УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД       ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ    ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-3007 / 2007                                                   Головуючий у І -й інстанції - Мороховець О.В.

                                                                                                Доповідач - Прозорова М.Л.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня    2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого         - Баранніка О.П.

суддів                     - Прозорової М.Л., Григорченка Е.І. І.

при секретарі         - Качур Л.В.

за участю адвоката    - ОСОБА_1. розглянувши у  відкритому судовому засіданні  в  м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі

ОСОБА_2 в інтересах Сивокобильської Єфросині Андріївни на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від ЗО листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3   до ОСОБА_4, третя особа    - ОСОБА_5  про визнання права власності та вселення,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від4 ЗО листопада 2006 року та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зазначеним рішенням позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково: суд вселив позивачку в будинок АДРЕСА_1, виділивши їй користування кімнату у вищевказаному будинку розміром 8,7 кв.м., та зобов'язавши ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_3.      перепони у її користуванні. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено /а.с.208-211/.

Як на підстави апеляційної скарги представник позивачки посилався на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи і що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального закону /а. с. 176-177/.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3. мала у власності квартиру АДРЕСА_2, яку вона передала у власність ОСОБА_4. згідно договору довічного утримання від 08.11.2002 року /а.с.50/. 17.03.2004 року зазначена угода була розірвана /а.с.54/, а 05.04.2004 року вказану квартиру позивачка продала ОСОБА_6 /а.с. 29/.

В свою чергу, 14.05.2004 року ОСОБА_4 придбала в дарунок від ОСОБА_7 житловий будинок за АДРЕСА_1/а.с. 40/. Після придбання власності на нерухоме майно ОСОБА_4 зареєструвала за вказаною адресою позивачку.

Судом першої інстанції не встановлень факт передачі грошових коштів ОСОБА_3 ОСОБА_4. для придбання спільного нерухомого майна.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснювала, що роз'яснювала позивачки правові наслідки розірвання договору довічного утримання, а також правові наслідки укладення договору купівлі-продажу належної їй квартири, однак ОСОБА_3. її запевнила, що не буде- віддавати гроші за продану квартиру відповідачки, а тільки буде проживати разом з нею /а.с.163-166/.

Судом не встановлено, що між сторонами була домовленість про частки у спільному нерухомому майні чи то з урахуванням вкладених крштів, чи то з урахуванням інших необхідних для укладення договору спільного часткового володіння умов.

Крім того, ОСОБА_4 є власником будинку за АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 14.05.2004 року, який ніким не оскаржувався /а.с. 40/.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності на частку в домоволодінні заАДРЕСА_1 не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_3. придбала право користування жилим приміщенням в будинку за АДРЕСА_1 і це право нею не втрачене і ніким не оспорюється. Оскільки позивачка проживала в даному будинку, була за вказаною адресою зареєстрована, мала свою кімнату суд визначив між сторонами порядок користування жилим приміщенням, виділивши їй в користування кімнату у вищевказаному будинку розміром 8,7 кв.м., та зобов'язавши ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перепони у її користуванні.

З таким рішенням відповідачка погодилася.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимрг, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3. в частині визнання права власності на частку в домоволодінні за АДРЕСА_1 не обгрунтовані та задоволенню не підлягають і що ОСОБА_3. придбала право користування жилим приміщенням в будинку за АДРЕСА_1. Суд правомірно виділив їй в користування кімнату у вищевказаному будинку розміром 8,7 кв.м., та зобов'язав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перепони у її користуванні.

Приведені в апеляційній скарзі доводи представника позивачки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права, що протирічить діючому законодавству. Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах Сивокобильської Єфросині відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2006 року   залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.