Судове рішення #15740919

                                                                                                                        


     

Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 06 червня 2011 р.                                                                                 № 2-а- 933/11/2070  

 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді  - Горшкової О.О., при секретарі судового засідання - Гетьман Н.В., за участю сторін: представник позивача –Коновалов О.А., представник відповідача –Онопрієнко Л.М., розглянувши у відкритому судовому  засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСНАБ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промснаб" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010р. (04.10.2010р., 01.11.2010 р.) № 0003262302/0 (№ 00003262302/1, № 00003262302/2) про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 753199,5 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає незаконним визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 753199,5 грн. з мотивів безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних на загальну суму 553728грн., а саме за травень 2010 року на суму 333531 грн. та за червень 2010 року на суму 220197грн., з посиланням на те, що податкова звітність підприємств-контрагентів за травень 2010 року та червень 2010 року не визнана податковими органами податковою звітністю. Позивач зазначив, що не може нести відповідальність за неприйняття або невизнання податковими органами звітності контрагентів, а неприйняті відповідачем до зарахування податкові накладні відповідають усім вимогам чинного податкового законодавства, у позивача відсутні будь-які порушення вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідач - ДПІ у Київському районі м.Харкова проти позову заперечував, в письмових запереченнях вказав, що відповідачем за результатами невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за травень - червень 2010 року ТОВ "Промснаб" по взаєморозрахункам з ТОВ "Едан плюс" та ТОВ "Східтехсервіс" складений акт перевірки №5035/23-506/24124416 від 25.08.2010р. та винесене податкове повідомлення-рішення №0003262302/0 від 03.09.2010р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 753199,5 грн. (основний платіж -553728,0 грн., штрафні санкції - 199471,5 грн.) внаслідок встановлених порушень п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та встановленого факту укладених нікчемних правочинів між ТОВ "Промснаб" з ТОВ "Східтехсервіс" та ТОВ "Едан плюс". Завищення позивачем податкового кредиту виникло за рахунок неподання податкових декларацій з ПДВ ТОВ "Едан плюс" за травень 2010 року та ТОВ "Східтехсервіс" за червень 2010 року, недекларування податкових зобов'язань зазначеними контрагентами та, як наслідок, відсутності об'єкту оподаткування.

Представник позивача Коновалов О.А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.          

Представники відповідача у судовому засіданні підтримав свою правову позицію, посилаючись на зазначені у письмових запереченнях обставини.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ДПІ у Київському районі м.Харкова проведена невиїзна документальна перевірка податкових декларацій з податку на додану вартість за травень - червень 2010 року ТОВ "Промснаб" по взаєморозрахункам з ТОВ "Едан плюс" та ТОВ "Східтехсервіс", про що складено акт перевірки №5035/23-506/24124416 від 25.08.2010р. та винесене податкове повідомлення - рішення №0003262302/0 від 03.09.2010р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 753199,5 грн. (основний платіж - 553728,0 грн., штрафні санкції - 199471,5 грн.)

За висновками акту перевірки №5035/23-506/24124416 від 25.08.2010р., ДПІ у Київському районі м.Харкова в ході проведення перевірки встановлені порушення ТОВ "Промснаб" п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 553728грн., а саме за травень 2010 року на суму 333531 грн. та за червень 2010 року на суму 220197грн.

На підставі акта № 5035/23-506/24124416 від 25.08.2010р. ДШ у Київському районі м.Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 753199,5 грн., в тому числі основний платіж 553728 грн., штрафні (фінансові) санкції 199471,5 грн. Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач 13.09.2010р. звернувся із відповідною скаргою до ДПІ у Київському районі м.Харкова. Рішенням про результати розгляду скарги № 20899/10/25-020 від 28.120.2010р. скарга ТОВ "Промснаб" залишена без задоволення. 08.10.2010р. позивач звернувся до ДПА у Харківській області із повторної скаргою на оскаржуване податкове повідомлення-рішення та на рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова. Рішенням ДПА у харківській області № 2909/10-25-203 від 26.10.2010р. за результатами розгляду повторної скарги оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова залишені без змін, а скарга ТОВ "Промснаб" залишена без задоволення. 05.11.2010р. позивач звернувся до ДПА України із повторної скаргою на вищезазначене податкове повідомлення-рішення та на рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова та ДПА у Харківській області. Рішенням ДПА України № 131/6/25-0515 від 06.01.2011р. за результатами розгляду повторної скарги оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а також рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова та ДПА у Харківській області залишені без змін, а скарга ТОВ "Промснаб" залишена без задоволення.

