Справа № 2-35/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2011 р. Жовтневий районний м. Маріуполя Донецької області суд у складі головуючого судді Богуславської І.А. при секретарі Зал Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовами   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частку спадкового майна і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку успадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позов до відповідачки, вказавши, що понад десять років тому померли його дід ОСОБА_4 та бабка ОСОБА_5. Після їхньої смерті відкрилася спадщина у вигляді 19/100 частки житлового будинку 37 по вул.Георгієвської в м. Маріуполі. Спадкоємцями першої черги залишилися його батько ОСОБА_6 та його сестра ОСОБА_2. Батько ОСОБА_6 помер 22.12.2007 р. Спадщину після смерті своїх батьків ОСОБА_6 прийняв фактично, оскільки проживав з ними на момент їхньої смерті. Тому вважає, що він як спадкоємець після смерті свого батька має право на фактично прийняту їм спадщину. Вказує, що фактом прийняття ОСОБА_7 спадщини є та обставина, що він у 2003 р. придбав пристій до спірного будинку (2/100 частки), який перебудував під кухню, що на даний момент складає ціле із 19/100 частки (будинком літ.А). Після смерті батька він прийняв у спадщину 2/100 частки домоволодіння. Відповідачка на момент смерті батьків не проживала у спірному будинку, а поселилася там тільки смерті його батька в 2007 р. Вона також не зверталася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Уточнивши свої вимоги, позивач просить визнати за ним право власності на спірну 19/100 частки домоволодіння.

Відповідачка позов не взнала та пояснила, що після смерті батька  ОСОБА_4, померлого у 1995 р., вона переселилася до матері у будинок 37 по вул.Георгієвської. Мати хворіла та потребувала постійного догляду. Брат ОСОБА_6 не проживав у батьківському будинку з 1975 р. Після смерті матері, померлої в 1997 р., вона залишилася проживати у батьківському будинку. В цей час брат ОСОБА_6 проживав по б.Шевченко, 299 в м. Маріуполі з жінкою ОСОБА_2, з якою перебував у фактично шлюбних відносинах.

Одночасно відповідачка ОСОБА_2 звернулася з позовом про встановлення факту прийняття спадщини, вказавши, що на день смерті її батька ОСОБА_4, померлого у 1995 р., залишилася спадщина у вигляді 19/100 частки житлового будинку 37 по вул.Георгієвської в м. Маріуполі. Після його смерті фактично в управління спадковим майном вступила її мати  ОСОБА_5, оскільки постійно та на день смерті проживала із спадкодавцем в одному будинку. Мати померла 29.05.1997 р. Після її смерті спадкоємцями були вона та її брат ОСОБА_6 Він не приймав спадщину, і 22.12.2007 р. помер. Спадщину після смерті батьків прийняла тільки вона, оскільки фактично вступила в володіння та управління спадковим будинком. Вона проживала в ньому з 1994 р. та проживає і на даний момент. В період з червня по листопад 1997 р. зробила в будинку текучій ремонт, замінила водопровід, оплачує податки та збори. Вона має ощадну книжку, виданої її матері із залишком вкладу на 11 580 грн., квитанцію про сплату страховки за будинок за січень 1998 р. Уточнивши свої вимоги, просить встановити факт прийняття нею спадщини у вигляді 19/100 частки житлового будинку 37 по вул.Георгієвської після смерті матері ОСОБА_5, визнати за нею право власності в порядку успадкування після смерті матері, яка фактично прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4.

Суд розглянув справу у відсутності відповідача ОСОБА_3 міської ради за заявою його представника.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані по справі докази, вважає, що позов ОСОБА_2  обґрунтований та підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає внаслідок безпідставності.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 при житті належало на праві приватної власності 19/100 частки домоволодіння 37 по вул. Георгіївської в м. Маріуполі (а.с.12). В цьому будинку він проживав зі своєю дружиною ОСОБА_5 (а.с.123). ОСОБА_8 помер 28.11.1995 р. (а.с.116), ОСОБА_9 –29.05.1997 р. (а.с.117).

