Справа № 2-1479/2011 рік.
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2011 року Залізничний районний суд р. Сімферополя Автономної Республіки Крим, в складі:
головуючого – Корогодіної О.Е.
при секретарі – Усеїнові Р.Х.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, мотивуючі свої позовні вимоги тим, що домоволодіння АДРЕСА_2 АР Крим належить позивачу на праві особистої власності, на підставі договору купівлі-продажу від 03.01.1989 року, реєстр за № 2-14. В належному позивачу житловому будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_2, який є її братом. У будинку, що належить позивачу, відповідач не проживає з 1995 року. ОСОБА_2 в 1995 році, забравши всі свої особисті речі, переїхав на постійне місце проживання до Росії, де і проживає в даний час. Позивач вважає, що відповідач може бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_2 з тих підстав, що за місцем реєстрації відповідач ОСОБА_2 не проживає з 1995 року; з 1995 року не відноситься до будинку як до свого постійного місця мешкання; вселитися не намагався; участі по оплаті комунальних послуг не приймає; особистих речей відповідача в будинку немає. Те, що відповідач зареєстрований в належному позивачу будинку не проживає, а проживає і зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 підтверджується нотаріально засвідченою довіреністю від 02.02.2011 року (реєстр № 229), якою відповідач довіряє позивачу бути його представником в паспортно-візових організаціях з питання зняття його реєстраційного обліку. З вище вказаною довіреністю позивач звернулася в Залізничний РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим. Проте, позивачу було пояснено, що дана довіреність не є підставою для зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку і позивачу було порекомендовано звернутись до суду. Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном. Відповідно до ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин більш одного року, якщо інше не встановлене угодою між ними і власником житла або законом. Вважає, що відповідач не користується домоволодінням без поважних причин, оскільки виїхав з будинку добровільно, ніхто перешкод йому в мешканні не лагодив, вселитися не намагався, ніякої угоди між позивачем та ним не укладалось, дає свою згоду на зняття його з реєстраційного обліку, є громадянином Росії. На підставі викладеного позивач вважає, що, не проживаючи в домоволодінні з 1995 року, відповідач втратив право користування житлом. Тому, відповідно до ст. ст. 386, 391, ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України, позивач просить суд визнати таким, що втратив право на користування домоволодінням АДРЕСА_2 АР Крим - ОСОБА_2; зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку через Залізничний РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим.
В своєму клопотання до суду представник позивача позовні вимоги підтримала, та прохала їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, прохав справу розглянути в його відсутність, позовні вимоги визнав.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, та підлягають задоволенню.
Судовім розбором встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_2 АР Крим належить позивачу на праві особистої власності, на підставі договору купівлі-продажу від 03.01.1989 року, реєстр за № 2-14. В належному позивачу житловому будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_2, який є її братом.
У будинку, що належить позивачу, відповідач не проживає з 1995 року. ОСОБА_2 в 1995 році, забравши всі свої особисті речі, переїхав на постійне місце проживання до Росії, де і проживає в даний час.
Суд вважає, що відповідач може бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_2 з тих підстав, що за місцем реєстрації відповідач ОСОБА_2 не проживає з 1995 року; з 1995 року не відноситься до будинку як до свого постійного місця мешкання; вселитися не намагався; участі по оплаті комунальних послуг не приймає; особистих речей відповідача в будинку немає. Те, що відповідач зареєстрований в належному позивачу будинку не проживає, а проживає і зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 підтверджується нотаріально засвідченою довіреністю від 02.02.2011 року (реєстр № 229), якою відповідач довіряє позивачу бути його представником в паспортно-візових організаціях з питання зняття його реєстраційного обліку. З вище вказаною довіреністю позивач звернулася в Залізничний РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим. Проте, позивачу було пояснено, що дана довіреність не є підставою для зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку і позивачу було порекомендовано звернутись до суду.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин більш одного року, якщо інше не встановлене угодою між ними і власником житла або законом.
Суд вважає, що відповідач не користується домоволодінням без поважних причин, оскільки виїхав з будинку добровільно, ніхто перешкод йому в мешканні не лагодив, вселитися не намагався, ніякої угоди між позивачем та ним не укладалось, дає свою згоду на зняття його з реєстраційного обліку, є громадянином Росії.
На підставі викладеного суд вважає, що, не проживаючи в домоволодінні з 1995 року, відповідач втратив право користування житлом, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставах викладеного, ст. ст. 319, 321, 386, 391, ч. 2 ст. 405 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212, 213, 215, 226 ЦПК України, суд –
В И Р И Ш И В:
Позов задовольнити.
Усунути перешкоди, які чиняться ОСОБА_1 в користуванні житловою площею домоволодіння АДРЕСА_2, шляхом зняття ОСОБА_2 з реєстрації за адресою АДРЕСА_2.
Зобов’язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим зняти ОСОБА_2 з реєстрації за адресою АДРЕСА_2.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: