КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.06.2011 № 61/99
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача: не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином
від відповідача-1: не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином
від відповідача-2: не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Каскад – Продакшн” ЛТД
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 05.04.2011 р.
у справі № 61/99 (суддя – Івченко А.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Каскад – Продакшн” ЛТД
до 1) Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Наукова виробничо-комерційна фірма “Вест-Пром”
про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Каскад – Продакшн” ЛТД (далі – ТОВ “Каскад-Продакшн” ЛТД, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1, відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю “Наукова виробничо-комерційна фірма “Вест-Пром” (ТОВ “НВКФ “Вест-Пром”, відповідач-2) про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 21/10/2010, укладеного 21.10.2010 р. між відповідачами у справі.
Позов обґрунтований тим, що укладаючи оскаржуваний договір, сторони порушили приписи статті 514 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Позивач стверджує, що на момент укладення договору відступлення права вимоги договір оренди вже припинив свою дію, а оскільки орендодавець ФОП ОСОБА_1 не скористався своїм правом і не звернувся до позивача про сплату неустойки, передбаченої ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України, то відповідачі уклали договір про відступлення права вимоги, яка фактично не існувала, тому спірний договір є недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 р. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване приписами статей 203, 204, 509, 510, 512 -516 Цивільного кодексу України та обґрунтоване тим, що вказані позивачем підстави не є підставами передбаченими чинним законодавством для визнання договору відступлення права вимоги недійним.
Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки умовам договору оренди, яким не передбачено, що в разі затримки повернення об’єкту оренди орендар зобов’язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Приписами статті 785 Цивільного кодексу України передбачено право орендаря вимагати такої сплати, однак ФОП ОСОБА_1 не звертався до нього з відповідною вимогою, тому на дату укладення відповідачами договору відступлення права вимоги, договір оренди припинив свою дію, тому договір відступлення права вимоги, відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, не міг бути укладений, тобто є недійсним.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2011 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 07.06.2011 р.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 р. розгляд справи доручено колегії у складі: головуючий (доповідач) у справі – Попікова О.В., судді: Гольцова Л.А., Ропій Л.М.).
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 03.06.2011 р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з тим, що представник позивача перебуває у щорічній відпустці.
Колегія суддів відхиляє вказане клопотання як необґрунтоване.
06.06.2011 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові відзиви від відповідачів та клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.
Колегією суддів вказані клопотання задоволені, в зв’язку з тим, що розгляд справи у відсутності представників сторін, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки матеріали справи містять всі необхідні для її розгляду документи.
У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення – без змін з підстав у ньому викладених.
Розглянувши апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 01.01.2008 р. між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (орендодавцем) і ТОВ “Каскад-Продакшн” ЛТД (орендарем) був укладений договір оренди № А-Г16/2 (надалі –договір оренди).
Згідно п. 1.1 договору оренди, орендодавець (відповідв-1) передає, а орендар (позивач) приймає у тимчасове оплатне користування квартиру АДРЕСА_1, що складається з трьох жилих кімнат житловою площею 63,30 кв.м, загальною площею 113,30 кв.м, а також додаткове майно, перелік якого міститься в акті приймання-передачі, що є невід’ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 7.1. договору оренди після закінчення терміну оренди орендар (позивач) зобов’язується передати орендодавцю (відповідачу-1) об’єкт оренди та майно, що орендується, протягом трьох календарних днів з моменту закінчення терміну оренди.
Оскільки, згаданий договір оренди припинив свою дію 15.09.2010 р. орендар (відповідач-1) надіслав на адресу орендаря (позивача) вимогу про повернення об’єкту оренди та орендованого майна.
За актом прийому-передачі від 06.10.2010 р. позивач передав відповідачу-1 (орендодавцю) орендоване приміщення і орендоване майно (а.с. 20).
12.10.2010 р. орендодавець (відповідач-1) надіслав на адресу позивача) вимогу (а.с 45) про сплату неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час затримки повернення вказаних об’єктів оренди.
21.10.2010 р. між ФОП ОСОБА_1 (відповідачем-1, первісним кредитором) та ТОВ “НВКФ “Вест-Пром” (відповідачем-2, новим кредитором) був укладений договір відступлення права вимоги № 21/10/2010 (надалі – договір відступлення права вимоги), відповідно до п. 1, якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор (відповідач-1) відступає новому кредитору (відповідачу-2), а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за договором оренди, укладеним між первісним кредитором і Товариством з обмеженою відповідальністю “Каскад-Продакшн” ЛТД (боржник).
Відповідно до п. 2 договору відступлення права вимоги, за цим договором до нового кредитора (відповідача-2) переходить право на стягнення штрафних санкцій (неустойки) за порушення боржником умов договору оренди, укладеним між первісним кредитором (відповідч-1) і боржником (позивачем), в тому числі в судовому порядку.
25.10.2010 р. відповідач-1 (первісний кредитор, ФОП ОСОБА_1.) надіслав на адресу позивача (ТОВ “Каскад-Продакшн” ЛТД) повідомлення (а.с. 47) про відступлення права вимоги за договором оренди новому кредитору (ТОВ “НВКФ “Вест-Пром”).
На підставі укладення договору про відступлення права вимоги ТОВ “НВКФ “Вест-Пром” (відповідач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ “Каскад-Продакшн” ЛТД (позивач у даній справі) суми неустойки за договором оренди (а.с. 21-22). За вказаним позовом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2010 р. було порушено позовне провадження у справі 51/387.
Предметом позову у даній справі є вимога ТОВ “Каскад-Продакш” ЛТД про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 21.10.2010 р., як такого, що не відповідає вимогам статті 514 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що даний позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Внаслідок укладання спірного договору між сторонами згідно статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор.
Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов’язується або не зобов’язується їх оплатити.
Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 515 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч. 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто дана норма Цивільного кодексу України містить правило про те, що для заміни кредитора згода боржника не є обов’язковою. Це випливає із того, що боржникові байдуже, кому виконувати зобов’язання: старому кредитору чи кредитору новому, в зв’язку з чим, договір відступлення права вимоги (цесії) може бути підписаний тільки старим та новим кредиторами без визначення волі боржника. Однак, при цьому судова колегія звертає увагу на те, що відповідач-1 (ФОП ОСОБА_1.) повідомив позивача про укладення договору відступлення права вимоги листом (а.с. 47), крім того договором оренди не було встановлено відповідної заборони щодо заміни кредитора у зобов’язанні.
Відповідно до ч. 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Колегія суддів зазначає, що укладаючи договір відступлення права вимоги відповідачі керувались невиконанням позивачем своїх зобов’язань за договором оренди щодо вчасного повернення орендованого приміщення після припинення дії цього договору.
При цьому в договорі відступлення права вимоги відповідачі посилаються на те, що у відповідача-1 виникло право вимагати від позивача сплати неустойки за невчасне повернення об’єкту оренди.
Укладення договору відступлення права вимоги слугувало підставою для звернення відповідача-2 до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення згаданої неустойки, а питання щодо наявності правових підстав для задоволення позову має вирішуватись судом в межах розгляду відповідної справи.
Приписи статті 203 Цивільного кодексу України містять вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідно для чинності правочину, а саме:
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних.
Відповідно до вимог ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Договір про відступлення права вимоги від 21.10.2010 р. був укладений особами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та мали намір досягти реального настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому, зміст оскаржуваного договору про відступлення права вимоги від 21.10.2010 р. не суперечить вимогам законодавства, та не стосується зобов’язань, в яких не допускається заміна кредитора згідно вимог статті 515 Цивільного кодексу України, а права та обв’язки сторін оскаржуваного договору визначені у відповідності до вимог статей 512, 514 Цивільного кодексу України .
З огляду на викладене, Господарський суд м. Києва дійшов правильного висновку стосовно відсутності правових підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 21.10.2010 р., укладеного між відповідачами.
Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не було надано належних доказів на підтвердження викладеного в позові, тому, суд першої інстанції вірно визначив вимоги позивача як необґрунтовані і такі, що не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Каскад – Продакшн” ЛТД залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 р. у справі № 61/99 – без змін.
Матеріали справи № 61/99 повернути до Господарського суду міста Києва .
Головуючий суддя
Судді
08.06.11 (відправлено)