Справа № 2-344/11

РІШЕННЯ

Іменем України

29 березня 2011 року

                   Калінінській районний суд м. Донецька в Донецькій області  в складі:

головуючої судді                                - Токаревої Н.М.,

при секретарі                                       - Наугольнікової О.В.,

за участю представника

позивача ПАТ «УніКредит Банк»   - ОСОБА_1,

відповідач                                           - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк»про визнання договору про іпотечний кредит удаваним правочином, -

В С Т А Н О В И В:

           ВАТ ОСОБА_3, правонаступником якого являється ПАТ «УніКредит Банк», звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь зі ОСОБА_2 заборгованості за іпотечним кредитом № MRTG-000000013419 від 20.06.2008 року у розмірі 112 239,13 доларів США та 1 000,00 грн., що разом за офіційним курсом НБУ становить 889 844,12 грн. Зазначив, що відповідачем не виконуються умови погашення кредиту, а тому просив стягнути зі ОСОБА_2 вказану суму заборгованості , а також судові витрати.

Підтримавши заявлені вимоги у суді, представник позивача мотивував їх тим, що позичальник ОСОБА_2, з яким був укладений вказаний договір про іпотечний кредит, у добровільному порядку своїх зобов’язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів з відповідними відсотками за користування ними не виконав. Також, заявлений під час розгляду справи зустрічний позов не визнав через необґрунтованість останнього і просив відмовити у його задоволенні за безпідставністю.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В свою чергу звернувся зі зустрічною позовною заявою до ПАТ «УніКредит Банк»про визнання договору про іпотечний кредит удаваним правочином. В обґрунтування поданої заяви зазначив, що на його думку умови кредитного договору в частині валютного зобов’язання такі що суперечать чинному законодавству. Посилаючись на зазначені обставини, просив визнати зазначений кредитний договір удаваним правочином.

           Розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд вважає, що позов Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк»обґрунтованим і підлягаючим задоволенню у повному обсязі, тоді як зустрічний позов ОСОБА_2 суд вважає необґрунтованим і не підлягаючим задоволенню за підставами, передбаченими ст. ст.. 192, 526, 530, 533, 599, 625, 1054 ЦК України.

           У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Відповідно до ст. 203 ч. 3 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

           Як встановлено у судовому засіданні, 20 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Товариством з обмеженою відповідальністю, правонаступником якого являється ПАТ «УніКредит Банк», було укладено договір про іпотечний кредит № MRTG-000000013419. Відповідно до умов якого відповідач отримав 94 010,00 (дев’яносто чотири тисячі десять) доларів США до 20 червня 2028 року зі сплатою 11,4 % (одинадцять цілих чотири десятих) процентів річних з цільовим призначенням на придбання нерухомого майна, а саме квартири № 41, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Ілліча, буд. № 56. Виконання зобов’язань за Кредитним договором забезпечено Іпотечним договором №MRTG-000000013419/S від 20 червня 2008 року (надалі –Іпотечний договір), посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за реєстровим № 4549. Відповідно до положень Іпотечного договору, для забезпечення виконання зобов’язань відповідача перед позивачем за Кредитним договором, відповідач передав в іпотеку Позивачу наступне нерухоме майно: квартиру № 41, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Ілліча, буд. № 56, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 20 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за реєстровим № 4548.

Розмір заборгованості відповідача за неповернення кредиту та сплаті процентів за користування ним згідно Кредитного договору станом на 17 вересня 2010 року становив 112 239,13 (сто дванадцять тисяч двісті тридцять дев’ять) доларів США 13 центів, що за офіційним курсом НБУ на 17 вересня 2010 року становило 888 844,12 (вісімсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот сорок чотири) гривні 12 копійок, з яких 2 367,01 (дві тисячі триста шістдесят сім ) доларів США 01 цент –заборгованість по поверненню кредиту, 18 029,17 (вісімнадцять тисяч двадцять дев’ять  доларів США 17 центів –заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом з урахуванням підвищеної процентної ставки, яка застосовується з моменту прострочення платежу до його погашення, згідно п.2.6. Кредитного договору, 91 842,95 (дев’яносто одна тисяча вісімсот сорок два) долари США 95 центів  – заборгованість, що стягується достроково. Окрім цього, відповідно до п. 2.6.3. Кредитного договору Відповідач зобов’язаний сплатити штраф за невиконання зобов’язань по поверненню кредиту та сплаті процентів у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень (довідка з розрахунком заборгованості знаходиться в матеріалах справи).

Наведене підтверджено документально і сторонами по справі не заперечувалося.

