КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.06.2011 № 46/79
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гольцової Л.А.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін
від заявника: ОСОБА_1 представник, довіреність № 2-2д від 14.12.2010;
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 26/05-02 від 26.05.2011;
розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2011
у справі № 46/79 (суддя Омельченко Л.В.)
за позовом Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної
акціонерної компанії „Нафтогаз України”;
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Цефей”;
про стягнення 281 629 110,70 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2011 у справі № 46/79 відмовлено повністю в позові Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Цефей” про стягнення 281 629 110,70 грн.
Не погодившись з рішенням суду, Дочірня компанія „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі – ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України”) подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що відповідач реалізував природний газ за ціною, значно нижчою від граничної ціни, встановленої НКРЕ, чим завдав збитки позивачу в сумі 281 629 110,70 грн. Крім того, судом не враховано, що відповідачем без відповідного рішення комітету управління (п. 5.4 договору) реалізовано на спеціалізованому аукціоні природний газ в обсязі 147 477,593 тис. м. куб. ТОВ „Укроптгруп” за ціною, яка є набагато нижчою, ніж яка встановлена постановою НКРЕ від 01.11.2010 № 1456.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Цефей” (далі – ТОВ „Цефей”) у відзиві на апеляційну скаргу ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” та в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2011 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” – без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Між ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” (Сторона 1) та ТОВ „Цефей” (Сторона 2) 15.09.2004 укладений договір № 927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність, за умовами якого сторони зобов’язалися об’єднати свої вклади для ведення спільної інвестиційної та виробничої діяльності; метою спільної діяльності є: 1) опрацювання техніко-геологічної інформації по свердловинах, 2) капітальний ремонт, облаштування та подальша експлуатація свердловин, 3) підвищення віддачі продуктивних пластів та продуктивності свердловин, видобування та реалізація видобутих вуглеводів, 4) видобування та реалізація видобутих вуглеводнів, 5) отримання прибутку в інтересах сторін (п. 1.1 договору).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору вкладом Сторони 1 у спільну діяльність є право користування свердловинами №№ 52, 57, 66 Чутівського родовища та №№ 162, 170 Більського родовища; вартість вкладу Сторони 1 визначається на підставі незалежної експертної оцінки та становить (з ПДВ) 4 369 529,00 грн.; вкладом Сторони 2 у спільну діяльність є грошові кошти в обсязі, необхідному для повного фінансування капітальних витрат, що передбачаються програмою спільної діяльності; загальний розмір вкладу Сторони 2 становить (з ПДВ) 5 190 000,00 грн.
Пунктами 4.1, 4.3, 4.4 договору передбачено, що майно, створене та придбане в процесі спільної діяльності, є спільною частковою власністю сторін із наступним визначенням часток: частка Сторони 1 –50%, частка Сторони 2 –50%; спільне майно сторін відображається в окремому балансі спільної діяльності, який ведеться Стороною 2; розпорядження спільним майном здійснює Сторона 2 в межах, обумовлених даним договором, програмами спільної діяльності та рішенням Комітету управління.
Згідно з п. 5.3 договору ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює Сторона 2. З питань, пов’язаних із спільною діяльністю, Сторона 2 є представником Сторони 1 та діє від його імені в межах, обумовлених даним договором, програмами спільної діяльності, бюджетом спільної діяльності та рішеннями Комітету управління. Сторона 2 здійснює ведення спільних справ на підставі довіреності, що видається Стороною 1 на весь термін дії договору, у строк, не пізніше 10-ти днів з моменту підписання цього договору.
Пунктом 5.14 договору встановлено, що реалізація вуглеводнів, які видобуваються під час експлуатації свердловин у межах спільної діяльності, здійснюється Стороною 2 на умовах та в межах цін, що встановлюються рішеннями Комітету управління.
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2009 у справі №12/136, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2010, позивач передав відповідачу 119 608,961 тис. м куб. природного газу для зарахування на баланс спільної діяльності, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі природного газу від 26.11.2010.
В подальшому, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 у справі № 6/88, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2010, позивач передав відповідачу 27 868,632 тис. м куб. природного газу для зарахування на баланс спільної діяльності, що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 22.11.2010.
29.11.2010 проведено аукціон з продажу енергоресурсів, який проводився на Товарній біржі „Перша незалежна біржа”, за результатами якого та на підставі аукціонних свідоцтв від 29.11.2010 №№ АЕ-1-1, АЕ-1-2, АЕ-1-3 відповідач 29.11.2010 уклав договір № 29/11/2010 купівлі-продажу товарного природного газу, за умовами якого відповідач (Продавець) зобов’язався передати ТОВ „Укроптгруп” (Покупець) товарний природний газ в обсязі 147 477,593 тис. м. куб., а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити його на умовах договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору ціна газу встановлюється за результатами проведеного аукціону від 29.11.2010 та відповідно до аукціонних свідоцтв №№ АЕ-1-1, АЕ-1-2, АЕ-1-3 та становить 715,00 грн. (з ПДВ) за 1 тис. м. куб.
Згідно з п. 3.2 договору приймання і передача газу, що постачається Продавцем Покупцю оформлюється актом прийому-передачі газу.
Акт прийому-передачі газу складають уповноважені представники Продавця та Покупця у двох примірниках після безпосереднього отримання газу в повному обсязі (п. 3.3 договору).
Вартість газу становить 87 872 065,83 грн., крім того ПДВ 20% - 17 574 413,17 грн., всього з ПДВ –105 446 479,00 грн. (п. 4.1 договору).
Як вбачається з наявного в матеріалах справи акта приймання-передачі фактичних обсягів природного газу від 30.11.2010, відповідач на підставі договору купівлі-продажу №29/11/2010 передав, а ТОВ „Укроптгруп” прийняло фактичні обсяги природного газу в обсязі 147 477,593 тис. м. куб.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що уклавши договір № 29/11/10 та передавши природний газ, видобутий за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність, відповідач завдав позивачу значних збитків, оскільки реалізація такого газу відбувалася за ціною, значно нижчою від граничної ціни, встановленої НКРЕ від 01.11.2010 № 1456.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.
Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Статтею 6 Закону України „Про ціни і ціноутворення” встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про ціни і ціноутворення” вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів, а згідно зі ст. 8 цього ж Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Статтею 9 Закону України „Про ціни і ціноутворення” передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку; державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
Постановою НКРЕ від 01.11.2010 № 1456 затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 2 187,20 грн. за 1000 м куб.
Слід зазначити, що граничний рівень ціни на природний газ - це максимально допустимий рівень ціни за 1000 куб. м природного газу, який постачається для промислових споживачів (розділ 2 Порядку розрахунку граничного рівня ціни на природний газ, який постачається для промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності, затвердженого постановою НКРЕ від 19.12.2003 № 1391).
Зважаючи на положення вказаної постанови НКРЕ № 1456, місцевий господарський суд мотивовано зазначив, що НКРЕ встановлює не фіксовані ціни, а граничний рівень ціни, тобто максимально допустимий рівень ціни, а тому відповідач не зобов’язаний продавати природний газ лише за ціною 2 187,20 грн. за 1000 м куб.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при здійсненні реалізації природного газу за ціною, що склалася за результатами проведеного Біржею аукціону, в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, в зв’язку з чим, немає підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків позивачу.
До того ж, в матеріалах справи наявний протокол засідання Комітету управління договору № 927, який складений представниками сторін 11.02.2011 з якого вбачається, що позивач прийняв рішення, а відповідач з ним погодився, про забезпечення перерахування відповідачем 50% прибутку спільної діяльності за 4-й квартал 2010 року в сумі 16 667 400,41 грн. на виконання рішення, оформленого вказаним протоколом, відповідач платіжним дорученням від 03.03.2011 № 641 перерахував позивачу 16 667 400,41 грн., про що в графі „призначення платежу” зазначено „оплата належної частини прибутку від спільної діяльності за 4-й квартал 2010 року згідно договору № 927”.
Вказані кошти позивачем прийняті.
Заперечення скаржника, що відповідачем реалізовано на спеціалізованому аукціоні природний газ в обсязі 147 477,593 тис. м. куб. ТОВ „Укроптгруп” за ціною, яка є набагато нижчою, ніж яка встановлена постановою НКРЕ від 01.11.2010 № 1456, колегією суддів до уваги не приймається з підстав, наведених у даній постанові суду. При цьому, позивачем не надано документів, які б свідчили про скасування результатів проведення аукціону.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 № 11 „Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
За результатами розгляду апеляційної скарги ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовано судом першої інстанцій з достатньою повнотою та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 32, 33, 43 ГПК України.
Оцінюючи матеріали та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2011 у справі № 46/79.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2011 у справі № 46/79 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 46/79 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
09.06.11 (відправлено)