Оскільки спадщина у вигляді 19/100 частки домоволодіння 37 по вул.Георгієвської в м. Маріуполі відкрилася у 1995 -1997 р., суд застосовує  в даному випадку норми ЦК України в редакції 1963 р.

Відповідно до ст.529 ЦК України при успадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, подружжя та батьки померлого.

Таким чином, після смерті ОСОБА_10 спадкоємцями були його дружина ОСОБА_5 та його діти ОСОБА_6 і ОСОБА_2

Згідно ст.548 ЦК України для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець його прийняв, і відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.

На підставі вказаних норм суд вважає, що ОСОБА_5, яка на момент смерті свого чоловіка ОСОБА_4 залишилася проживати у приналежному йому будинку 37 по вул.Георгієвської в м. Маріуполі,  при відсутності претензій його дітей на спадщину, фактично прийняла спадщину в цілому.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_9, яка настала 29.05.1997 р., її діти ОСОБА_6 і ОСОБА_2 не зверталися в нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини. Але фактично в управління та володіння спадковим майном у вигляді 19/100 частки житлового будинку 37 по вул.Георгієвської в м. Маріуполі вступила відповідачка ОСОБА_2 І ці дії суд розцінює як такі, що свідчать про те, що вона фактично прийняла спадщину після смерті матері.

Та обставина, що на момент відкриття спадщини відповідачка ОСОБА_2 проживала у спірному будинку, підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Вказані свідки підтвердили, що після смерті батька ОСОБА_2 поселилася з матір’ю у будинок 37 по вул.Гергієвської, оскільки мати хворіла та потребувала догляду. Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_14 вказували, що вони бачили, як ОСОБА_2 привезла на автомобілі свої речі, запаковані в вузли, сумки та ящики, меблі та посуд.

За свідченням сусідок ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_13О в той час у дворі проводили заміну водопровідних труб. Відповідачка платила за ці роботи та займалася проведенням водопроводу у їхню квартиру.

Вказані свідки також показали, що на той час брат відповідачки ОСОБА_6 проживав з жінкою у її квартирі по б.Шевченко.

Та обставина, що ОСОБА_6 проживав з жінкою у її квартирі по б.Шевченко, підтвердили свідки з боку позивача ОСОБА_16 і ОСОБА_17, які працювали разом з ним у ОСОБА_3 таможні. Свідок з боку позивача ОСОБА_18 також підтвердив, що ОСОБА_6 перебував з якоюсь жінкою у фактичному шлюбі та поясняв, що забирав іноді його на роботу з б.Шевченко, тобто з тої адреси, де він проживав разом із жінкою.

Згідно адресної довідки, ОСОБА_19, з якою проживав ОСОБА_6, зареєстрована у квартирі 62 будинку 299 по б.Шевченко в м. Маріуполі.

Як вбачається з договору дарування, батько позивача, ОСОБА_20,  отримав у дар 2/100 частки домоволодіння 37 по вул.Георгіївської в м. Маріуполі 25.09.2003 р. (а.с.68), і, як вважає суд, саме з цього часу він став робити в цій частині будинку ремонт.

Свідок ОСОБА_11 та ОСОБА_13 пояснили, що брат ОСОБА_2 приходив у гості до неї. Він купив вказану частку будинку для того, щоб зробити з неї кухню та об’єднатися із сестрою, і ремонт він робив саме в цій кімнаті.

Одночасно суд не приймає показань свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22, оскільки ці свідчення суперечливі, не містять конкретної інформації, тобто не можуть бути застосовані як докази.  Крім того, вони суперечать іншим доказам.

Суд також критично відноситься до показань свідка ОСОБА_23, матері позивача, яка поясняла, що її колишній чоловік після розірвання шлюбу з 1995 р. став проживати у батьківському будинку, оскільки її пояснення суперечать показанням свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які є сусіди  по вул.Георгієвської.