Таким чином, в ході проведення перевірки повноти визначення податкового кредиту за період травень - червень 2010 року по взаєморозрахункам з ТОВ "Едан плюс" та ТОВ "Східтехсервіс" відповідачем встановлено, що ТОВ "Промснаб" у травні-червні 2010 року мало взаємовідносини з контрагентами, податкові декларації з ГЩВ яких мають статус "не визнано як податкову звітність" або не подані до ДШ за місцезнаходженням, на загальну суму розбіжностей 553728,0 грн.:

У травні 2010 року ТОВ "Промснаб" придбало товар у ТОВ "Едан плюс" суму ПДВ 333531,29 грн. та відобразило у складі податкового кредиту по рядку 10.1 Б декларацій з ПДВ наступні податкові накладні: №269 від 11.05.10 на суму 77480.16 грн., у т.ч. ПДВ 12913,36 грн., №274 від 12.05.10 на суму 137304.96 грн, у т.ч. ПДВ 22884,16 грн, №277 від 13.05.10 на суму 126201.46 грн, у т.ч. ПДВ 21033,58 грн, №282 від 14.05.10 на суму 192221.28 грн, у т.ч. ПДВ 32036,88 грн, №283 від 14.05.10 на суму 58781.22 грн, у т.ч. ПДВ 9796,87 грн, №287 від 17.05.10 на суму 113113.68 грн, у т.ч. ПДВ 18852,28 грн, №290 від 17.05.10 на суму 102373.20 грн, у т.ч. ПДВ 17062,2 грн, №294 від 18.05.10 на суму 112949.76 грн, у т.ч. ПДВ 18824,96 грн, №303 від 20.05.10 на суму 105140.16 грн, у т.ч. ПДВ 17523,36 грн, №310 від 21.05.10 на суму 143256.48 грн, у т.ч. ПДВ 23876,08 грн, №314 від 24.05.10 на суму 148545.36 грн, у т.ч. ПДВ 24757,56 грн, №317 від 24.05.10 на суму 175343.52 грн, у т.ч. ПДВ 29223,92 грн, №321 від 25.05.10 на суму 109872.00 грн, у т.ч. ПДВ 18312,00 грн, №330 від 26.05.10 на суму 91021.92 грн, у т.ч. ПДВ 15170,32 грн, №342 від 28.05.10 на суму 160871.04 грн, у т.ч. ПДВ 26811,84 грн, №354 від 31.05.10 на суму 82873.44 грн, у т.ч. ПДВ 13812,24 грн, №355 від 31.05.10 на суму 63838.08 грн, у т.ч. ПДВ 10639,68 грн. До складу податкового кредиту червня 2010 року ТОВ "Промснаб" віднесено ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Східтехсервіс" у сумі 220197,44грн.

При цьому відповідач зазначив в акті перевірки, що факт не подання ТОВ "Східтехсервіс" (код ЄДРПОУ 32535300) та ТОВ "Едан плюс" (код ЄДРПОУ 36032757) податкової декларації свідчить про відсутність об'єкту оподаткування який виникає при проведенні вказаними підприємствами фінансово-господарських операцій, а дані податкової звітності ТОВ "Едан плюс" та ТОВ "Східтехсервіс" свідчать про відсутність на підприємствах управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), тобто необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності. Надалі в акті перевірки відповідач, з посиланням на норми ч. 1 ст.207 Господарського кодексу України, ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про нікчемність угод між позивачем - з однієї сторони та ТОВ "Едан плюс" і ТОВ "Східтехсервіс" - з другої сторони.

На підставі зазначеного, відповідачем зроблено висновок про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту за травень - червень 2010 року податкових накладних на суму ПДВ 553728,0 грн.

Проте суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки ТОВ "Промснаб", виходячи з наступного.

Правовідносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України "Про податок на додану вартість", який діяв на час виникнення спірних правовідносин. Згідно абз. З пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

На підставі письмового договору поставки від 04.05.2010р, укладеного між ТОВ "Промснаб" як покупцем, та ТОВ "Едан плюс", як продавцем, позивачу передані придбані ним товари, що підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними, додатковою угодою до договору, актами приймання-передачі векселів.

На підставі письмового договору поставки від 01.06.2010р., укладеного між ТОВ "Промснаб" як покупцем, та ТОВ "Східтехсервіс, як продавцем, позивачу передані придбані ним товари, що підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними, додатковою угодою до договору, актами приймання-передачі векселів.

Суму податку на додану вартість за отримані товари ТОВ "Промснаб" включено до складу податкового кредиту по деклараціям з ПДВ за травень та червень 2010 року, згідно отриманих від контрагентів позивача податкових накладних.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 02.06.1997р. за №233/2037.

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек. інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закот, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацами 1, 2 підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що позивач на момент здійснення перевірки мав належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують розмір податкового кредиту, відображений в деклараціях з податку на додану вартість за травень та червень 2010. Зазначені податкові накладні надавалися відповідачу під час проведення перевірки, що підтверджується даними акту перевірки.

Крім того, реальність господарських операцій доводить факт подальшого транспортування, розвезення до мережі магазинів позивача з метою подальшої реалізації товарів, придбаних позивачем у ТОВ "Едан плюс", у ТОВ "Східтехсервіс", відповідно до договору про надання комплексу транспортних послуг з перевезення вантажів, укладеного позивачем із фізичною особою-підприємцем Мамедовим М.Д., копій товарно-транспортних накладних, звітів, актів здачі-приймання наданих послуг. Згідно наданих позивачем копій звітів про продаж товарів за червень-серпень 2010 року, отримані позивачем у ТОВ "Едан плюс", у ТОВ "Східтехсервіс" товари були фактично реалізовані через мережу магазинів ТОВ "Промснаб".

