ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 р. Справа № 51456/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                                             Попка Я.С.

суддів                                                                  Онишкевича Т.В., Сапіги В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Рівне на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 8 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про стягнення допомоги дітям війни,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2008 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, в якому просить визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати за період з 09.07 по 31.12.2007 року згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому надбавку до пенсії як дитині війни починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 703,87 грн. Позивач просить поновити строк звернення до суду.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що маючи статус дитини війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач, недивлячись на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, не виплачує йому щомісячну державну соціальну допомогу, заборгувавши в такий спосіб 703,87 грн.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 8 травня 2009 року позов задоволено. Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Рівне щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року протиправною. Постановлено стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Рівне підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року на користь ОСОБА_1 703,87 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що щомісячне підвищення до пенсії позивачу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2007 році повинно виплачуватися відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

________________________________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Харечко С.П. ряд. ст. зв. № 10.3.1         суддя-доповідач Попко Я.С.                  справа № 2-а-3007/09/1715                                                                                       справа № 51456/09/9104.doc

Оскільки окремі положення статтей Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які зменшували розмір оспорюваної допомоги, визнано неконституційними (рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року). Після прийняття Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, яким визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу повинно нараховуватись та виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії, визначене зазначеною нормою Закону в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Таким чином, позивач має право на виплату недоплаченого підвищення до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 703,87 грн.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 8 травня 2009 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.  

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов’язані з підвищенням розміру пенсії чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», слід вирішувати шляхом внесення змін до цього Закону. Законодавством не визначено, які органи  повинні виплачувати підвищення розміру пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати даний розмір.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197  КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції лише частково відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, що стверджується паспортом позивача та пенсійним посвідченням. У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст.111 Зазначеного Закону, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 були визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Отже з 09.07.2007 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в повному обсязі і позивач з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року мав право на отримання щомісячного підвищення до пенсії як дитина війни відповідно до ст.6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Оскільки Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було опубліковане 12.07.2007 року, то позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на підвищення до пенсії в липні 2007 року.    

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом лише 27.12.2008 року (згідно поштового штампу на конверті), а відповідач наполягав на застосуванні строків звернення до суду. В матеріалах справи відсутні докази позивача, які б свідчили про поважність причини пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду, а тому не підлягають до задоволення позовні вимоги щодо доплати до пенсії за період з 09.07.2007 року по 26.12.2007 року.

Вказані Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» було встановлено підвищення до пенсії дітям війни в таких розмірах: з 22 травня – 48,1 грн., з 1 липня – 48,2 грн., з 1 жовтня – 49,8 грн. Однак вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, в зв'язку з чим підлягають застосуванню вимоги положень закону. Крім того, відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок), є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що приймаючи Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» держава в особі Верховної Ради України в межах повноважень, передбачених ст. 95 Конституції України, визначила видатки на загальносуспільні потреби, розмір та їх цільове спрямування. Зокрема, п. 12 ст. 71, з врахуванням ст. 11 Закону, зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, як зазначено вище, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

З врахуванням зазначеної вище позиції Європейського суду з прав людини, посилання відповідача на відсутність відповідних асигнувань з державного бюджету України на дані виплати колегія суддів не приймає.

З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.

Оскільки функцію з призначення, нарахування та виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.

Отже, оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм  матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 202 КАС України є підставою для скасування та прийняття нової постанови.

Керуючись ст.ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, п.3 ч.1 ст.198, ч. 4 ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-       

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Рівне задовольнити частково.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 8 травня 2009 року у справі № 2-а-3007/09 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Рівне щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 27 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Рівне нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 27 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.   

Головуючий суддя                                                                                Я.С. Попко

Судді                                                                                                      Т.В. Онишкевич

                                                                                                               В.П. Сапіга