№2-579/2011

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2011 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді – Корогодіної О.Е.

при секретарі – Усеїнові Р.Х.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позику, -

в с т а н о в и в:

         Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позику, мотивуючи позовні вимоги тим, що 01 лютого 2009 позивач уклала договір позики з відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на суму 100 000 доларів США терміном до 01 квітня 2009 року. На підтвердження зазначеного договору позики, відповідачі надали позивачу письмову розписку, якою підтверджувалися обставини укладання між сторонами договору позики в лютому 2009 року, в розписці також вказали сторони договору позики, суму позики і термін повернення суми боргу, плата за користування грошовими коштами: 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США. Термін повернення позики був визначений сторонами в розписці до 01 квітня 2009 року. За умовами договору позики позику повинно було погасити частково в сумі 6 000 доларів США до 01 березня 2009 року. Решта суми в розмірі 106 000 доларів США підлягала поверненню 1 квітня 2009. Однак в зазначені в розписці строки відповідачі позикову суму не повернули. З травня 2009 року протягом більше року, позивач неодноразово зверталася до відповідачів з проханням виконати свої зобов'язання за договором позики і повернути суму в розмірі 112 000 доларів США. Проте, ніяких результатів це не дало. До теперішнього часу відповідачами не здійснено будь-яких позитивних дій з погашення заборгованості за договором позики. Відповідно до ст. 113 ЦПК України позовні заяви до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходження одного з відповідачів за вибором позивача. Згідно ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або ін \ тихий речей, визначених родовими ознаками. При цьому позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, в даному випадку грошові кошти в сумі 112000 доларів США у строк і в порядку, встановлених договором. Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в такій же сумі в строк і в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання відсотків від позичальника. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Розпискою встановлена плата за користування позиковими коштами в розмірі 12 000 доларів США. Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Ст.610 ЦК України передбачено поняття «порушення зобов'язання» як невиконання його або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, при цьому зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином і у встановлений термін. Згідно ст.533 ч.2 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом. Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. На підставі вищевикладених нормативно-правових актів випливає, що позивач має право: на повернення відповідачами суми позики в розмірі 112 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.09.2010г. склало 883232,00 грн.; на сплату відповідачем позивачу суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період 01.09.2009р. по 01.09.2010г. розрахованої за формулою: сума заборгованості за станом на початок місяця кожного року за офіційним курсом НБУ в гривнях (112000,00 доларів США) х індекс інфляції за певний місяць за вирахуванням суми боргу на початок місяця, що склало 131980,32 грн.; на сплату відповідачами позивачу суми боргу з урахуванням 3% річних за період 01.09.2009р. по 01.09.2010 року, розрахованої за формулою: сума заборгованості в розмірі 883232,00 грн. х 3% річних х 1рік = 26496,96 грн.; таким чином загальна сума заборгованості відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за договором позики з урахуванням індексу інфляції, 3% річних і збитків становить 1041709,28 грн. Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав можуть бути примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Тому позивач просить суд стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на її користь заборгованість за договором позики: суму позики 883232,00 грн., з урахуванням індексу інфляції в розмірі 131980,32 грн. і 3% річних у розмірі 26496,96 грн., а всього 1041709,28 грн.; та стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на її користь розмір сплаченого судового збору в сумі 1700 грн. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120,00 грн.

У судове засідання позивач не з’явилася, повідомлена належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства. Від позивача надійшла письмова заява з проханням провести розгляд справи у її відсутність та у разі неявки відповідача прийняти заочне рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з’явились, повідомлені належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення судового засідання не надавали.

З урахуванням письмової згоди позивача, суд, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. ст. 169, 224  ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази і матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених  статтею  61 ЦПК України.

А відповідно до частини 3 вищенаведеної статті Закону, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Предметом договору позики є грошові кошти в національній або іноземній валюті або інші речі, визначені родовими ознаками.

Зі змісту вищевказаної правої норми випливає, що договір позики відноситься до категорії реальних договорів, отже, вважається цей договір є укладеним, виключно, з моменту передання грошей або речей.

Судом встановлено, що 01 лютого 2009 позивач уклала договір позики з відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на суму 100 000 доларів США терміном до 01 квітня 2009 року. На підтвердження зазначеного договору позики, відповідачі надали позивачу письмову розписку, якою підтверджувалися обставини укладання між сторонами договору позики в лютому 2009 року, в розписці також вказали сторони договору позики, суму позики і термін повернення суми боргу, плата за користування грошовими коштами: 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США. Термін повернення позики був визначений сторонами в розписці до 01 квітня 2009 року. За умовами договору позики позику повинно було погасити частково в сумі 6 000 доларів США до 01 березня 2009 року. Решта суми в розмірі 106 000 доларів США підлягала поверненню 1 квітня 2009.

Однак в зазначені в розписці строки відповідачі позикову суму не повернули. З травня 2009 року протягом більше року, позивач неодноразово зверталася до відповідачів з проханням виконати свої зобов'язання за договором позики і повернути суму в розмірі 112 000 доларів США. Проте, ніяких результатів це не дало. До теперішнього часу відповідачами не здійснено будь-яких позитивних дій з погашення заборгованості за договором позики.

Відповідно до ст. 113 ЦПК України позовні заяви до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходження одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або ін \ тихий речей, визначених родовими ознаками. При цьому позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, в даному випадку грошові кошти в сумі 112000 доларів США у строк і в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в такій же сумі в строк і в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання відсотків від позичальника. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Розпискою встановлена плата за користування позиковими коштами в розмірі 12 000 доларів США.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Ст.610 ЦК України передбачено поняття «порушення зобов'язання» як невиконання його або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, при цьому зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином і у встановлений термін.

Згідно ст.533 ч.2 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

На підставі вищевикладених нормативно-правових актів випливає, що позивач має право: на повернення відповідачами суми позики в розмірі 112 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.09.2010г. склало 883232,00 грн.; на сплату відповідачем позивачу суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період 01.09.2009р. по 01.09.2010г. розрахованої за формулою: сума заборгованості за станом на початок місяця кожного року за офіційним курсом НБУ в гривнях (112000,00 доларів США) х індекс інфляції за певний місяць за вирахуванням суми боргу на початок місяця, що склало 131980,32 грн.; на сплату відповідачами позивачу суми боргу з урахуванням 3% річних за період 01.09.2009р. по 01.09.2010 року, розрахованої за формулою: сума заборгованості в розмірі 883232,00 грн. х 3% річних х 1рік = 26496,96 грн.; таким чином загальна сума заборгованості відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за договором позики з урахуванням індексу інфляції, 3% річних і збитків становить 1041709,28 грн.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав можуть бути примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на її користь заборгованість за договором позики: суму позики 883232,00 грн., з урахуванням індексу інфляції в розмірі 131980,32 грн. і 3% річних у розмірі 26496,96 грн., а всього 1041709,28 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив повернути йому судові витрати, понесені ним при розгляді справи у суді, а саме повернути йому суму судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

Згідно з положеннями статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, підлягає стягненню понесені останнім та документально підтверджені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді у розмірі 120,00 грн.

На підставі статей 526, 625, 1046-1049, 1050-1051 Цивільного кодексу України, статей 1, 4  Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», керуючись статтями 10, 11,  60, 84, 88, 209, 212-215, 218, 169, 224-226,  232, 294  Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики: суму позики 883232,00 грн., з урахуванням індексу інфляції в розмірі 131980,32 грн. і 3% річних у розмірі 26496,96 грн., а всього 1041709,28 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 1700 грн. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.    

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку  до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подання апеляційної скарги  протягом десяти днів.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

          Суддя