ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                                                             ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

06.06.11                                                                                           Справа  № 8/61

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого –судді  -  О.Л. Мирутенко

суддів                           -  Г.М. Гнатюк

                                     -  Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу господарського  суду Львівської  області від 28.04.2011 року.    

у справі №8/61

за заявою: ОСОБА_2

до :  ЗАТ «Львівський керамічний завод»

про: банкрутство

З участю представників :

від заявника –ОСОБА_2

від боржника  –ОСОБА_3 –представник (довіреність №б/н від 21.02.2011р.)

                                                                    ВСТАНОВИВ :

          Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.04.2011р., суддя Гутьєва В.В., у  визнанні ОСОБА_2 кредитором ЗАТ «Львівський керамічний завод»було відмовлено.

З даною ухвалою не погодився заявник - ОСОБА_2 і оскаржив її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

За клопотанням апелянта здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, а ухвалу господарського суду Львівської області від 28.04.2011р. у справі №8/61 - змінити, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, УПФУ у Залізничному районі м.Львова звернулось до суду з заявою про банкрутство ЗАТ „Львівський керамічний завод” у порядку, встановленому ст.11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки сума заборгованості останнього становить 1’969’637,34 грн. та не була задоволена боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Ухвалою від 01.07.2009р. було порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном ЗАТ „ЛКЗ” та розпорядником майна „ЗАТ „ЛКЗ” призначено арбітражного керуючого Пурія Р.П.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника було опубліковано в офіційному друкованому органі - газеті “Голос України” за № 170 від 14.09.2010 р.

 12.10.2010 р. на адресу господарського суду Львівської області надійшла заява фізичної особи ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника на суму 20 250,00 грн., як часткова оплата за житло по АДРЕСА_1. До заяви долучено копії розрахункових документів про внесення вказаних коштів.

22 березня 2011 р. ОСОБА_2 подав до суду уточнення до заяви з вимогами до боржника, яким повідомив суд, що приватним підприємством “Експерт Маш” 17.02.2011 р. було проведено оцінку незавершеного будівництва квартири №86 у незавершеному будівництві п’ятиповерхової двосекційної будівлі будинку АДРЕСА_1, згідно з якою вартість об’єкта оцінки станом на 17.02.2011 р. становить  361 088 грн. і просив суд долучити в якості доказів до матеріалів справи висновок про вартість майна № 17/02 від 17.02.2011 р. та визнати його – ОСОБА_2 кредитором ЗАТ “Львівський керамічний завод” на суму 361 088 грн.

Суд першої інстанції відмовив у прийнятті уточнення до заяви з тих підстав, що заявником пропущено тридцятиденний строк для звернення з вимогами до боржника.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ст.. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Оскільки заявник - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою в межах тридцяти денного строку, то наступну його заяву від 22.03.2011р. слід вважати уточненням первинної заяви та належить розглядати в повному обсязі, а саме в розмірі 361 088 грн. Тому відмова суду першої інстанції в цій частині є неправомірною.

Розпорядником майна відповідно до вимог ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” разом з боржником розглянуто вимоги ОСОБА_2 та відхилено їх повністю, оскільки такі є майновими вимогами, про що розпорядник майна письмово повідомив заявника і господарський суд.

Як вбачається з матеріалів справи, у процесі приватизації Львівського керамічного заводу та створення ВАТ “Львівський керамічний завод”, правонаступником якого є боржник, останньому було передано в управління незавершений будівництвом житловий будинок у АДРЕСА_1. Спосіб управління даним майном полягав у завершенні будівництва акціонерним товариством і забезпечення працівників підприємства житлом. Зокрема, розділом 5 Плану приватизації Львівського керамічного заводу, затвердженого наказом РВ ФДМУ по Львівській області від 08.02.1994 року № 058, було визначено, що житловий будинок добудовується, заселяється та передається на баланс місцевих рад.

Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 здійснювалось за рахунок коштів товариства та залучених коштів працівників заводу, що підтверджується поясненнями представника боржника, рішеннями вищого органу управління боржника, листом РВ ФДМУ по Львівській області від 08.02.2011 року № 10-02-00824 та листом прокуратури Залізничного району м. Львова № 171-09 від 27.10.2009 року.

Упродовж 2003 - 2005 років ОСОБА_2 перерахував боржнику 20 250 грн. з метою отримання в майбутньому квартири в зазначеному житловому будинку. Ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді апелянтом не було надано договору, на підставі якого здійснювалась оплата незавершеного житла ОСОБА_2 боржнику.

ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогою визнати його кредитором на суму 361 088  грн. –вартість незавершеного будівництва квартири АДРЕСА_1 у Львові. Однак, апелянт не надав суду жодного документального доказу про перерахування ним коштів боржнику саме в такому розмірі. Вказана заявником-апелянтом сума заборгованості є ринковою вартістю даного об’єкта будівництва, на який він претендує. Тобто вимога апелянта ОСОБА_2 по суті є вимогою майнового характеру, оскільки боржник - ЗАТ «Львівський керамічний завод»має перед ним лише одне зобов’язання –передати йому квартиру, або забезпечити його житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

В розумінні ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Згідно з цією статтею, під грошовим зобов’язанням слід розуміти зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов’язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Отже, враховуючи характер правовідносин, що склались між заявником та боржником (забезпечення житлом) суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що зобов’язання боржника перед заявником не є грошовими зобов’язаннями у розумінні ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Тобто, заявлені вимоги є майновими та не підлягають визнанню в процедурі банкрутства.

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України ОСОБА_2 вправі здійснювати захист своїх майнових та житлових прав на проінвестований об’єкт в судах загальної юрисдикції, в тому числі і щодо примусового виконання обов’язку та визнання права власності на незавершене житло.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у визнанні ОСОБА_2 кредитором ЗАТ «Львівський керамічний завод»слід відмовити з наведених вище підстав.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 28.04.2011р. по справі №8/61 в цілому винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування. Разом з тим апеляційний суд змінює дану ухвалу в частині розміру кредиторських вимог заявника, що підлягає судовому розгляду.

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105,106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 28.04.2011 року у справі №8/61   змінити в частині розміру заявлених кредиторських вимог:

Відмовити громадянину ОСОБА_2 у визнанні його кредитором ЗАТ «Львівський керамічний завод»з вимогами у розмірі 361088 грн.

В решті ухвалу господарського суду Львівської області від 28.04.2011 року у справі №8/61  залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд  Львівської області.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді:                                                                                                  Г.М. Гнатюк

                                                                                                              Н.М. Кравчук

«Повний текст постанови виготовлено 07.06.2011р.»