донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.06.2011 р. справа №26/294/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Волкова Р.В.
суддівНовікової Р.Г., Запорощенка М.Д.
за участю представників сторін:
від боржника:
ліквідатор:
від скаржника:ОСОБА_4 –пасп.
Овсієнко А.В. - пасп.
не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» м. Запоріжжя
на постанову
господарського суду Запорізької області
від16 вересня 2010 року
у справі№ 26/294/10 (суддя –Юлдашев О.О. )
за заявою боржникаФізичної особи –підприємця ОСОБА_4 м. Запоріжжя
пробанкрутство
В С Т А Н О В И В:
Господарським судом Запорізької області 16.09.2010 винесено постанову по справі № 26/294/10, відповідно до якої суд:
- визнав фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 –банкрутом;
- відкрив ліквідаційну процедуру;
- призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Овсієнко Аллу Вікторівну;
- встановив строк подання заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника у строк до 16.11.2010;
- зобов‘язав ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру згідно Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у строк до 01.02.2011.
Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк” м.Харків не погодилось з прийнятою постановою та звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та припинити провадження у справі.
В обгрунтування своїх вимог вказує на безпідставне визнання судом вимог кредиторів боржника безспірними, відсутність підтвердження заборгованості виконавчими документами, непов‘язаність заявлених кредиторських вимог з підприємницькою діяльністю боржника, нездійснення оцінки майна боржника, нез‘ясування питання щодо його вартості та достатності для погашення вимог кредиторів, нездійснення боржником публікації в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації публікації про прийняте рішення щодо припинення підприємницької діяльності, ненадання плану погашення боргів. Також посилається на порушення прав банка внаслідок незаконного банкрутства і інші обставини, зазначені в апеляційній скарзі.
Арбітражний керуючий –ліквідатор ФОП ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнала, просить залишити її без задоволення, а постанову суду без змін. Посилається на законність винесеної постанови, здійснення нею дій передбачених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Боржник також апеляційну скаргу не визнав з тих самих підстав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи арбітражного керуючого –ліквідатора ФОП ОСОБА_4 та самого ОСОБА_4, судова колегія встановила наступне.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.08.2010 було порушено провадження у справі № 26/294/10 про банкрутство боржника, фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 ідентифікаційний номер № НОМЕР_1.
Провадження по справі було порушено за заявою боржника в порядку статей 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на підставі заяви боржника.
В обґрунтування заяви боржник послався на те, що станом на 16.08.2010 в нього наявна кредиторська заборгованість у розмірі 440781,25грн., а саме:
- заборгованість ОСОБА_6 (АДРЕСА_1) щодо сплати аліментів на неповнолітню дитину ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 - 160250,00 грн.;
- Приватному підприємцю ОСОБА_8 (АДРЕСА_2) згідно договору поставки № 25/1 від 25.04.08 р. - 124470,00 грн.;
- Приватному підприємцю ОСОБА_9 (АДРЕСА_3) згідно договору № 2902 від 29.02.08 р. - 71061,25 грн.;
- Фізичній особі ОСОБА_10 (АДРЕСА_4) згідно договору цільової позики від 15.12.08 р. - 85000грн.
Постановою господарського суду Запорізької області від 16.09.2010 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Овсієнко А.В., строк подачі заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника встановлений до 16.11.2010, ліквідатора зобов‘язано здійснити ліквідаційну процедуру згідно Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у строк до 01.02.2011.
Саме ця постанова стала предметом апеляційного оскарження з боку Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк”.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
П.1 ст.5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України.
Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону про банкрутство, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 47 вказаного Закону.
Положеннями ч. 2 ст. 47 Закону про банкрутство визначено, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд самим боржником або його кредиторами.
Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону про банкрутство ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Частиною 5 статті 7 Закону передбачено обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності (ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство) або загрози неплатоспроможності (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство).
Підставою для звернення боржника з заявою про порушення справи про його банкрутство стало виявлення факту неможливості погашення заборгованості перед кредиторами у загальній сумі 440781,25грн.
За приписами преамбули Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" цей закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Отже, законодавець визначив сферу застосування Закону, обмеживши її суб'єктами підприємницької діяльності (юридичними особами та фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність). Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які мають заборгованість, що не ґрунтується на веденні підприємницької діяльності не підпадають під сферу регулювання зазначеного Закону та не можуть бути суб'єктами банкрутства відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". З такою думкою погодився Верховний Суд України в постанові № 07/307 від 20.11.2007 року у справі № 6/33.
Так, норми ст. 53 Цивільного кодексу України визначають, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Такий порядок передбачений, зокрема, ст. ст. 47 - 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 47 Закону є наявність у нього заборгованості перед кредиторами, яка ґрунтується на веденні ним саме підприємницької діяльності.
Згідно з ч. 4 ст. 48 вказаного Закону, якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Ст. 51 Цивільного Кодексу України зазначає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Як на докази наявності кредиторської заборгованості, боржник посилається на заборгованість ОСОБА_6 щодо сплати аліментів на неповнолітню дитину ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 160250,00 грн.
Ця заборгованість жодним чином не може розглядатися як така, що виникла внаслідок підприємницької діяльності боржника .
Крім того, як щодо заборгованості перед ОСОБА_6 по сплаті аліментів так і щодо заборгованості перед приватним підприємцем ОСОБА_8 згідно договору поставки № 25/1 від 25.04.08 р. у розмірі 124470,00 грн. , перед приватним підприємцем ОСОБА_9 згідно договору № 2902 від 29.02.08 р. у розмірі 71061,25 грн., перед Фізичною особою ОСОБА_10 згідно договору цільової позики від 15.12.08 р. на суму 85000грн. судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
До матеріалів справи не надано ані оригіналів ані належним чином посвідчених копій документів на підтвердження цих вимог.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
При цьому ст. 32 Господарського процесуального Кодексу України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.36 Господарського процесуального Кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Як зазначено раніше, боржником не надано ані оригіналів, ані належним чином засвідчених копій доказів наявності кредиторської заборгованості.
Крім того, положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.
Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.
Виходячи з системного аналізу положень Закону про банкрутство, процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.
Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності, оскільки неможливо встановити строк невиконання грошових зобов'язань перед кредиторами.
Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".
Як вбачається з матеріалів справи, боржником до заяви про порушення справи про банкрутство надані лише непосвідчені копії документів без виконавчих документів.
Вказані документи не є виконавчими в розумінні ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому необхідно звернути увагу на те, що при наявності загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли оплата вимог одного або декількох вимог кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, для звернення боржника до суду достатньо лише факту порушення щодо нього виконавчого провадження. Дотримання трьохмісячного строку у цьому випадку не вимагається.
Але в будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
Боржник не повинен доводити свою неплатоспроможність лише в єдиному випадку - при зверненні до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, який ліквідується власником). Тут має місце неоплатність, яку встановлює сам боржник в процесі ліквідації.
При здійсненні провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця за ст. ст. 47 - 49 Закону про банкрутство всі зазначені умови формально оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка наявності ознак неплатоспроможності такого боржника здійснюється судом при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом.
Однак у даному випадку до заяви боржника не додані документи в підтвердження його неплатоспроможності, як цього вимагає частина 2 статті 7 Закону про банкрутство (рішення суду про стягнення заборгованості, наказ на примусове виконання судового рішення, постанова про відкриття виконавчого провадження тощо), які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та які не можуть бути витребувані судом після винесення постанови про визнання боржника банкрутом.
Отже, боржником не надано суду доказів безспірності грошових вимог до нього. Тому судом першої інстанції без достатніх правових підстав порушено дану справу про банкрутство.
У випадку невідповідності поданих документів вимогам Закону та відсутності підстав для порушення справи про банкрутство, суд має припинити провадження у справі.
За таких обставин, провадження по справі підлягає припиненню відповідно до вимог ст.80 Господарського процесуального Кодексу України.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Ст. 32 Господарського процесуального Кодексу України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підстави для скасування судового рішення передбачені ст.104 Господарського процесуального Кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-1, 4-3, 33, 43, 80, 99, 101-106 Господарського процесуального Кодексу України, судова колегія, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” м.Харків на постанову господарського суду Запорізької області від 16.09.2010 по справі №26/294/10 задовольнити.
Постанову господарського суду Запорізької області від 16.09.2010 по справі №26/294/10 скасувати.
Провадження по справі № 26/294/10 припинити.
Матеріали справи повернути до господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у касаційному порядку.
Головуючий Р.В. Волков
Судді: Р.Г. Новікова
М.Д. Запорощенко
Надруковано 12 прим.:
7 –кредитору;
1 –боржнику;
1 –ліквідатору;
1 –госп. суду
1 –у справу;
1 –ДАГС;