За викладеним суд вважає, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання, що містяться в умовах договору про іпотечний кредит, надавши відповідачеві кредитні кошти в іноземній валюті. При цьому суд враховує, що при укладенні спірного договору відповідачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших обставин, які б примусили його прийняти положення договору на вкрай невигідних для себе умовах. Посилання відповідача на те, що кредитний договір є удаваним, не є підставою звільнення від виконання зобов'язань або відповідальності за їх порушення, оскільки відповідач сам уклав кредитний договір з позивачем на підставі вільного волевиявлення, і ставлячи підпис, вважав його справедливим. Тобто, при підписанні кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договори містять всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність їх умов вимогам законодавства, на що відповідач посилається у своїй позовній заяві.

           Оскільки кредитний договір є окремим видом зобов’язання, то відповідно до ст. 526 ЦК України повинен виконуватися належним чином і відповідно до умов договору. А, виходячи з вимог статті 617 ЦК України,  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

           Згідно вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Строк повернення кредиту згідно кредитного договору № MRTG-000000013419 від 20 червня 2008  року спливає 20 червня 2028 року, але внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань позивач змушений був звернутися до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв’язку з істотним порушенням умов договору.

Враховуючи викладене, в силу ст.ст. 543, 554 ЦК України суд приходить до висновку, що відповідач відповідно до умов кредитного договору, зобов’язаний виплачувати платежі в строки, вказані в кредитному договорі, проте він свої обов’язки не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором на момент звернення у суд. Загальна сума заборгованості  відповідача перед позивачем складає 112 239,13 (сто дванадцять тисяч двісті тридцять дев’ять) доларів США 13 центів, що за офіційним курсом НБУ на 17 вересня 2010 року становило 888 844,12 (вісімсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот сорок чотири) гривні 12 копійок.

Що стосується доводів відповідача на відсутність у позивача індивідуальної банківської ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти –це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно з ліцензією, виданою ОСОБА_3 Банку Товариству з обмеженою відповідальністю Національним банком України 30 червня 2006 року за № 176 та дозволом ПАТ "УніКредит Банк" має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.

На теперішній час законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті, а тому операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. Банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку та за умови отримання письмового дозволу Національного банку на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів як в національній, так і в іноземній валюті, та отримання процентів у відповідній валюті зобов'язання. Щодо кредитної діяльності банку, Національним банком України відповідно до його компетенції встановлюються численні публічно-правові вимоги (ст. 7 ЗУ «Про Національний банк України»). Порушення цих вимог тягне відповідні права та обов’язки у публічно-правових відносинах між Банком та Національним банком, але не можуть вплинути на дійсність кредитних договорів, які укладаються банками з позичальниками.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої кредитні зобов’язання за договором не виконує, в зв’язку з чим станом на 17 вересня 2010року має заборгованість за кредитом у розмірі 112 239,13 (сто дванадцять тисяч двісті тридцять дев’ять) доларів США 13 центів та штраф у розмірі 1 000,00 (одна тисяча) гривень 00 копійок, що загалом за офіційним курсом НБУ станом на 17 вересня 2010 року становило 889 844,12 (вісімсот вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот сорок чотири ) гривні 12 копійок (112 239,13х7,9192+1 000,00).

Умовами кредитного договору передбачено право банку у випадку недотримання відповідачем умов кредитного договору, достроково стягнути з відповідача суму кредиту, а також суму нарахованих відсотків та штрафних санкцій, що підлягають сплаті. З огляду на зазначене з відповідача на користь позивача підлягає достроковому стягненню заборгованість за кредитним договором у вказаному вище розміру, при цьому обставин, що звільняють відповідача від відповідальності за прострочення виконання даного зобов’язання судом не встановлено.

Таким чином, керуючись умовами укладеного сторонами договору, який в даному випадку має визначальне значення, оскільки інше не передбачено чинним законодавством, суд задовольняє первісні позовні вимоги і поряд з цим, відмовляє у задоволені зустрічних позовних вимог.

            Відповідно до ст. 88 ЦПК України всі судові витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються на відповідача, тому сплачена позивачем сума судового збору в доход держави  у розмірі 1700 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

          На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 192, 203, 215, 509, 526, 533, 543, 546, 549, 610-612, 617, 625, 1050 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 10, 11, 60,88, 212, 213, 214, 215, 224, 226, 228  ЦПК, суд -

                                                                           В И Р І Ш И В:

           Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк»заборгованість за кредитом в сумі 112 239,13 (сто дванадцять тисяч двісті тридцять дев’ять) доларів США 13 центів та штраф у розмірі 1 000,00( одна тисяча ) гривень, що загалом за офіційним курсом НБУ станом на 17 вересня 2010 року становило 889 844,12 (вісімсот вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот сорок чотири ) гривні 12 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Публічноного акціонерного товариства «УніКредит Банк»державне мито в сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп. та оплату за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 ( сто двадцять ) гривень, а всього судові витрати в розмірі 1 820,00 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень 00 копійок.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк»про визнання договору про іпотечний кредит № MRTG-000000013419 від 20.06.2008 року удаваним правочином.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                               Суддя                                                                     Токарєва Н.М.