Крім того, з довідок, наданих житловими організаціями, вбачається, що ОСОБА_6 з18.06.1993 р. по 01.08.1995 р. проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1, а з 19.09.1995 р. по 10.02.2005 р. після розірвання шлюбу із матір’ю позивача (21.03.1995 р.) проживав у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.35, 36).

Вказані дані не узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_23, яка наполягала на тому, що після розірвання шлюбу її чоловік поселився у батьківському будинку.

Із адресної довідки вбачається, що тільки 10.02.2005 р. батько позивача був знятий з реєстрації з  квартири АДРЕСА_1 на вул.1 Травня, 53.

Всі інші представлені позивачем документи (акт прийняття в експлуатацію робіт БСГ (а.с.82). скарги ОСОБА_24 (а.с.84-86), договор про навчання в ПДТУ (а.с.87), показання свідка ОСОБА_25 –всі ці докази, на думку суду, свідчать про одне –що ОСОБА_6 в 2005 –2007 р.р. робив ремонтні роботи після придбання 2/100 частки спірного домоволодіння.

Суд також не приймає акт, складений робітниками ЖКП «Домовик-4» від 18.02.2010 р. (а.с.79), оскільки його дані були спростовані показаннями свідка ОСОБА_12, яка пояснила в судовому засіданні, що два місяця тому приходила майстер ЖКП та в грубій формі  примушувала підписати акт про проживання ОСОБА_2 на вул.Урицького. Свідок наполягала на тому, що у квартирі АДРЕСА_2 проживає її син ОСОБА_26 із сім’єю.

У справі маються два суперечливих акта, складених КСН «Морський»- від 11.11.2009 р. та 03.03.2010 р. (а.с.124, 89). При цьому суд ставить під сумнів правдивість свідчень акту від  03.03.2010 р. про проживання ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 1994 р. по 2007 р., оскільки за заявою ОСОБА_27, який підписав вказаний акт, він помилково поставив в ньому свій підпис, тому що він проживає в цьому дворі тільки з 1998 р.

Та обставина, що відповідачка ОСОБА_2 фактично вступила в управління та  володіння спадковим майном, крім вказаних доказів, свідчить також та обставина, що вона має ощадну книжку своєї матері ОСОБА_5, з якої видно, що вона отримувала кошти на поховання (а.с.125). Про вказану обставину також свідчить копія страхового полісу, згідно якого ОСОБА_2 від імені свого батька ОСОБА_4 уклала договір страхування спадкового будинку та підписала його (а.с.126).

Таким чином, із з’ясування обставин  та аналізу наданих доказів суд доходить однозначного висновку, що мати відповідачки ОСОБА_5 фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 у вигляді 19/100 домоволодіння 37 по вул.Георгієвської, а  ОСОБА_2 фактично прийняла вказану спадщину після смерті  своєї матері ОСОБА_5

З наданих суду фотографій видно, що брат та сестра мали дружні відносини. По одягу видно,  що ОСОБА_6 приходив до сестри у гості у батьківський будинок.

Суд вважає, що при житті він не претендував на цей будинок, і, як вказали свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_13, придбавши 2/100 частки будинку у 2003 р., хотів об’єднатися з сестрою та жити разом.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.529, 549 ЦК України в редакції 1963 року, суд

ВИРІШИВ:

 Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку успадкування  задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті її матері ОСОБА_5, яка настала 29.05.1997 р.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку успадкування після смерті  ОСОБА_5, померлої 29.05.1997 р., яка фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4, померлого 28.11.1995 р., на 19/100 частки домоволодіння 37 по вул.Георгієвської в м. Маріуполі..

В позові  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частку спадкового майна відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Жовтневий районний суд протягом 10 днів після  його проголошення.

Суддя