Справа №  2-490/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 року

Дубенський міськрайонний суд Рівненської  області

в  особі  головуючого  судді                               Лопухович А.О.,

при секретарі                                                     Крущняк О.С.,

за  участю  представника позивача                ОСОБА_1,

представника відповідача                                ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення від права спадкування,

                                                       В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

          В обгрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що 8 червня 2010 року помер його батько ОСОБА_5, що постійно впродовж останніх років проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилася спадщина  на нерухоме майно, а саме на однокімнатну квартиру площею 38,6 кв.м., яка знаходиться за вищевказаною  адресою. Спадкодавець проживав один, за життя заповіту  ним складено не було. Згідно ст.1261 ЦК України він має право на спадкування за законом в першу чергу, а тому ним у встановлений законом строк подалася заява до нотаріальної контори. Окрім нього, з аналогічною заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_4, його брат, який є його братом по батьковій лінії. Починаючи з 2000 року, відносин між померлим і відповідачем погіршилися, це виразилося в поведінці ОСОБА_4, який відмовився спілкуватися з батьком. Протягом останніх 5 років (з 2005 року і до дня смерті) батько періодично лікувався  у Вербській протитуберкульозній лікарні, після чого, знаходячись по місцю свого проживання, перебуваючи у безпорадному стані через тяжку хворобу (хронічний туберкульоз легень), потребував допомоги, яка полягала найперше у піклуванні та догляді, оскільки він лежав у ліжку та пересуватися самостійно не міг. Крім того, він потребував  і матеріальної допомоги, коштів на ліки та достатнє харчування. Він неодноразово повідомляв відповідача про тяжкий стан батька та просив допомогти йому у догляді за ним та коштами на лікування. Відповідач не лише не допоміг йому, а й взагалі уникав із ним зустрічей та спілкування. Йому не вдалося знайти з братом спільної мови і враховуючи таку його негідну поведінку, він був змушений заощаджувати кошти на ліки, продукти харчування для батька, працювати не повний робочий день, позичати гроші на ліки і допомоги у сусідів. Вважає, що відповідач усвідомлював свій обов»язок щодо забезпечення підтримки й допомоги батькові і мав можливість це виконати, але свідомо ухилявся від надання спадкодавцю будь-якої матеріальної допомоги і не вчинив з приводу цього ніяких необхідних дій. Відповідач знаючи адресу батька так і не провідав його до самої смерті, в підтвердження цього, із сторонн останнього ніхто не був і не допоміг йому в організації похоронних послуг. Просить усунути ОСОБА_4 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер 8 червня 2010 року.        

             У судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали свої позовні вимоги із зазначених підстав. ОСОБА_3 пояснив, що відповідач не спілкувався і взагалі не допомагав нічим батькові, який важко хворів та був у безпорадному стані починаючи з 2005 року. Саме тоді він попав перший раз на лікування у Вербську протитуберкульозну лікарню. Після цього він видужав і його стан покращився, батько повернувся до своєї квартири і проживав у ній. Вважає, що причиною його розлучення із своєю матір»ю та причиною хвороби було те, що покійний став зловживати алкогольними напоями. Він особисто разом із ним не проживав, але часто навідував і допомагав усім необхідним. У 2009 році стан здоров»я батька дуже погіршився і він, за допомогою своїх товаришів, відвіз його знову у лікарню, де померлий пробув до 8 червня 2010 року і там помер. Стверджує, що він часто навідував його у лікарні та купував все необхідне. Тільки один раз він при зустрічі повідомив відповідача про хворобу батька і запропонував разом його відвідати, на що останній погодився і вони їздили до лікарні. Більше він особисто ні з якими проханнями, з приводу надання матеріальної допомоги батькові чи його відвідування, до відповідача ніколи не звертався. Йому невідомо, і померлий не повідомляв його про те, чи відвідував його відповідач і в яких відносинах вони із ним перебували. При ньому вони не зустрічалися і не спілкувалися. Коли повідомили про смерть батька з лікарні, він приїхав із домовиною і всім необхідним для цього і забрав його. До церкви чи до квартири померлого не завозили, а відвезли зразу на кладовище і поховали. Про похорон він відповідача, сусідів чи знайомих не повідомляв. Вважає, що батькові не потрібна була допомога від відповідача, а потрібна була просто його увага і турбота. Представник позивача вважає позовні вимоги доведеними у повному обсязі та просить їх задоволити із зазначених підстав.  

             Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали у повному обсязі та просять відмовити у їх задоволенні. Відповідач пояснив, що він зустрічав батька у місті і розмовляв із ним, він казав, що хворіє, але від допомоги відмовився, сказав що не потрібно. Він тоді дав йому тільки меду, так як для батька це було корисно. Також відвідував його у лікарні, але із позивачем не зустрічалися там. Більше ніхто і ніколи до нього не звертався про допомогу. Якби так сталося, він би не відмовив. Працюючи у Дубенському міськрайвідділі дільничним інспектором він неодноразово навідувався у квартиру батька, так як там був притон. Лікування, яке здійснювали померлому, проводилося повністю за державний кошт, а на решту витрат він мав пенсію та Чорнобильські, а тому це неправда, що позивач тратив на нього свої гроші. Крім того на поховання він також отримав  допомогу.  Він хотів попрощатися із батьком і допоміг би чим міг у проведенні похорону, але його ніхто про це не повідомив. Про смерть батька він дізнався випадково від людей, лише після його поховання. Після цього, декілька разів бачив позивача і спілкувався з ним, але той продовжував про це замовчувати. Коли ОСОБА_3 дізнався про те, що він звернувся також до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, то відразу сказав, що не згідний ділити квартири з ним.

