Справа № 2-397/11

РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2011 р.

Суворовський  районний суд   міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого судді  Кисельова В.К.

при секретарі - Калініченко О.О.

за участю позивачки – ОСОБА_2

представника відповідача –ОСОБА_3  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_4 ОСОБА_5”, Одеської обласної  дирекції Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_4 ОСОБА_5” про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась  з позовом  до Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_4 ОСОБА_5”, Одеської обласної  дирекції Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_4 ОСОБА_5” про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка, ОСОБА_2, працювала на посаді заступника начальника 27 відділення Одеської обласної дирекції «ОСОБА_6 ОСОБА_5»з 13 травня 2005 р..

З 04 січня 2009р. була переведена на посаду головного економіста того ж відділення, наказом  № 56-к від 01.02.2010р. позивачка була  звільнена з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП у зв'язку із скороченням штату.

Позивачка вважає своє звільнення  незаконним, оскільки згідно зі ст.42 КЗпП України  переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці має працівник з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, установі, організації, стаж у цьому банку позивачки становить 4,8років., загальний стаж в банковій діяльності - 28,5 років.

Крім того, в ВАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_5»позивачка  нагороджена дипломом «за відданість банківській справі», тому для позивачки звільнення - це велика несподіваність.

Позивачка також стверджує, що протягом своєї діяльності всі обов'язки вона   виконувала сумлінно, добросовісно та професійно, користувалася повагою колег, керівництва банку та клієнтів банку. До позивачки  не було прийнято жодного дисциплінарного стягнення.

27 відділення Одеської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_5»не реорганізовано, всі працюють до теперішнього часу, та прийняті нові працівники.

Крім того, працюють працівники пенсійного віку (55 років) та інші працівники, досвід яких значно менший, аніж  у неї.

Позивачка вважає, що її звільнили  як «розправу», а не за скороченням штатів.

На підставі викладеного, позивачка просить поновить її на посаді головного економіста 27-го відділення Одеської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_5».

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та пояснила, що багато років працювала в банківській сфері. Останні декілька років вона працювала в 27-ому  відділенні Одеської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_5»де займала посади заступника начальника відділення, а далі головного економіста. Під час її діяльності до неї дисциплінарні стягнення не застосувались, а навпаки керівництво тільки заохочувало її діяльність. Позивачка вважає, що у відділенні працювали інші працівники, які мають менший трудовий стаж аніж вона, та їх досвід є недостатнім у порівнянні  з її досвідом та стажем.  Таким чином, їй незрозуміло за яких підстав було вирішено скоротити саме її, а не інших працівників.

Представниця відповідача позовні вимоги не визнала та пояснила, що позивачка була звільнена за скороченням штатів, згідно з загальним скороченням штатів, яке проводилось в банку. Позивачка була своєчасно попереджена про майбутнє звільнення, однак на час її попередження про майбутнє звільнення в банку були відсутні вакантні місця, а тому інші місця їй не було запропоновано. Фактичне звільнення відповідачки відбулось пізніше, аніж було заплановано, оскільки позивачка знаходилась на лікарняному. Представниця відповідача також пояснила, що на час фактичного звільнення позивачки були наявні вакантні місця, у тому числі, місце головного економіста у Вузівському відділені в м. Одесі, однак позивачка відмовилась від пропозицій.  

Третя особа,   яка не заявляє самостійні    вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, просив розглянути справу без його участі.  Згідно поданого письмового пояснення, він позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивачку було звільнено  з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її поновлення на роботі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги  не підлягають задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 була прийнята на посаду заступника начальника 27-го Одеського відділення Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»згідно до Наказу № 322-к від 13.05.2005р..

Згідно з наказом №13-к від 09.01.2009р. позивачка була призначена на посаду головного економіста 27-го Одеського відділення. В функції позивачки входило  виконання обов'язків з кредитування клієнтів Банку та супроводження кредитних справ.

Постановою Правління ВАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_5» №161 від 05.10.2009р. було прийнято рішення про скорочення чисельності штату, в т.ч. однієї посади головного економіста 27-го відділення Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_5». (а.с. 92-97)

На підставі вищевказаної постанови Одеською обласною дирекцією ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_5»було видано наказ № 734-к від 09.10.2009р. «про зміни в організації виробництва і праці та попередження про наступне звільнення». (а.с. 7-8)  

Відповідно до  ч. 1 ст. 49  КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

ОСОБА_2В була  попереджена про наступне вивільнення 14.10.2009р., про що свідчить її власноручний підпис на попередженні та в  наказі про зміни в організації виробництва і праці № 734-к від 09.10.2009р.. (а.с. 5, 7-8)

Частиною 2 ст. 49 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами  в  організації  виробництва  і праці власник або уповноважений ним  орган  пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в
установі,  організації.  При  відсутності  роботи  за  відповідною  професією  чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від  переведення  на  іншу  роботу  на тому ж підприємстві, в установі,  організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до  державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.  Водночас  власник  або  уповноважений ним орган доводить до відома  державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із  зазначенням  його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру  оплати праці.

