УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗО травня 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Галущенка О.І.,  Колосовського С. Ю.,  Вовненко Г.Ю.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.  Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Автобусний парк 13527" про стягнення заборгованості по заробітній платі,  компенсації втрати частини заробітку,  індексації та відшкодування моральної шкоди,  за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.  Кіровограда від 28 серпня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 9 грудня 2003 року,

встановила:

24 квітня 2003 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства "Автобусний парк 13527" про стягнення заборгованості по заробітній платі,  компенсації,  індексації,  відшкодування моральної шкоди,  посилаючись на те,  що в період з 1 січня 1998 року по березень 2003 року їй не були виплачена у відповідності до діючого законодавства заробітна плата в сумі 3142 грн.31 коп.,  в зв'язку з чим компенсація втрати частини заробітку складає 656 грн. 89 коп.,  індексація у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання - 511 грн. 10 коп.,  а завдану моральну шкоду вона оцінює в 3000 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м.  Кіровограда від 28 серпня 2003 року,  яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 9 грудня 2003 року,  в задоволені позову  ОСОБА_1 відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення ,  посилаючись на неповне з'ясування судами обставин справи,  необґрунтованість висновків і неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів дійшла висновку,  що підстави для перегляду судових рішень відсутні,  виходячи з наступного.

Судами встановлено,  що в період з квітня 1996 року по 25 березня 2003 року ОСОБА_1 працювала у відповідача кондуктором.  В період з січня 1998 року по березень 2003 року за згодою сторін працювала неповний робочий час,  а також  перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.

Відмовляючи в задоволенні позову,  суд першої інстанції,  з урахуванням фактичних обставин справи,  виходив з того,  оплата праці позивачки в спірний період проводилась відповідачем виходячи із законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати і пропорціонально відпрацьованому часу,  тобто згідно з положеннями  ст.  ст.  56,  95 КЗпП України.

Справа № 33ц- 11 кс/07                            Головуючий у першій інстанції ДьомичЛ.М.

Категорія 03                                               Суддя-доповідач Вовненко Г.Ю.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив його рішення без змін.

Встановлено і це вбачається із матеріалів справи,  що рішення судів ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права,  а також відсутні передбачені ч.1  ст.  338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись  ст.  ст.  332,  336 ЦПК України та Законом України "Про судоустрій України" (із змінами від 22 лютого 2007 року),  колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити,  а рішення Кіровського районного суду м.  Кіровограда від 28 серпня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 9 грудня 2003 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.