Вислухавши доводи сторін і їх представників, свідків  та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає  до задоволення із наступних підстав.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер 8 червня 2010 року у приміщенні Вербської протитуберкульозної лікарні.(а.с.7)

Сторони у справі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, є синами померлого, що підтверджується їх свідоцтвами про народження. (а.с.8, 12)  

          Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).

          Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив та батьки. З названих осіб спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є його сини, позивач та відповідач по справі.

            За правилами ч. 3 ст. 1224 ЦК України не мають право на спадкування за законом повнолітні діти, а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Згідно з ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

     Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішення такої справи згідно з вимогам ст.214 ЦПК України повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

      Як роз”яснено в ч. 3 п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 7 від 30.05.2008 р. ”Про судову практику у справах про спадкування” безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом,   коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування

       Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

За змістом ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.  

       Суд вважає, що позивач ОСОБА_3 не довів цих обставин і не надав суду доказів, які підтверджують його позовні вимоги.

       Для усунення від права на спадкування необхідно, щоб відповідач ухилявся від надання допомоги своєму батьку, а такого ухилення судом не встановлено і доказів цьому стороною суду не надано. При житті ОСОБА_5 не звертався до свого сина ОСОБА_6 за допомогою, отримував безкоштовне лікування та пенсію.

       Так, допитані в судовому засіданні свідки  ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 показали, що ОСОБА_5  хворів і позивачем був доставлений у безпорадному стані до лікарні. Знаходився там на лікуванні по день його смерті. Додому його позивач не забирав. Догляд та лікування проводили медичні працівники лікарні безкоштовно. Позивач навідувався і допомагав купувати йому все необхідне, за чий рахунок їм невідомо. Також ОСОБА_5 сам особисто давав гроші для медпрацівників для купування додаткових продуктів харчування у людей в селі. Чи приходив навідувати померлого відповідач  їм невідомо, оскільки працюють позмінно. З проханням скласти заповіт померлий до адміністрації лікарні не звертався. Після лікування у 2005 році він видужав та був виписаний додому.

       Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_5  дійсно хворів та перебував з осені 2009 року у безпорадному стані. Проте, догляд за ним та його лікування проводили медичні працівники за державний кошт. Дана обставина також доведена поясненнями свідків  ОСОБА_10 та ОСОБА_11,   які підтвердили, що надавали допомогу для позивача відвезти батька до лікарні, який не міг самостійно пересуватися.

        Із пояснень свідка ОСОБА_12 вбачається, що померлий перебуваючи у безпорадному стані продовжував проживати один у своїй квартирі, а вона, за дорученням позивача, закривала і відкривала до нього двері у квартирі на ключ та купувала йому продукти харчування.

Посилання  позивача, що він був змушений запозичувати гроші на  лікування померлого, грунтується лише на його поясненнях та не підтверджується належними доказами. Посилання на те, що  батько потребував матеріальної допомоги, коштів на ліки та достатнє харчування, а також на те, що він неодноразово повідомляв відповідача про тяжкий стан батька та просив допомоги у догляді за ним, а ОСОБА_4 не лише не допоміг йому, а й взагалі уникав із ним зустрічей та спілкування були повністю спростовані його ж власними поясненнями даними у судовому засіданні. Також позивачем самостійно була повністю спростована та обставина, що відповідач умисно не був присутній на похороні та не надав ніякої допомоги у його проведені.

     Згідно довідок Вербської протитуберкульозної лікарні померлий дійсно знаходився на лікуванні з 15 березня по 26 жовтня 2005 року та з 21 вересня 2009 року по 8 червня 2010 року. Хворий забезпечувався всіма необхідними медикаментами для лікування туберкульозу за державний кошт. (а.с.10, 11)

        Довідками управління ПФУ в Дубенському районі рівненської області встановлено, що ОСОБА_5 з 1 січня 2008 року по 30 червня 2010 року отримував пенсію, всього фактично виплачено  21 476, 78  грн. допомога на поховання була також виплачена 14 червня 2010 року в сумі 1664,30 грн. (а.с.9)

        Як пояснила в судовому  засіданні  ОСОБА_13 ОСОБА_5 проживав з нею в одному будинку та товаришував із її чоловіком. Інколи просив гроші на цигарки чи інше. Після першого лікування у 2005 році він видужав і гарно виглядав, проживав один. Мала з ним  розмову про дітей та померлий пояснював, що обидва сини йому одинакові і після смерті хоче, щоб квартира їм була обом. Про його смерть дізналися випадково, ніхто із сусідів не був на похороні, тому що не знали про це.   

          Свідок ОСОБА_14 пояснила, що особисто була присутня при тому, як відповідач просив у своєї матері зібрати для батька пакет із продуктами. Під час хвороби ОСОБА_5 мати відповідача зверталася до неї, як до лікаря, за консультаціями, що краще йому завезти для харчування у лікарню.                .   

         За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

          Керуючись   ст.ст.3,6,57,60,212,214,215,218 ЦПК України, ст.ст.1224,1261 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування», суд,-

ВИРІШИВ :

            Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення від права спадкування –за безпідставністю позовних вимог.

         Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

              Суддя: