ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2011 р.                                                        Справа № 5023/1683/11  

головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Гончар Т. В., суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1 за довіреністю №029 від 28.03.2011р.,

відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1971Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2011р. у справі № 5023/1683/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  "Українська аграрно-хімічна компанія", м. Київ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Артемівські зорі", с. Артемівка Печенізький район Харківської області

про стягнення заборгованості в сумі 76 069,20 грн.,

встановила:

У березні 2011 року позивач - ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія",  звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ "Артемівські зорі" на свою користь заборгованості в сумі 70212,80 грн., 5856,40 грн. пені, крім того судові витрати покласти на відповідача. Вимоги позовної заяви обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №8/30 від 08.05.2009 року щодо оплати отриманого товару.

15 квітня 2011 р. ТОВ "Артемівські зорі" звернулося до місцевого господарського суду з зустрічною позовною заявою, в якій просило суд визнати недійсними п.п. 1, 2 додаткової угоди № 1 від 27.05.2010р. до договору поставки № 8/30 від 08.05.2009 р., а також судові витрати  покласти на ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія".

18 квітня 2011 р. відповідач заявив клопотання про розстрочку виконання рішення суду, посилаючись на те, що ТОВ "Артемівські зорі" є сільськогосподарським товариством та стягнення грошових коштів за рішенням суду може призвести до непоправних наслідків - неможливості здійснення необхідного комплексу весняно-польових  робіт,  що  потягне за собою значні  збитки  для  сільськогосподарського товариства та можливості втрати врожаю, також відповідач посилається на скрутний фінансовий стан, що підтверджується бухгалтерською звітністю за період прострочення, та крім того відповідач не заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем та зазначає, що надання розстрочки на виконання рішення суду дасть можливість відповідачу повністю погасити заборгованість за спірним договором поставки, а також надасть можливість зібрати врожай для відновлення фінансової платоспроможності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 квітня 2011 року у справі № 5023/1683/11 (суддя Сальнікова Г.І.) повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю  "Артемівські зорі" та додані до неї документи. Позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Артемівські зорі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" заборгованість у сумі 70212,80 грн., 5 856,40 грн. пені, 760,69 грн. державного мита та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 18 квітня 2011 року у даній справі  скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 57 080,00 грн., задовольнити клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення. Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального права –ч. 2 ст. 632 ЦК України, крім того, судом визнані встановленими обставини, що не були доведені позивачем, судом також було неповністю з'ясовано обставини справи, тому вищезазначені порушення призвели до невірного вирішення спору. Також заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом не було враховано його доводи щодо необхідності визнання п.1 та п.2 додаткової угоди № 1 до договору поставки № 8/30 від 08.05.2009 р. недійсними у зв'язку з тим, що їх зміст суперечить нормам Цивільного кодексу України, зокрема - ч. З ст. 632 ЦК України.

Представником позивача був наданий відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що доводи заявника є такими, що суперечать нормам матеріального права, а тому його вимоги щодо скасування рішення є безпідставними, в той же час як зазначене рішення господарського суду Харківської області є обґрунтованим та законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, доводи відповідача спростовує тим, що господарським судом Харківської області під час винесення оскаржуваного рішення в повній мірі досліджено всі надані сторонами докази, належно оцінені доводи сторін та обґрунтовано зроблено висновок про безпідставність вимог відповідача щодо визнання п.1 та п.2 додаткової угоди № 1 до договору поставки № 8/30 від 08.05.2009 р. недійсними, оскільки положеннями ч. З ст. 632 ЦК України передбачено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Так, судом обґрунтовано зроблено висновок, що говорити про те, що сторонами було повністю виконано договір поставки № 8/30 від 08.05.2009 р., у даному випадку неможливо, оскільки за умовами укладеного між сторонами Договору поставки, на відповідача покладався обов'язок не лише отримати від позивача товар, а й обов'язок щодо проведення повного та своєчасного розрахунку. Крім цього, слід зауважити, що Відповідачем Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 8/30 від 08.05.09 р. було підписано та скріплено печаткою, що підтверджує згоду Відповідача на збільшення вартості товару, що поставлявся за цим Договором поставки. Тобто, положення п.1. та п.2 додаткової угоди № 1 до договору поставки № 8/30 від 08.05.2009 року повністю відповідають волевиявленню сторін в момент підписання такої угоди.

У призначене судове засідання уповноважений представник відповідача не прибув, про причини неявки апеляційний суд не повідомив, хоча, у відповідності до вимог чинного законодавства про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення про вручення ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2011р. у даній справі про прийняття апеляційної скарг до провадження та призначення її до розгляду.

Враховуючи те, що представник відповідача був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду, однак свого права бути присутніми у судовому засіданні не використав, колегія суддів вирішила розглянути його ж апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, встановлено місцевим господарським судом та під час апеляційного провадження, 08 травня 2009 р. між ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" м. Київ та ТОВ "Артемівські зорі", с. Артемівна був укладений договір поставки № 8/30 (далі Договір), за умовами якого ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" (постачальник) зобов’язалося передати у власність ТОВ "Артемівські зорі" (покупцеві) у встановлений строк товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти його та своєчасно оплатити його на умовах, визначених даним Договором (п. 1.1.).

У відповідності до п.1.2. Договору предметом постачання за даним Договором є мікродобрива (Нутрівант, Новоферт), що поставляється у кількості, асортименті, передбаченому у Специфікації, яка є додатком та невід’ємною частиною даного Договору (п.2.1.).

У п. 6.1 Договору передбачено, що відповідач оплачує позивачу товар за цінами, зазначеними в Специфікації до цього Договору, а  загальна  вартість товару складає 102 600,00 грн. (п. 6.2.).

Пунктом 6.3 Договору встановлено наступний порядок розрахунків за товар: попередня оплата –у сумі 20 520,00 грн.; відстрочення платежу до 01.10.2009 р. –у сумі 82 080,00 грн.  Остаточний розрахунок за товар покупець повинен здійснити до 01.10.2009 р.

Строк  дії  Договору визначений у п. 10.1., згідно з яким, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх обов’язків за Договором.

В специфікації до Договору зазначено найменування товару - "Новоферт", ціна за одиницю - 23,75 грн. та його загальна вартість –102 600,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вказаного Договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 102 600,00 грн., доказом чого є накладна № 8/30 від 13.05.2009 р., яка підписана уповноваженими представниками як з боку позивача, так і з боку  відповідача та скріплена печатками Товариств сторін, з посиланням на договір № 8/30 від 08.05.2009 р., що свідчить про те, що поставка здійснювалась саме в межах спірного Договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач отримавши через свого уповноваженого представника за довіреністю № 10 від 12.05.2009 р. на ім’я  Хрусіна І.В. зазначений товар, свої зобов’язання за Договором виконав неналежним чином, частково оплатив отриманий товар - на загальну суму 25520,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 329 від 15.05.2009 р. та № 687 від 30.12.2009 р., і у встановлений сторонами строк - до 01.10.2009 р. кінцевий розрахунок не здійснив.

Крім того, 27.05.2010 р. сторони уклали додаткову угоду до договору поставки №8/30 від 08.05.2009 р., в якій пункт  6.2 Договору виклали в наступній редакції: загальна вартість договору складає 115 732,80 грн..

Згідно з п. 2 даної додаткової  угоди сторони  збільшили ціну за одиницю товару за Договором у відповідності до додатку №2 від 27.05.2010 р. (специфікація № 2 від 27.05.2010 р.), що є невід’ємною частиною Договору.

Пунктом 3 угоди сторони внесли зміни до п. 6.3 Договору та виклали його в наступній редакції: остаточний розрахунок за товар повинен бути здійснений відповідачем до 01 вересня 2010 р.

У специфікації № 2 від 27.05.2010 р. сторони визначили ціну за одиницю товару - 26,79 грн. та загальну вартість –115 732,80 грн.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що залишок заборгованості, який відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача до 01 вересня 2010 р. становить 90 212,80 грн.

Натомість відповідач, сплативши отриманий від позивача товар ще на суму 20 000,00 грн. за платіжними дорученнями № 455 від 22.09.2010 р., № 526 від 05.11.2010 р., № 565 від 26.11.2010 р. (у зв’язку з чим несплачений залишок становить 70 212,80 грн.), свого обов’язку щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару  не виконав, чим змусив ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" звернутися до господарського суду Харківської області з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем була фактично визнана поставка товару за вказаним Договором (про що свідчить, у тому числі, часткові оплати), доказів існування між сторонами інших правочинів матеріали справи не містять, тобто, між сторонами було укладено тільки один договір поставки № 8/30 від 08.05.2009 р. (з додатками до нього), за яким і відбулися вказані правовідносини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст.174 ГК України, а саме - безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) –тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. (ст.205 ЦК України).

У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами (ст.208 ЦК України).

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних його окремих частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо,- відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. (ст.218 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. (ст.626 ЦК України).

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. (ст.639 ЦК України)

Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Чинне законодавство, а саме  ч.1 стаття 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про договір купівлі-продажу встановлені параграфом 1 глави 54 розділу ІІІ ЦК України.

З огляду на вищевказане, судова колегія дійшла висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини з приводу придбання товару певного виду та дія укладеного між сторонами Договору поширюється на поставку за вказаною вище видатковою накладною.

Отже, відповідачем товар був прийнятий, претензій щодо якості товару позивачу не надіслано, товар не повернуто (як то передбачено п. 4.2. Договору), а поставка товару позивачем, його отримання відповідачем та часткова оплата свідчить про взаємне волевиявлення сторін на настання відповідних правових наслідків.

Відтак, враховуючи, що відповідач факт отримання товару за Договором не спростував, доказів на підтвердження повної оплати товару станом на дату подання позову та прийняття оскаржуваного рішення не надав, з урахуванням приписів вищевказаних норм чинного законодавства, ст. ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України та проведених відповідачем оплат за отриманий товар, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення коштів з відповідача на користь позивача у сумі 70 212,80   грн.

Крім того, з урахуванням приписів ст. ст. 549, 610-612, 627 ЦК України, ст. ст. 179, 230-231, 343 ГК України,  Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", яким встановлено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а також з урахуванням положень п. 11.1. Договору поставки суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 5 856,40 грн. як таких, що задоволені у відповідності до вимог діючого законодавства та умов Договору.

Разом з цим, місцевим господарським судом правомірно відхилено клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення, оскільки колегія суддів вважає посилання відповідача про погіршення його майнового стану та прохання розстрочити виконання рішення щодо погашення заборгованості необґрунтованим,  у встановленому законом порядку відповідачем не надано належних доказів, які б надавали суду можливість стверджувати про наявність підстав для надання розстрочки. У зв’язку з зазначеним судом першої інстанції таке клопотання обґрунтовано не було задоволено.

Між з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений можливості повторно звернутися до господарського суду Харківської області з клопотанням про надання розстрочки виконання рішення в порядку ст. 121 ГПК України, надавши при цьому обґрунтовані докази наявності у нього обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Щодо повернення  зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю  "Артемівські зорі", колегія суддів також вважає, що відповідно до статті 56 ГПК України, особа, яка подає позов, надсилає іншім сторонам у справі копію позовної заяви і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Копії позовних заяв з доданими до них документами повинні надсилатись сторонам відповідно до вимог "Правил надання послуг поштового зв’язку", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від  5 березня 2009 р. N 270.

Проте, як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, ТОВ "Артемівські зорі" до зустрічного позову не додано належних доказів відправлення копії позовної заяви іншій стороні у справі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія". Натомість заявником до позову був доданий чек з зазначенням в графі "кому" - Аграрно косм ком, яка не є стороною у даній справі.

Тому, суд першої інстанції цілком правомірно, у відповідності до пункту 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, відмовив у прийнятті зустрічного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які жодним чином не спростовуються доводами, викладеним в апеляційній скарзі, та вважає за необхідне зазначити, що матеріали даної справи свідчать про те, що оскаржене відповідачем рішення місцевого господарського суду  прийняте за результатами повного і всебічного розгляду всіх обставин справи на підставі наданих обома сторонами доказів, сукупність яких свідчить про ґрунтовне доведення позивачем своїх вимог належними і достатніми доказами, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст.  99,101, п.1 ст. 103,  ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу  України, колегія суддів,-

                                                   постановила:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2011р. у справі № 5023/1683/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

         Головуючий суддя                                                 Погребняк В.Я.

                                 суддя                                                Гончар Т.В.

                                 суддя                                                Слободін М.М.

Повний текс постанови підписано 08.06.2011 року