Суд зазначає, що невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язань щодо визначення відповідних сум податкових зобов'язань та несплата таких зобов'язань до бюджету за наслідками здійснення господарських операцій не передбачені в Законі України "Про податок на додану вартість" як підстава для позбавлення платника податку на додану вартість - покупця права на податковий кредит. Таке невиконання податкових зобов'язань контрагентами позивача може мати негативні наслідки тільки для таких контрагентів.

Аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість" дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентами - ТОВ "Едан плюс", ТОВ "Східтехсервіс". Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої виконавцям та продавцям.

Посилання відповідача на те, що позивач відносив до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від контрагентів, у той час як ними не подані податкові декларації, не задекларовано об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з ПДВ, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у складі ціни товару. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість", не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Зазначена правова позиція висловлена в п. 1 Довідки щодо правових позицій Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з деяких проблемних питань застосування чинного законодавства у вирішенні спорів, що виникають з податкових відносин (за матеріалами перегляду за винятковими обставинами судових рішень Вищого адміністративного суду України у 2008 - квітні 2009 року).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що не має законодавчо встановлених підстав для позбавлення добросовісного платника податків права, на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки він виконав усі передбачені законом умови щодо включення відповідних сум до складу податкового кредиту та має документальне підтвердження його розміру. Невиконання контрагентом позивача зобов'язань по сплаті податку до бюджету не тягне за собою негативних наслідків (відповідальності) для ТОВ "Промснаб".

Закон України "Про податок на додану вартість", на який посилається відповідач, не містять норм, які б пов'язували право платника ПДВ на включення до податкового кредиту сум ПДВ із декларуванням постачальником своїх податкових зобов'язань та інших показників податкової звітності, а також правильністю ведення податкового обліку контрагентом.

Крім того, відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" за будь якою зі сторін правочину не передбачено зобов'язання (ст.9) та не визначене право (ст.10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками іншої сторони правочину. Тобто, позивач не наділений правом та можливістю відстежувати порядок формування податкових зобов'язань своїх контрагентів і не може відповідати за їх протиправні дії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновку відповідача, який міститься в акті перевірки, щодо завищення суми податкового кредиту на загальну суму 553728грн., а саме за травень 2010 року на суму 333531 грн. та за червень 2010 року на суму 220197грн. З огляду на відсутність порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відсутні підстави для визначення ТОВ "Промснаб" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість відшкодування з ПДВ у розмірі на суму 753199,5 грн.

Також, суд зазначає, що посилання відповідача на те, що дані податкової звітності ТОВ "Едан плюс" та ТОВ "Східтехсервіс" свідчать про відсутність персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів не є доказами відсутності у цих підприємств необхідних умов для досягнення результатів і реального здійснення задекларованих операцій, оскільки відповідачем не досліджувалось чи є вказані підприємства виробниками або торговими посередниками, можливість укладання ними цивільно-правових угод найму складських приміщень, автотранспорту, договорів підряду, про надання послуг та іншого.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину). Ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентом, визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до ст. 204 ЦК України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правові наслідки, обумовлені правочинами з вказаними контрагентами реально настали для обох сторін цих угод - позивачем були отримані та використані у власній господарській діяльності товари згідно договорам, видатковим та податковим накладним, з продавцями проведені розрахунки за продані товари. На момент укладення угод та їх виконання, згідно документів, наданих позивачем до матеріалів справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності не надано.

Відповідачем ні в акті перевірки, ні при розгляді справи в суді не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом. Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем - з одної сторони та ТОВ "Едан плюс", ТОВ "Східтехсервіс" - з другої сторони, недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. З ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДГП у Київському районі м.Харкова від 03.03.2010р. (04.10.2010р., 01.11.2010р.) № 0003262302/0 (№00003262302/1, № 00003262302/2) про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 753199,5 грн. прийнято відповідачем необгрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

На підставі ст. 94 КАС України з Державного бюджету України належить стягнути витрати в сумі 3,40 грн., сплачені позивачем при звернення з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 94, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

  

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСНАБ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення –рішення –задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 03 вересня 2010 року (04 жовтня 2010 року, 01 листопада 2010 року) № 0003262302/0 (№ 00003262302/1, № 00003262302/2) про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 753 199 (сімсот п'ятдесят три тисячі сто дев'яноста дев'ять) грн. 50 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСНАБ" (61000, м. Харків, вул.. Академіка Проскури, 1, код ЄДРПОУ 24124416) державне мито у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб’єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.    

Повний текст постанови виготовлено 09.06.2011 року.   

Суддя                                                                                             Горшкова О.О.



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація