КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.05.2011 № 58/81
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Борисенко І.В.
суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсалбуд”
на ухвалу Господарського суду м. Києва від 23.03.2011
у справі № 58/81 (суддя Блажківська О.Є.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсалбуд”
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсалбуд”
про скасування рішення Постійно діючого третейського суду
при Юридичній корпорації “Принцип” від 23.11.2010 у
у справі
третейського суду № СЗ-02-16/2010
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсалбуд”
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1 – дов. від 29.10.2011
від відповідача не з’явився
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Універсалбуд” (надалі – заявник, апелянт) у січні 2011 звернулось до Господарського суду м. Києва із заявою від 17.01.2011, у відповідності до якої просить скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації “Принцип” від 23.11.2010 у справі № СЗ-02-16/2010 за позовом ТОВ „Ласка Лізинг” (надалі – позивач) до ТОВ „Універсалбуд” про стягнення заборгованості, неустойки, інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних по договору фінансового лізингу № 1538/08/2008 від 04.08.2004.
В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що третейським судом порушено положення Закону України „Про третейські суди”, а саме – розглянуто спір, який не передбачений третейською угодою між сторонами, оскільки між сторонами не велись переговори щодо сплати ТОВ “Універсалбуд” заборгованості перед ТОВ “Ласка Лізинг” відповідно до договору фінансового лізингу №1538/08/2008, позивач не надсилав на адресу ТОВ “Універсалбуд” жодної вимоги про стягнення заборгованості, зазначеної в позові ТОВ “Ласка Лізинг”, а ТОВ “Універсалбуд” не отримувало жодної вимоги ТОВ “Ласка Лізинг” та не відмовляло останньому у її задоволенні. Крім того, заявник вважає, що третейським судом не дотримано строку повідомлення сторін про дату, час і місце судового розгляду.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.03.2011 у справі № 58/81 у задоволенні вимог заявника відмовлено повністю.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що господарський суд не вбачає підстав для задоволення заяви про скасування рішення третейського суду, оскільки пунктом 16.1 договору фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2004, укладеного сторонами, передбачено, що всі спори, які виникають при виконанні даного договору або з трактуванням його положення, вирішуються шляхом переговорів, при недосягненні згоди, спірні питання передаються на розгляд та остаточного вирішення питання до Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації „Принцип” (м. Київ) в складі одного судді, призначеним головою суду згідно з його регламентом; сторони зобов’язуються в добровільному порядку виконати прийняте цим судом рішення, незалежно в чию користь воно буде прийнято.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Універсалбуд”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 42 від 18.04.2011, у відповідності до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 23.03.2011 у справі № 58/81 та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ „Універсалбуд” про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації „Принцип” від 23.11.2010 у справі № СЗ-02-16/2010 за позовом ТОВ „Ласка Лізинг” до ТОВ „Універсалбуд” про стягнення заборгованості, неустойки, інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних по договору фінансового лізингу № 1538/08/2008 від 04.08.2004.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки спір між сторонами, з приводу якого винесено оскаржуване рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації “Принцип” від 23.11.2010 у справі № СЗ-02-16/2010, не підсудний даному третейському суду.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Заявник (апелянт) своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції не скористався. Про час та місце судового засідання апелянт повідомлений належним чином (копія реєстру поштових відправлень наявна в матеріалах справи), однак, представник апелянта з чинною довіреністю (оформленою у відповідності до вимог ст.28 ГПК України) в судове засідання апеляційної інстанції не з‘явився.
Враховуючи, що у відповідності до ч.2 ст.102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, судова колегія позбавлена можливості відкласти розгляд справи у зв’язку з неявкою в засідання представника апелянта.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки місцевим судом підставно та обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви ТОВ “Універсалбуд”. При цьому судова колегія виходить з наступного.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг” (як лізингодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Універсалбуд” (як лізингоодержувачем) був укладений договір фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2004 (копія договору – а.с. 13).
Порядок врегулювання спорів між сторонами договору фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2004 врегульований розділом 16 вказаного договору.
Відповідно до п.16.1 названого договору №1538/08/2008 від 04.08.2004 всі спори, які виникають при виконанні даного договору або з трактуванням його положення, вирішуються шляхом переговорів, при недосягненні згоди, спірні питання передаються на розгляд та остаточного вирішення питання до Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації „Принцип” (м. Київ) в складі одного судді, призначеним головою суду згідно з його регламентом. Сторони зобов’язуються в добровільному порядку виконати прийняте цим судом рішення, незалежно в чию користь воно буде прийнято.
У зв’язку з невиконанням ТОВ „Універсалбуд” умов вищенаведеного договору щодо своєчасності сплати лізингових платежів ТОВ „Ласка Лізинг” звернулось до Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації „Принцип” з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсалбуд” про стягнення заборгованості.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації „Принцип” від 23.11.2010 у справі № СЗ-02-16/2010 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг” задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсалбуд” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг” заборгованість в розмірі 139 999,99 грн., 9 907,10 грн. – неустойки, 7 658,30 – інфляційного збільшення боргу, 1 835,66 грн. – 3% річних, 3 691,14 грн. – третейського збору та 500,00 грн. реєстраційного збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсалбуд” звернулось до господарського суду із заявою від 17.01.2011 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації „Принцип” від 23.11.2010 у справі № СЗ-02-16/2010.
Відповідно до ч.4 ст.51 Закону України “Про третейські суди” заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов’язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про безпідставність доводів заявника про те, що рішення третейського суду підлягає скасуванню, оскільки третейським судом розглянуто спір, який не передбачений третейською угодою між сторонами.
При цьому судова колегія виходить з наступного.
У відповідності до ч.7 ст.1224 ГПК України ухвала господарського суду про скасування рішення третейського суду або про відмову в його скасуванні може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом для оскарження рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч.3 ст.51 Закону України “Про третейські суди”, яка кореспондується із статтею 112-5 ГПК України, рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Відповідно до п.1.6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 04-5/639 “Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України “Про третейські суди” господарським судам необхідно мати на увазі, що наведений у частині третій статті 51 Закону перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Статтею 2 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації „Принцип” передбачено, що третейський суд, з дотриманням вимог Закону України „Про третейські суди”, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи. Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції відносно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи. Третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду.
Статтею 6 Закону України „Про третейські суди” визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
3) справ, пов'язаних з державною таємницею;
4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;
11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;
13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Отже, з врахуванням усього вищенаведеного, доводи апелянта про те, що третейськии судом розглянуто спір, який не передбачений третейською угодою між сторонами, є безпідставними.
Відповідно до абз.5 п.п.1.14 п.14 рекомендацій Вищого господарського суду від 11.04.2005 № 04-5/639 “Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України “Про третейські суди” господарський суд розглядає питання про скасування рішення третейського суду лише з підстав, викладених у заяві.
Таким чином, місцевий господарський суд при вирішенні даного спору дійшов підставного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсалбуд” про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації “Принцип” від 23.11.2010 у справі № СЗ-02-16/2010.
Апелянтом в апеляційній скарзі не наведено достатніх доводів та суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували по суті висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваної ухвали. Наявні в апеляційній скарзі доводи заявника спростовуються матеріалами справи, а також нормативно та документально не підтверджуються.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підставі для скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 23.03.2011 у справі № 58/81.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсалбуд” залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 23.03.2011 у справі № 58/81 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсалбуд” про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації “Принцип” від 23.11.2010 у справі № СЗ-02-16/2010 – без змін.
2. Матеріали справи № 58/81 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді