948 003, 84 грн.;
- за договором №20-0406-02 від 28.02.00р. - на суму 414 923, 40 грн.
Зазначене вище підтверджується актами виконаних робіт Ф№2, копії яких залучені до матеріалів справи ( Том 1 арк.спр. 31, 40, 41, 49, 95, 96, 98, 99, 106, 117, 118, 131, 137, 138, 150; Том 2 арк. спр. 8, 9, 21, 22, 25, 52, 55, 56, 66, 67, 86, 92, 109, 114, 123-127, 135, 136, 140, 141).
Відповідно до вимог ст.345 Цивільного кодексу УРСР, чинної на момент укладення договору замовник зобов’язаний оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відтак, якщо договором або законом не передбачено інше, розрахунки на розсуд суду за договорами підряду починаються з моменту здачі виконаних робіт в повному об’ємі підрядних робіт.
В даному випадку по договору підряду № 99-0238-02 від 11.02.1999р. термін сплати настає 01.03.2000р., а по договору № 20-0406-02 від 28.02.2000р. термін сплати настає 01.01.2001р.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач по даним договорам підряду розрахувався частково в наслідку чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 493 185,66 грн. по двох договорах.
Доказів погашення заборгованості в сумі 493 185, 66 грн. відповідач суду апеляційної інстанції не надав.
В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначив, що позивач подав до суду позов з простроченням позовної давності, судова колегія вважає заперечення відповідача не обґрунтованими і вважає що позовна давність не прострочена позивачем з наступних підстав:
- відповідно до вимог ст.76 Цивільного кодексу УРСР, ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня виникнення право на позов , а саме в даному випадку по договору підряду № 99-0238-02 від 11.02.1999р. він настає 01.03.2000р. а по договору підряду № 20-0406-02 від 28.02.2000р. він настає 01.01.2001р.;
- відповідно до вимог ст.71 Цивільного кодексу УРСР, ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки;
- відповідно до вимог ст.78 ч.2 Цивільного кодексу УРСР та ст.263 ч.2 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється у разі ведення мораторію на виконання зобов’язання, в наслідку чого термін позовної давності зупиняється на період часу коли діє мораторій і він не зараховується в термін позовної давності;
В даному випадку у відношенні відповідача протягом 2000-2007 року неодноразово було порушено провадження про банкрутство господарським судом Дніпропетровської області про, що свідчить відповідь судді господарського суду Дніпропетровської області. В наслідку порушень справ про банкрутство ухвалами суду , вводився мораторій відповідно до вимог ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. При розрахунках часу коли вводився мораторій суд дійшов висновку , що позивач подавши позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості 22.11.2006р. подав його в межах позовної давності.
При викладених обставинах колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 493 185 грн.66 коп. правильним.
Позивач також просив суд першої інстанції стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 130 201 грн. 01 коп. та 3%- річних у розмірі 37049 грн. 72 коп.
Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов’язань на вимогу кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає , що господарський суд правильно задовольнив дані вимоги позивача та стягнув з відповідача 3%- річних у розмірі 37 049, 72 грн., та інфляційні - у розмірі 130 201, 01 грн.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів. При цьому, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі вищевикладеного, судова колегія не знаходить підстав, передбачених ст.. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.07р. у справі № 34/422-07(11/402-06) –залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського”, Дніпропетровська область –без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя О.В. Голяшкін
З оригіналом згідно
Помічник судді К.С. Лукінова