Справа № 22-1110 2007 p.                    Головуючий у 1 інстанції Поліщук В.В.

Категорія 36                                            Доповідач Спірідонова Л.С.

УХВАЛА

Іменем України

30  травня  2007  р.   Судова  палата  в  цивільних  справах  апеляційного  суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого - Полежая В.Д.

Суддів - Спірідонової Л.С. ,  Белінської І.М.

при секретарі - Шевченко Н.П. розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду від 14 лютого 2007 року,  -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей.

В обгрунтування своїх вимог зазначала,  що рішенням Гайворонського районного суду від 14 червня 1999 року з відповідача на її користь на утримання дітей 1989 та 1994 року народження було стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку до повноліття сина ОСОБА_3,  а потім по Va частині - до повноліття сина ОСОБА_4.

Зважаючи на те,  що відповідач не працює,  аліменти сплачує на власний розсуд просила стягнути аліменти в твердій грошові сумі по 200 грн. щомісячно на кожну дитину до їх повноліття.

Рішенням Гайворонського районного суду від 14 лютого 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд прийшов до висновку,  що ОСОБА_2  не має змоги сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі,  оскільки перебуває на обліку як безробітній,  має на утриманні сина ОСОБА_5,  2000 року народження та надає матеріальну допомогу батькові,  що є інвалідом 1 групи. Крім того,  суд прийняв до уваги,  що син ОСОБА_3 в лютому 2007 року досяг повноліття,  навчається та отримує стипендію в розмірі 140 грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у зв'язку з порушенням норм сімейного права,  ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначається,  що сплата аліментів є обов'язком відповідача,  а те,  що він отримує допомогу по безробіттю значення не має,  оскільки їй відомо про його роботу вахтовим методом в Росії,  де він отримує велику заробітну плату.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції,  колегія суддів вважає,  що підстав для задоволення скарги немає.

З матеріалів справи вбачається,  що за рішенням Гайворонського райсуду від 14 червня 1999 року відповідач сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2.

Наполягаючи на зміні визначення розміру аліментів позивачка стверджує,  що відповідач крім допомоги по безробіттю отримує інші доходи від роботи вахтовим методом в Росії.

ОСОБА_2  дані обставини заперечує.

Відповідно до ст 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається,  як на підстави своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Відповідно до  ст.  192 Сімейного кодексу України розмір аліментів,  визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду у разі зміни матеріального або сімейного стану.

Оскільки позивачка не надана суду будь-яких доказів про зміну матеріального стану відповідача,  його доходу,  підстав для задоволення позову у суду першої інстанції не було.

Колегія суддів зазначає також,  що сину ОСОБА_3 у лютому 2007 р. виповнилось 18 років,  але він продовжує навчатись,  що не позбавляє права позивачу звернутися до суду з позовом в порядку  ст.  199 Сімейного кодексу України.

Рішення суду узгоджується з наявними у справі доказами і відповідає вимогам закону,  а тому колегія суддів не знайшла підстав для його скасування.

Керуючись  ст.   ст.  307,  308, 313-315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Гайворонського районного суду від 14 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.