ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 211
РІШЕННЯ
Іменем України
02.06.2011Справа №5002-8/4538-2010
За позовом - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Євпаторія
до відповідача - Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест», м. Євпаторія
треті особи –
1. Кримське республіканське підприємство «Євпаторійське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації», м. Євпаторія
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Економікторг», м. Донецьк
3. ПП «Дюнар», м. Київ
про визнання права власності.
Колегія суддів:
головуючий суддя Чумаченко С.А.
суддя Шкуро В.М.
суддя Медведчук О.Л.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – ОСОБА_3 представник по довіреності від 12.08.10р.
Від відповідача – ОСОБА_4 представник по довіреності від 02.11.10р.
Від третіх осіб – не з'явилися.
Суть спору: Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до господарського суду із позовною заявою до відповідача – Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Південний хрест", просить суд визнати за позивачем право власності на торгівельно-розважальний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що в силу вимог ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України з 27 грудня 2007 року останній є власником торговельно-розважального комплексу з рестораном, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1245,8кв.м. Однак, це право оспорюється та не визнається Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Хрест», у зв’язку із чим суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся до господарського суду із позовом в порядку статті 392 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача з позовними вимогами не згоден, посилаючись на те, що рішенням господарського суду визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 15 вересня 2007 року, який укладений між Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Хрест» (Продавець) і Приватним підприємством «Дюнар» (Покупець).
Крім того, відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим, відповідно до якого право власності на спірне майно визнане за Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Хрест».
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про дату і місце судового засідання повідомлені належним чином – рекомендованим листом.
Справа слуханням відкладалась, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
15 вересня 2007 року між Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Хрест» (Продавець) і Приватним підприємством «Дюнар» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до п.1 договору купівлі-продажу від 15 вересня 2007 року Продавець передав у власність Покупця торговельно-розважальний комплекс з рестораном, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1245,8кв.м, а «Покупець» приймає та сплачує за нього обумовлену грошову суму.
15 вересня 2007 року договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №9415.
16 жовтня 2007 року між Приватним підприємством «Дюнар» (Продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Економікторг» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу.
Відповідно до п.1.1. договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2007 року Продавець передає, а Покупець приймає майно, а саме торговельно-розважальний комплекс з рестораном, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1245,8кв.м.
16 жовтня 2007 року договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №4461.
27 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Економікторг» (Продавець) і ОСОБА_2 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу.
Відповідно до п.1.1. договору купівлі-продажу від 27 грудня 2007 року Продавець передає, а Покупець приймає майно, а саме торговельно-розважальний комплекс з рестораном, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1245,8кв.м.
27 грудня 2007 року договір посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №5553.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії» від 09 січня 2008 року №17306139 - право власності на торговельно-розважальний комплекс з рестораном, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1245,8кв.м зареєстроване за ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2007 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що в силу вимог ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України з 27 грудня 2007 року останній є власником торговельно-розважального комплексу з рестораном, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1245,8кв.м. Однак, це право оспорюється та не визнається Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Хрест», у зв’язку із чим суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся до господарського суду із позовом в порядку статті 392 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача з позовними вимогами не згоден, посилаючись на те, що рішенням господарського суду визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 15 вересня 2007 року, який укладений між Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Хрест» (Продавець) і Приватним підприємством «Дюнар» (Покупець).
Крім того, відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим, відповідно до якого право власності на спірне майно визнане за Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Хрест».
Дослідивши надані сторонами у підтвердження своїх доводів і заперечень докази, заслухав пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що заявлений позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що в силу вимог ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України з 27 грудня 2007 року останній є власником торговельно-розважального комплексу з рестораном, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1245,8кв.м.
Як раніше вказувалося судом, 15 вересня 2007 року між Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Хрест» (Продавець) і Приватним підприємством «Дюнар» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме торговельно-розважального комплексу з рестораном, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1245,8кв.м.
16 жовтня 2007 року між Приватним підприємством «Дюнар» (Продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Економікторг» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу, а саме торговельно-розважального комплексу з рестораном, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1245,8кв.м.
27 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Економікторг» (Продавець) і ОСОБА_2 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу, а саме торговельно-розважального комплексу з рестораном, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1245,8кв.м.
В ході розгляду справи, колегією суддів встановлено, що рішенням господарського суду АР Крим від 14 серпня 2009 року по справі №2-22/3566-2009 визнано недійсним договір купівлі –продажу нерухомого майна від 15 вересня 2007 року, укладений між Спільним підприємством в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Хрест» та Приватним підприємством «Дюнар» про передачу у власність Приватного підприємства «Дюнар» торговельно-розважального комплексу з рестораном, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1245,8 кв.м.
Постановою Вищого господарського суду України від 23 грудня 2009 року по справі №2-22/3566-2009 касаційну скаргу СПД ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення господарського суду АР Крим від 14 серпня 2009 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 11 березня 2010 року відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 23 грудня 2009 року по справі №2-22/3566-2009.
Євпаторійським міським судом АР Крим була розглянута справа 2-1215/10 за позовом спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест» до ОСОБА_2, третіх осіб приватного підприємства «Дюнар», Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторія» про витребування майна, припинення права власності, визнання права власності.
Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 16 листопада 2010 року по справі 2-1215/10
- позовні вимоги спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест» задоволено;
- витребувано від ОСОБА_2 на користь спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест» торгівельно-розважальний комплекс з рестораном, розташований за адресою: АДРЕСА_1;
- припинено зареєстроване за ОСОБА_2 право власності на торгівельно-розважальний комплекс з рестораном, розташований за адресою: АДРЕСА_1;
- визнано за спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест» право власності на торгівельно-розважальний комплекс з рестораном, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 31 січня 2011 року рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 16 листопада 2010 року по справі 2-1215/10 залишено без змін.
Відповідно до статті 223 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Таким чином, рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 16 листопада 2010 року по справі 2-1215/10 набрало законної сили 31 січня 2011 року.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії» від 22 квітня 2011 року №29771625 право власності на торговельно-розважальний комплекс з рестораном, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1245,8кв.м зареєстроване за спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест», на підставі рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 16 листопада 2010 року по справі 2-1215/10.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи позивача, проте, що оскільки договір купівлі-продажу від 27 грудня 2007 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Економікторг» (Продавець) і ОСОБА_2 (Покупець), не визнаний недійсним, то ОСОБА_2 є єдиним законним власником спірного майна, є безпідставними.
Крім того, суд вважає за необхідним звернути увагу на те, що договір купівлі-продажу від 27 грудня 2007 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Економікторг» (Продавець) і фізичною особою ОСОБА_2 (Покупець).
В ході судового розгляду справи, представник позивача наполягав на тому, що виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради 26 січня 2008 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємства ОСОБА_2, про що видане свідоцтво серії НОМЕР_1. Крім того, останній зазначив, що ОСОБА_2 розпоряджається спірним майно для зайняття підприємницькою діяльністю.
Проте, колегія суддів не може погодитися із доводами представника позивача, оскільки той факт, що він є суб’єктом підприємницької діяльності, не позбавляє його права набувати майно за цивільно-правовими угодами як фізична особа, так само як і не позбавляє його права розпоряджатися таким майном у будь-який не заборонений законом спосіб, у тому числі й для заняття підприємницькою діяльністю.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2010 року по справі №22ц-4699/09.
Отже, позивачем не виконанні вимоги п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов’язок щодо доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку позивача.
У зв’язку із вищевикладеним, суд не має правових підстав для задоволення позовних вимог.
02 червня 2011 року після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частині рішення.
Повний текст рішення підписаний 07 червня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84, 85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.
суддя Шкуро В.М.
суддя Медведчук О.Л.