ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.01.2008 Справа № 39/552-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменко І.М. –доповідач
суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.
при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Попов Андрій Георгійович представник, довіреність №б/н від 13.09.07;
від відповідача: Можейко Євген Феклісович представник, довіреність №1 від 02.01.08;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Резерв фінанс”, м. Дніпропетровськ
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2007 року у справі № 39/552-07
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Резерв фінанс”, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю підприємства „Машинобудівник”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 29592,31 доларів США (що становить 149441,16 грн.)
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.07р. у справі № 39/552-07 (суддя Ліпинський О.В.) провадження у справі припинено.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що сторони встановили підвідомчість спору на підставі ч.2 ст. 12 ГПК України.
Не погодившись з ухвалою господарського суду від 01.11.07р., позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ГПК України.
В своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі надуманими, та такими, що не відповідають обставинам справи, а ухвалу суду першої інстанції правильною, обґрунтованою та основаною на законі. Просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, 12.03.2004 року між Відповідачем та АТ „Лієпая металургс” було укладено Контракт № 12/03-04 відповідно до умов якого Відповідач зобов’язався поставити, а АТ „Лієпая металургс” прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість та ціна якого визначена в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного Контракту. На виконання умов зазначеного договору АТ „Лієпая металургс” здійснило 100% передоплату в розмірі 45370,19 доларів США.
Відповідач зі свого боку зобов’язання щодо поставки товару виконав частково, в зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість в розмірі 29592,31 доларів США, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.
03.01.2006 року Між Позивачем та АТ „Лієпая металургс” був укладений договір факторингу відповідно до умов якого АТ „Лієпая металургс” передало Позивачеві свої права по грошовому стягненню з ТОВ Підприємство „Машинобудівник” (надалі Відповідача) грошову суму, що належить Клієнту за Основним договором, яким є Контракт № 12/03-04 від 12.03.2004.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно зі ст. 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.
Відповідно до ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
Частиною 2 ст. 12 ГПК України передбачено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.
Порядок створення і діяльності в Україні міжнародного комерційного арбітражу регулюється Законом України “Про міжнародний комерційний арбітраж”.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.
Судовою колегією встановлено що, предметом даного спору є стягнення відступленої за договором факторингу заборгованості, яка виникла за Контрактом № 12/03-04 від 12.03.2004 року укладеним між Відповідачем та АТ „Лієпая металургс”.
Відповідно до п. 9.1. Контракту № 12/03-04 від 12.03.2004 всі спори та розбіжності, які виникають внаслідок або у зв’язку з даним контрактом, повинні вирішуватись шляхом переговорів між сторонами.
Підпунктами 9.2, 9.3 встановлено, що, якщо сторони не можуть дійти згоди, то зазначені розбіжності повинні бути врегульовані в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгівельно-Промисловій палаті України м. Київ. Рішення арбітражного суду є остаточним та обов’язковим для кожної зі сторін, але може бути замінено мировою угодою між ними.
Суд вважає, що оскільки даний спір пов’язаний з виконанням Контрактом № 12/03-04 від 12.03.2004, в якому було замінено одну із сторін зобов’язання шляхом укладення договору факторингу, умови Контракту, в тому числі стосовно розгляду спору Міжнародним комерційним арбітражем при Торгово-промисловій палаті України, залишилися незмінними.
Тобто сторони встановили підвідомчість спору на підставі ч. 2 ст. 12 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що провадження у справі правильно припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у даному випадку спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
На підставі вищевикладеного, судова колегія не знаходить підстав, передбачених ст.. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.101, 103-106 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.07р. у справі № 39/552-07 –залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Резерв фінанс”, м. Дніпропетровськ –без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя О.В. Голяшкін
З оригіналом згідно
Помічник судді К.С. Лукінова