ПАТ «Аваль»,  згідно  вимог ч. 2 ст. 49 КЗпП України,  ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»про майбутнє вивільнення  позивачки повідомив Печерський центр зайнятості м. Києва, про що свідчить звіт про заплановане вивільнення працівників станом на 14.10.2009р.. (а.с. 148)

З довідки ПАТ «Аваль» вбачається, що позивачці інша робота не була запропонована, у зв'язку з відсутністю вакансій станом на день попередження. (а.с. 139)

З матеріалів справи, а також з пояснень сторін вбачається позивачка по 29.01.2010р. знаходилась на лікарняному, що також підтверджується наданою довідкою №34-0-20-00/161 від 11.04.2011р., а саме з 07.01.2010р. по 29.01.2010р.. (а.с. 140)

Після виходу з лікарняного 01.02.2010р., позивачці  було запропоновано ряд вакансій, серед яких, зокрема, посада головного економіста Вузівського відділення Банку.

Однак ОСОБА_7 при ознайомленні з даними вакансіями відмовилась від них, про що свідчить її власноручний підпис на списку вакансій. (а.с. 25)  

З пояснень свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_7 було запропоновано ряд вакантних посад, проте вона відмовилась від них, забрала трудову книжку та будь-яких претензій до працівників кадрового відділу не висловлювала.

Таким чином, суд вважає, що пояснення позивачки про те, що їй були запропоновані вакантні місця  після ознайомлення з наказом про звільнення, а також після отримання трудової книжки не відповідають дійсності, оскільки спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем були  дотримані вимоги  ч. 1 ст. 43 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди профспілкової організації, членом якої є працівник, на проведення розірвання трудового договору з ініціативи банку за п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується   копією протоколу №18 від 08.12.2009р.. (а.с. 124-127)

Наказом №56 від 01.02.2010р. позивачка  була звільнена з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто за скороченням штатів. (а.с. 7)

Суд вважає, що під час  звільнення позивачки банком не були порушені вимоги ч. 1 ст. 42,  ч. 2 ст. 49 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КЗпП України  при вивільненні працівників у  випадках  змін  в  організації виробництва і праці враховується переважне право на  залишення  на
роботі, передбачене законодавством.

Так, згідно ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні  чисельності чи штату працівників у зв'язку із  змінами в організації  виробництва  і  праці  переважне  право  на
залишення   на   роботі  надається  працівникам  з  більш  високою  кваліфікацією і продуктивністю праці.

Необхідно також відзначити, що позивачка не відноситься до осіб, які відповідно до ч. 3 ст. 42 КЗпП України мають переважне право на залишення на роботі.

Частиною 1 ст. 42 КЗпП України передбачено  право осіб на залишення на роботі, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, при цьому необхідно наявність у працівника двох останніх показників.

Суд також вважає, що оцінка професійних здібностей  працівника, його кваліфікації та продуктивності праці  вирішує саме роботодавець.

Відповідно до п.19 Постанови №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів»судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що у зв'язку з попереднім пониженням на посаді ОСОБА_2, а також незадоволенням показниками її роботи на посаді головного економіста, банком не вирішувалось питання щодо здійснення перегрупування, а саме звільнення інших працівників для вивільнення місця для позивачки.

З наданої банком інформації вбачається, що  на момент звільнення позивачки в 27-ому відділенні банку працювали чотири  головних економіста, у тому числі ОСОБА_2, що підтверджується штатним розписом від 30.09.2010р. (а.с. 123)

Після скорочення штатів у 27-ому відділенні працювали  три головних економіста, що підтверджується штатним розписом від  01.02.2010р.. (а.с. 122)  

Так, ОСОБА_2 працювала з 04.01.2009р. по 01.02.2010р., стаж на дату звільнення склав в даному банку 4 років  8 місяців, всього 30 років  10 місяців, ОСОБА_10 з 01.06.2009р. по 26.09.2010р., стаж 2 р. 10 місяців,   всього 17 років 9 місяців, а інші працівники  ОСОБА_11, ОСОБА_5 заміщали декретні місця.  

Судом також встановлено, що 14.12.2009р. на декретне місце  головного економіста було призначено ОСОБА_12.   

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що на момент призначення ОСОБА_12   на посаду, позивачка перебувала на лікарняному, а тому їй не було можливості запропонувати вищевказану посаду. Відповідачка підтвердила той факт, що вона перебувала на лікарняному, проте вона вважає, що керівництво банку могло її повідомити про наявність вищевказаної вакансії.

Суд вважає, що в даному випадку неможливо стверджувати про порушення банком ч. 1 ст. 42,  ч. 2 ст. 49 КЗпП України, оскільки позивачка на момент прийняття на роботу     ОСОБА_12 перебувала на лікарняному. Крім того, вона повинна була надати згоду на прийнятті її на декретне місце.

На підставі викладеного, суд вважає, що оскільки законодавством не встановлено певних критерій, які встановлюють продуктивність роботи працівника, то суд не повинен  вирішувати питання чи доцільно банком не  проводилось  відповідне  перегрупування працівників.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині поновлення на роботі не підлягають задоволенню, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

В зв’язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині поновлення на роботі, то, відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України відсутні підставі для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 42,  ч. 2 ст. 49 КЗпП, 232,  235 КЗпП України, ст.ст.  10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_4 ОСОБА_5”, Одеської обласної  дирекції Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_4 ОСОБА_5” про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу –відмовити.  

          Рішення суду може бути оскаржено    в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з   дня отримання повного  рішення.

Суддя: